Американський аналітик критично оцінює шанси на мирне врегулювання в Україні в рамках «нормандського формату».
Професор Центру глобальних проблем в Нью-Йоркському університеті Марк Ґалеотті (Mark Galeotti, Center for Global Affairs at the NYU) в інтерв'ю Російській службі «Голосу Америки» поділився своїм баченням політики Заходу щодо Росії і прогнозами щодо намічених на середу 11 лютого в столиці Білорусі Мінську переговорів з мирного врегулювання в Україні в так званому «нормандському форматі».
- Ваша оцінка сьогоднішніх заяв Обами і Меркель, у чому головне послання?
У багатьох сенсах, це - концентрація викликів, що стоять перед Заходом. З одного боку, вони погодилися, що виступають проти російської політики, проти підтримуваних Росією сепаратистів у Cхідній Україні. Говорячи словами Обами - вони не хочуть переробки кордонів Європи під дулом рушниці.
Москва неминуче відповість на своїх власних умовах, і тут Захід розгубиться
Однак суть питання в тому, як на це відповісти? І тут очевидною є відмінність між США, які хочуть надати військову допомогу уряду в Києві, і Німеччиною, яка цього не хоче. І це - серйозна проблема. Усі згодні з тим, що ситуація дійсно погіршується. Однак тепер, коли ми стикаємося з необхідністю потенційно більш драматичних опцій, ми спостерігаємо, як поглиблюється розкол між Європою і США з приводу подальших дій.
- Як ви оцінюєте франко-німецький план мирного врегулювання, який стане підґрунтям для зустрічі сторін в середу в Мінську?
На даний час у нас немає деталей цього плану, однак з того, що ми можемо зрозуміти, очевидно, що Франція і Німеччина пропонують формальний мир, який, звичайно, не призведе до довгострокового вирішення конфлікту - він тільки зупинить вбивства. І це цілком зрозуміле прагнення - ніхто не хоче продовження війни. Однак, зрештою, цей план заморозить конфлікт. Крім того, він більшою мірою залежить від бажання Москви дотримуватись певних умов, наприклад, про ступінь підтримки, яка надається Росією сепаратистам.
Проблема в тому, що існує явна невідповідність між тим рівнем підтримки, який визнає Москва, і тим рівнем підтримки, про який говорять НАТО, західні уряди і Київ. Цілком очевидно, що Росія готова продовжувати виділяти військові та економічні ресурси на цей конфлікт. І практично немає доказів того, що Росія хотіла б перестати робити це.
Тому важко побачити якийсь сенс у франко-німецькій ініціативі, за винятком надій на те, що, у найгіршому випадку, вони будуть в змозі домовитися про тимчасове припинення вогню в гуманітарних цілях. Однак я не бачу доказів наявності у них довгострокового плану.
- Якщо, як ви прогнозуєте, Мінські переговори не приведуть до миру, які варіанти реакції Заходу?
Два варіанти. Перший - просто вичікувати і майже нічого не робити, з надією, що з часом тиск санкцій укупі з тією ціною, яку Росія платить за війну, приведуть в кінцевому підсумку до зміни її політики. Або ж - Київ зможе самостійно зупинити наступ бойовиків - тобто, просто схрестити пальці, і сподіватися.
Ми говоримо про кілька тисяч військових, кілька мільйонів доларів
Альтернатива - знайти способи ескалації тиску на Росію. Але тут ми стикаємося з проблемою фундаментальних розбіжностей між Вашингтоном і Європою.
Для останньої ескалація може бути лише економічною і політичною, тоді як Вашингтон більше схиляється до надання прямої військової допомоги урядовим військам в Україні. Проблема не вирішиться спробами Заходу знайти компроміс.
Проблема також у тому - і це викликає у мене серйозну стурбованість - що якщо Захід зробить якісь кроки, а Москва неминуче відповість на своїх власних умовах, і тут Захід розгубиться, не знаючи, що робити далі. Якщо, наприклад, США виступлять і заявлять про постачання зброї Києву, то це може спонукати Москву до більш жорстких дій у спробі виграти війну і створити обороноздатні і економічно стійкі псевдо-держави в Донецьку і Луганську - раніше навіть, ніж американська зброя прибуде в Україну.
Тому, мені здається, ключова умова у тому, щоб Захід, коли переговори проваляться (а я впевнений, що вони неминуче проваляться), зміг досягти якоюсь мірою єдності. Однак, найважливіше - спробувати продумати всі можливі варіанти подальших дій Москви, і бути готовими до цих дій. Зараз я не впевнений, що таке превентивне мислення існує.
- Як довго Москва в змозі підтримувати конфлікт в Україні?
З військових і економічних позицій Москва в змозі підтримувати сьогоднішній рівень конфлікту в Україні практично нескінченно. Ми говоримо про кілька тисяч військових, кілька мільйонів доларів, хоча варто визнати, що ці мільйони доларів більше згодилися б на поліпшення доріг, шкіл і лікарень, але, тим не менш, уряд може витрачати їх, на що хоче.
Поки Захід не визначиться з тим, якого саме результату він хоче...
З іншого боку, ця політика повністю отруює відносини з Заходом, і має відчутні економічні наслідки. Питання в тому, чи настільки важливий цей конфлікт для Кремля, що він готовий заплатити подібної ціною?
Ми не знаємо, в який момент Путін вирішить, що ціна стала занадто високою. Проблема в тому, що також, як і в афганській війні, Кремль здатний продовжувати цю військову кампанію, скільки йому завгодно.
- Який наступний набір заходів, які може розглядати Захід, якщо дипломатичні зусилля не приведуть до миру?
Існує великий набір можливостей - від економічних, включаючи можливість виключення Росії з системи СВІФТ, що матиме значні наслідки - до подальшого розширення вже діючих санкцій.
Крім того, можливі політичні санкції, включаючи скорочення відносин, та виключення з важливих переговорів, а також надання прямої допомоги Україні - від грошей на відновлення, до постачання зброї та ін.
Спектр можливостей дуже широкий. Але в якомусь сенсі помилково та небезпечно фокусуватися на тому, що може зробити Захід. Життєво важливо, в першу чергу, для Заходу, вирішити - якого результату він чекає від своїх дій? І в цьому питанні тут досі немає консенсусу. Змусити Росію повернути Крим?
Я не бачу, щоб це було можливо. Зупинити триваюче втручання Росії у Східній Україні настільки, щоб дозволити українському уряду виграти війну? Змусити уряд Росії активно допомагати Києву у відновленні контролю в регіоні?
Або - як наполягає незначна меншість на Заході - сприяти зміні режиму в Кремлі? Тобто, існує цілий спектр потенційних сценаріїв. Але поки Захід не визначиться з тим, якого саме результату він хоче, всі розмови про те, які методи він може використовувати - практично іррелевантне. Захід може зробити дуже багато, проте потрібна впевненість у тому, що його дії ведуть у напрямку результату, до якого він прагне.
Дивіться також : Путін хоче капітуляції, ні Порошенко, ні Рада на це не підуть - експерт
