«Чи зійде Росії з рук збиття літака Малайзійських авіаліній?», запитує Емі Найт у New York Review of Books.
Барак Обама, Анґела Меркель та інші світові лідери жорстко критикують Володимира Путіна за вторгнення російських військ в Україні, але навіть зараз Захід не вживає до Росії жодних дій, окрім санкцій. За словами Обами, «санкції, які ми застосовуємо, дуже болючі», але якщо це так, чому ж Росія лише посилює свої воєнні дії в Україні, запитує Найт.
«Одне з пояснень – це те, що російський уряд зрозумів, що йому багато що може зійти з рук в Україні. Взяти хоча б неймовірно кволу реакцію на збиття літака Малайзійських авіаліній над східною Україною 17 липня – поза сумнівом, найбільш кричущий акт агресії в усьому українському конфлікті дотепер», – пише авторка.
Хоча офіційне розслідування має закінчитися наступного літа, і доти західні лідери уникають прямих звинувачень на адресу Путіна, продовжує вона, низка неофіційних розслідувань недвозначно свідчать про те, що літак збито з російського ракетного комплексу.
Західні лідери мають пам’ятати урок рейсу МН17: якщо Кремль не зупинити, він піде на все, щоб утвердити своє панування на теренах коишньої радянської імперіїЕмі Найт
«Захід повинен виявляти рішучість, якої йому бракує у відносинах із Кремлем. Чи будуть це сильніші економічні санкції, чи військова допомога Києву, чи й те, і інше, західні лідери мають пам’ятати урок рейсу МН17: якщо Кремль не зупинити, він піде на все, щоб утвердити своє панування на теренах коишньої радянської імперії», – підсумовує Найт.
Війна в Україні виявила слабкості та суперечності у країнах Центральної Європи. Про це у статті «Росія, Україна та Вишеград: час повернутися до реальності» пише Балаш Ярабік з Центру Карнеґі. Якщо держави Вишеградської групи – Польща, Угорщина, Словаччина та Чехія – не змінять курс, то «золотий вік» Центральної Європи може закінчитися, застерігає аналітик.
«Українська криза виявила відчуття незахищеності у країнах Центральної Європи. Не тільки через різні зовніщньополітичні інтереси, а й тому, що висвітлила схожість у внутрішніх справах з тими проблемами, які призвели до розгортання подій в Україні», - пише автор.
Унаслідок вторгнення Росії в Східній Україні та анексії Криму Польща та країни Балтії відчувають загрозу і своїй безпеці. Однак серед країн Вишеградської групи пройшов розкол з огляду на різне сприйняття Росії, її ролі в українській кризі та можливими імперіалістичними планами, пише аналітик.
Польща - єдиний член Вишеградської групи, який здіймає тривогу та вважає, що до Росії необхідно застосувати жорсткіші санкції. Натомість Чехія, Словаччина та Угорщина з неохотою приєдналися до західних санкцій. Громадяни цих країн не вважають те, що відбувається в Україні, загрозою для себе, а також не хочуть докладати зусиль і платити за допомогу Києву.
«Їхнє намагання уникнути ризиків в умовах економічних труднощів також пояснюється розрахунками щодо того, як санкції та контрзаходи Росії можуть зашкодити їхньому крихкому економічному зростанню», - пише автор.
Країни Вишеградської групи мають остерігатися того, що росіяни (таємні служби) добре вміють робити: розділяти та володарюватиБалаш Ярабік
Залежність регіону від російського газу, найнижчі витрати на оборону серед усіх країн НАТО, величезна економічна нерівність та зростання бідності, слабкість інституцій і низький авторитет центральної влади як наслідок повсюдного пошуку вигоди та політичної корупції – усі ці чинники поглиблюють відчуття незахищеності центральноєвропейських країн.
«Країни Вишеградської групи мають остерігатися того, що росіяни (таємні служби) добре вміють робити: розділяти та володарювати», - застерігає Ярабік, наводячи як приклад звинувачення Кремля на адресу Будапешта, що той продає танки Києву, та розкручування російськими ЗМІ теми сил, що прагнуть автономії, у Закарпатті.
Криза в Україні має стати для країн Вишеграду приводом посилити співпрацю між собою, насамперед у сфері безпеки, скоригувати свою зовнішню політику та посилити боротьбу з корупцією, підсумовує автор.
Захід недооцінює, наскільки тяжкою є економічна ситуація в Україні - про це пише The Economist. Адже середній українець зараз на 20% бідніший, аніж на час розпаду СРСР; Україна – одна з найкорумпованіших країн у світі та країна з найбільшою нерівністю, якщо судити за статками, а не за доходами, і зараз нерівність ще вища, аніж 2013 року.
Гривня, за оцінками Тімоті Еша зі Standard Bank, може впасти з теперішніх 15 грн за долар до 25; НБУ може підняти кредитні ставки ще вище, що посилить хаос серед українських банків і створить труднощі для підприємств. Ослаблена гривня тим часом посилить інфляцію, яка зараз становить 20%, а це зменшить купівельну спроможність населення. Крім того, через знецінення валюти також стане складніше виплатити зовнішній борг, який до кінця 2016 року становить близько 14 млн дол.
«Наразі МВФ надав Україні близько третини того, що обіцяв у квітні. За нашими розрахунками, розрив у фінансуванні становить близько 20 млрд дол. Але МВФ досі чекає на результат коаліційних переговорів у Києві, які затягнулися, перед тим, як вділити ще грошей. Допомога надійде щонайраніше 2015 року; це може виявитися надто пізно», - пише видання.
