До третьої річниці правління Віктор Янукович прийшов із народною підтримкою у 12%
«Чого він держить оту Юлю задарма?! Або Луценка, за що він держить того Луценка, нема за що держать!», - вголос питає пані Віра, яка торгує у переході консервацією з власного городу, ображається на президента навіть не через маленьку пенсію, а тому, що в країні нема справедливості.
«Мене справедливість більше цікавить. Якби була справедливість, то й пенсія була б!», - резюмує жінка.
До третьої річниці правління Віктор Янукович прийшов із народною підтримкою у 12%. У тому, що його політичних конкурентів тримають по тюрмах саме за його наказом, впевнені прості українці та експерти-правозахисники
Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки каже, що існування в Україні політичних в‘язнів є очевидним.
Президент не може похвалитись ні реформами в економіці, ні чесними виборами, ні успіхом на міжнародній арені. За три роки йому, однак, вдалося збудувати в Україні авторитаризм
«Політичні в'язні є, це очевидно для всіх незалежних спостерігачів, що це є саме політичні в'язні, і поки вони будуть сидіти у в'язницях, то перспективи України входити до більш-менш цивілізованої спільноти дуже сумнівні».
Лідери опозиції за ґратами – ось він, видимий результат трирічного правління. Натомість обіцяного «покращення» від Януковича, який ішов до влади як «міцний господарник, здатний навести порядок в економіці», – країна поки що не дочекалася.
Про це каже Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської Академії:
«Основні обіцянки залишилися не виконаними. Сподівання аналітиків на те, що президент і уряд будуть проводити реформи, не виправдалися. Тобто реформ фактично немає».
Корупцію не подолано також. Експерти з міжнародної антикорупційної організації кажуть, що в роки правління Януковича до звичної побутової та адміністративної корупції додалася велика політична. Яку уособлює сам президент.
«Віктор Федорович обіцяв багато, коли прийшов на посаду. Він себе уособлював як головний борець з корупцією в Україні. Почав хвацько три роки тому. На сьогодні все це перетворилося на іменне уособлення прізвища президента України як головного фігуранта великої політичної корупції в Україні. Якщо раніше корупційних потічків було багато і вони собі текли у море корупції, то сьогодні прийшла нова команда влади, вона відразу збудувала річища, або русла, і тепер великі корупційні потоки течуть централізовано в ту саму річку, і вони сидять там і ловлять велику рибу в мутній водіі», - каже Олексій Хмара, президент Transparency International Україна:
Навіть якщо й приймають якісь закони проти корупції, то їх перекреслює практика. Громадські активісти кажуть: розрекламований владою закон про доступ до інформації, як і правосуддя, працює вибірково.
«В Україні існують так звані табуйовані теми. Що б ти не робив, ти про них інформацію не отримаєш ні в якому разі. Зокрема, це Межигір'я. Об'єкт номер один. Який демонструє, що існує вибіркове виконання закону», - говорить Віктор Таран, директор Центру політичних студій та аналітики:
Сумні настрої і у гуманітарній сфері. Науковці скаржаться – знов почався масовий відплив мізків за кордон.
«Ці три роки – це втрата українських перспектив практично скрізь. Це руйнація освіти, причому пов'язана не лишень з мовою, а пов'язана з непродуманими шкільними реформами і позбавленням автономії університетів. Це колосальна неувага до науки, наслідком чого став сплеск наукової еміграції; зараз загальні настрої в науковому середовищі я можу назвати просто зневірою і відчаєм», - каже Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, перекладач, письменник.
Навіть якщо й приймають якісь закони проти корупції, то їх перекреслює практика. Громадські активісти кажуть: розрекламований владою закон про доступ до інформації, як і правосуддя, працює вибірково
Президент не може похвалитись ні реформами в економіці, ні чесними виборами, ні успіхом на міжнародній арені. За три роки йому, однак, вдалося збудувати в Україні авторитаризм.
«Те, що ми побачили за три роки – це спроба вибудувати в Україні режим особистої влади. Власне, це спроба побудувати авторитарну модель, причому з опорою на так звану «Сім’ю», «Сім’ю» з великої літери. Якщо Кучма балансував над кількома групами олігархів, то тут ми бачимо, що утворена фактично ключова, домінуюча група, якою і стала «Сім’я». Тобто успішність полягала в концентрації цієї влади. Але питання – для чого ця концентрація влади? Тільки для того, щоб збільшити статки «Сім’ї», чи для країни? Я думаю, що відповідь на це, власне, і говорить про те, наскільки успішними для країни були ці три роки перебування Януковича на посаді президента», - підсумовує Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської Академії.
