Бойовики на Сході утримують 107 українських військовополонених. Про це у Мінську повідомила уповноважена Президента України з мирного врегулювання на сході України, народний депутат Ірина Геращенко. А тим часом, за весь період АТО, згідно з даними СБУ, з полону звільнено понад 3000 українців. Один із цих трьох тисяч колишніх заручників боєць добровольчого батальйону Донбас, який провів у полоні ДНР півроку, маючи зашитий під підкладкою куртки державний український прапор. Цей прапор нині зберігається у Національному військовому історичному музеї у Києві.
У Максима позивний «Бігун». Айтішнік за професією, на фронт пішов добровольцем. Каже, це його країна, а він чоловік, тому інакше не міг. Воював з добровольчим батальйоном «Донбас», у серпні 14-го потрапив в Іловайський котел. Потім був вихід крізь так званий «зелений коридор», де – каже він – російська армія розстрілювала їх, як у тирі. Потім кругове оточення в крихітному селі. І полон.
Спочатку їх утримували професійні російські військові. Відтак передали «Моторолі», у підвал Донецького СБУ. Там, у колишньому радянському бомбосховищі, 110 полонених бійців батальйону «Донбас» просиділи кілька місяців. Готувалися до найгіршого.
Саме там, у застінках ДНР-у, й розпочалася ця неймовірна історія з прапором. Його кинули полоненим під ноги, коли ті вперше мали переступити поріг своєї тюрми. Наказали витерти об нього взуття.
Пізніше, кілька тижнів згодом, коли їх уже почали виводити нагору для робіт, Максиму вдалося потай підняти з порога той український прапор і надійно заховати у підвалі, під котлами поряд із бомбосховищем. А восени, коли полоненим передали від волонтерів теплий одяг, він зашив його під підкладку куртки. Він так і проходив з прапором під підкладкою весь полон. Хоча й знав, що важить життям щохвилини.
Своє звільнення з полону він вважає чудом. Бо міняли кого завгодно, але не бійців «Донбасу». Але перед Новим 2015-м роком стався великий обмін полоненими. До них у бомбосховище зайшли й зачитали список, у якому було і його ім’я.
Максим як ніхто інший знає, що це таке сидіти у підвалі і не мати надії. Але твердо й знає й те, що є ціна, яку він за своє звільнення ніколи не прийняв би.
