Питання в тому, як забезпечити, щоб оголошене припинення вогню не було фікцією, як попереднє, пише Леонід Бершидський у BloombergView. Нова мирна угода в Мінську, якої досягли після 17 годин переговорів, згладжує поразку українського уряду у війні, в якій він не міг перемогти, дає терористам два дні, щоб відхопити ще більше території та заморожує конфлікт до наступного року, пише він.
Нова угода, на думку автора, вигідніша для проросійських бойовиків, аніж попередня. Однак це не останній раунд переговорів, передбачає він, оскільки домовленості надто суперечливі, щоб довго протриматися. Адже, з одного боку, бойовики залишають собі всі захоплені території, а з іншого, місцеві вибори мають відбутися на тих територіях, визначених вересневою угодою.
«В укладеній сьогодні угоді міститься бомба сповільненої дії, яку Росія може підірвати в будь-яку мить, якщо їй не сподобається те, як Україна виконує решту пунктів», – пише Бершидський.
А решта пунктів зміцнюють позиції терористів: Київ зобов’язується помилувати всіх бойовиків; надати «особливий статус» захопленим територіям і відновити виплати пенсій і соціальних платежів місцевим жителям. Контроль України за своїм кордоном має відновитися тільки наприкінці 2015 року, після проведення виборів і конституційної реформи з децентралізації, пише оглядач.
«Загалом угода настільки близька до угоди на умовах Путіна, наскільки дозволяє пристойність», – пише він.
Уроки та наслідки нової мінської угоди для Європейського Союзу аналізує Джуді Демпсі з Carnegie Europe. Хоч що трапиться після переговорів у Мінську, криза в Україні нарешті має переконати європейських лідерів, що безпека ЄС, її обороноздатність та зовнішня політика перебувають «у жалюгідному стані», пише вона.
«ЄС покладався на дипломатію та санкції проти Росії, сподіваючись, що вони зупинять жахливе насильство в Східній Україні, й наївно вірячи, що архітектура безпеки в Європі після «холодної війни» достатня для підтримання миру та стабільності», – пише експерт.
Події в Україні також показали, що європейські лідери, замість того, щоб вирішувати питання своєї обороноздатності, чекали, що це за них зробить НАТО – та ще й задешево. Як казав головнокомандувач сил Альянсу в Європі Філіп Брідлав, європейці не хочуть платити за свою оборону, навіть коли їхні кордони під загрозою, пише авторка.
