Між капітолієм і Білим домом – розтягнувся семиповерховий музей новин - Ньюзіум. На його стіні - перша поправка до конституції США - про свободу слова. А на вході - перші шпальти сьогодніших номерів газет з усієї країни. Серед артефактів усередині музею - брили берлінського муру, фотографії-переможці Пуліцера, одяг убивці Джона Кенеді й уламки телевежі, збитої під час терактів у Нью-Йорку.
До імпровізованої екскурсії приєднується український журналіст-розслідувач Сергій Лещенко. Попутно робить репортаж для нових медіа і їх же шукає – серед експонатів.
"Блокнот першого блогера, який був акредитований у Білий дім, зараз ми його знайдемо", - каже Лещенко.
У 2005 Гарет Граф вів власний сайт політичних пліток. На той момент йому було 23 роки.
"Українське законодавство в цьому сенсі нічого не регулює, і зазвичай журналіст-блогер може потрапити до Верховної ради, якщо він буде представлятися «незалежний журналіст» і наводити докази, що він представляє якесь медіа, а чисто блогер – мені здається, що це неможливо", - розповідає український журналіст.
Про Україну в Ньюзіумі - небагато. І переважно - неоптимістично. Наступну згадку знаходимо біля стіни міжнародної правозахисної організації Дім Свободи.
"Україна тут жовтим кольором позначена жовтим, як країна світу, де частково вільні медіа", - коментує мапу свободи ЗМІ Лещенко.
Згідно з останнім звітом організації, ми в одному кошику з Замбією, Південним Суданом і Кувейтом.
"До речі, у Кувейті посидили людину, за те, що вона на твітері писала пости, які ображають релігійні почуття", - говорить український журналіст.
А між тим, наймолодших відвідувачів за вуха не відтягнеш від зони, що неподалік. Тут у прямому ефірі кожен на кілька хвилин може стати новинарем.
"У нас є багато ігор, які допомагають людям відрізнити факт від суб’єктивної думки. Є гра, у якій треба вибрати найкращу ілюстрацію для обкладинки", - каже куратор музею новин, Паті Рул.
Новини можна передавати з Білого Дому, баскетбольнго майданчика чи безлюдного острова.
"Думаю, я впоралась на відмінно. Чекатиму ділових пропозицій від центральних телеканалів", - каже дівчинка, яка щойно спробувала себе у ролі ведучої.
"Журналістом бути важко. Треба купу всього пам’ятати. Ти працюєш там, де дуже спекотно або дуже холодно. І до всього, тебе ще й можуть вбити!", - говорить відвідувач.
"Давай рахувати ряди. Раз, два, три", - Сергій Лещенко перелічує ряди меморіалу журналістів, які загинули під час виконання професійних обов'язків. Українців на дошці шестеро.
"Другий знизу після 2001-го – це Гонгадзе".
Через десять років після убивства Георгія Гонгадзе, Сергій Лещенко пише політичні розслідування на тій же Українській правді. Каже, нині журналістів не вбивають – дискредитують. Залякують зламуванням поштових скриньок, прослуховуванням і вигадуванням брехливих історій.
"Я це точно знаю, тому що їх зміст мені дослівно переказували деякі посадові особи найвищого рангу і казали, щоб я уникав спілкування з певними людьми, бо нічого хорошого вони мені не повідомлять. Вони могли це знати, лише слухаючи наші телефонні розмови", - розповідає Сергій Лещенко.
Українська екскурсія по ньюзіуму фінішує на оглядовому майданчику. До Конгресу – рукою подати.
Вашингтонський музей новин серед іншого славиться найрозкішнішим у місті видом на Капітолій і багатющим вибором подарунів для журналістів.
Про Україну в Ньюзіумі - небагато. І переважно - неоптимістично
До імпровізованої екскурсії приєднується український журналіст-розслідувач Сергій Лещенко. Попутно робить репортаж для нових медіа і їх же шукає – серед експонатів.
"Блокнот першого блогера, який був акредитований у Білий дім, зараз ми його знайдемо", - каже Лещенко.
У 2005 Гарет Граф вів власний сайт політичних пліток. На той момент йому було 23 роки.
"Українське законодавство в цьому сенсі нічого не регулює, і зазвичай журналіст-блогер може потрапити до Верховної ради, якщо він буде представлятися «незалежний журналіст» і наводити докази, що він представляє якесь медіа, а чисто блогер – мені здається, що це неможливо", - розповідає український журналіст.
Про Україну в Ньюзіумі - небагато. І переважно - неоптимістично. Наступну згадку знаходимо біля стіни міжнародної правозахисної організації Дім Свободи.
"Україна тут жовтим кольором позначена жовтим, як країна світу, де частково вільні медіа", - коментує мапу свободи ЗМІ Лещенко.
Згідно з останнім звітом організації, ми в одному кошику з Замбією, Південним Суданом і Кувейтом.
"До речі, у Кувейті посидили людину, за те, що вона на твітері писала пости, які ображають релігійні почуття", - говорить український журналіст.
На стіні-меморіалі журналістів, які загинули під час виконання професійних обов'язків - шестеро українців
А між тим, наймолодших відвідувачів за вуха не відтягнеш від зони, що неподалік. Тут у прямому ефірі кожен на кілька хвилин може стати новинарем.
"У нас є багато ігор, які допомагають людям відрізнити факт від суб’єктивної думки. Є гра, у якій треба вибрати найкращу ілюстрацію для обкладинки", - каже куратор музею новин, Паті Рул.
Новини можна передавати з Білого Дому, баскетбольнго майданчика чи безлюдного острова.
"Думаю, я впоралась на відмінно. Чекатиму ділових пропозицій від центральних телеканалів", - каже дівчинка, яка щойно спробувала себе у ролі ведучої.
"Журналістом бути важко. Треба купу всього пам’ятати. Ти працюєш там, де дуже спекотно або дуже холодно. І до всього, тебе ще й можуть вбити!", - говорить відвідувач.
"Давай рахувати ряди. Раз, два, три", - Сергій Лещенко перелічує ряди меморіалу журналістів, які загинули під час виконання професійних обов'язків. Українців на дошці шестеро.
"Другий знизу після 2001-го – це Гонгадзе".
Через десять років після убивства Георгія Гонгадзе, Сергій Лещенко пише політичні розслідування на тій же Українській правді. Каже, нині журналістів не вбивають – дискредитують. Залякують зламуванням поштових скриньок, прослуховуванням і вигадуванням брехливих історій.
"Я це точно знаю, тому що їх зміст мені дослівно переказували деякі посадові особи найвищого рангу і казали, щоб я уникав спілкування з певними людьми, бо нічого хорошого вони мені не повідомлять. Вони могли це знати, лише слухаючи наші телефонні розмови", - розповідає Сергій Лещенко.
Українська екскурсія по ньюзіуму фінішує на оглядовому майданчику. До Конгресу – рукою подати.
Вашингтонський музей новин серед іншого славиться найрозкішнішим у місті видом на Капітолій і багатющим вибором подарунів для журналістів.
