Сполучені Штати - найдовша існуюча федерація у світі. Федералізм надає широкі повноваження урядам на місцях, адже їм видніше, як ефективніше вирішувати власні проблеми. Ця форма правління розбиває владу на багато рівнів і робить її ближчою до народу. Також, принаймі у США, захищає від узурпації влади, оскільки місцеві органи діють незалежно.
Журналісти "Голосу Америки" дізнались як працює система на прикладі штату Мериленд. Допомагав їм народжений в Києві депутат місцевого парламенту.
Вузькі вулички, бруківка, будинки із червоної цегли. Це старовинне – як для Америки – місто Аннаполіс, 370 років тому тут було одне з перших поселень британських колоністів і одна з ранніх столиць США. Зараз тут живе лише сорок тисяч людей, але це – столиця штату Мериленд.
Саме з будівлі Капітолію в Аннаполісі починається історія американської демократії. Коли генералу Джорджу Вашингтону запропонували стати королем країни, що нещодавно здобула незалежність від Великої Британії, він відмовився – і поїхав у свій маєток, вирощувати картоплю.
Влада штатів працює за моделлю центрального уряду. Є законодавча, виконавча й судова гілки. У Капітолії Мериленда, як і у Вашингтоні, засідає двопалатний парламент – Сенат і Палата делегатів. Екскурсію будівлею для нас проводить Кірил Рєзнік, уродженець Києва, який уже 10 років обіймає тут посаду делегата.
"Це Палата делегатів, тут ми голосуємо за нові законопроекти", - пояснює Кірил Рєзнік. "Зелена кнопка для «так», червона для «ні», жовта для «утримався», сіра – щоб змінити голос до того, як його зарахують, а синя – щоб викликати помічників, це місцеві старшокласники. Їх можна попросити принести кави, роздруківку або передати комусь у залі записку".
"Я не зобов’язаний приходити. Але виборці мене не переоберуть, якщо я не буду виконувати свою роботу. Просто не проголосують (за мене). Щодня приходять майже всі, хіба що хтось захворів чи виникла сімейна необхідність", - розповідає делегат.
Утім, на відміну від Конгресу США, депутати штатного рівня збираються лише на одну сесію, що триває 90 днів на рік. За Конституцією Мериленду, протягом цього часу делегати й сенатори мають приходити на роботу щодня. За прогули – не штрафують. Діє інша мотивація.
Протягом сесії, законодавці повинні вирішити всі бюджетні питання. Лише федеральний уряд може мати бюджетний дефіцит, якщо ж він стається у штатах, вони повинні скорочувати витрати або позичати гроші. Цього року бюджет Мериленду склав 44 мільярди доларів. Ці гроші народні обранці розподіляють на інфраструктуру, системи освіти і охорони здоров’я, ведення бізнесу, соціальні програми.
Мериланд, як й інші штати, отримують фінансування від федерального уряду під різні проекти. Інколи, ці гроші можуть стати важелем впливу на штатних законодавців, щоб ті приймали відповідні законопроекти.
"Наприклад, федеральний уряд ухвалив закон про доступні медичні послуги. Для того, щоб змусити штати також ухвалили цей закон, вони можуть змінити їм дотації. Інший приклад – імміграція. Це завдання федерального уряду, але вони хочуть, щоб ми допомагали їм виконувати імміграційні закони. Каліфорнія, Мериленд, голосують за закони, що не дозволять поліцейським сприяти федеральному уряду. Ми кажемо: це не наша робота", - розповідає Рєзнік.
Законодавства штатів часом суттєво відрізняються. Наприклад, найвища міра покарання у Мериленді – довічне ув’язнення, а от у сусідніх Пенсильванії та Вірджинії є смертна кара. Відмінності є навіть на побутовому рівні. У Мериленді встановлено більше відеокамер фіксації порушень на дорогах, ніж у сусідній Вірджинії. Також, там обмежений продаж алкоголю у супермаркетах.
"Мериленд має дуже багато заборон, пов’язаних із алкоголем. Його заснували як релігійний штат. З часів «сухого закону», коли алкоголь був заборонений, ми так і не змінили повністю законодавство. Власне, я у групі законодавців, які намагаються змінити систему. Але багато людей хочуть залишити все, як є. Маленькі алкогольні крамниці не хочуть, щоб спиртне продавалось у продуктових магазинах, бо тоді їх витіснять із бізнесу", - каже делегат.
За три місяці роботи на рік делегати штату Мериленд отримують стільки ж, як у середньому секретар або менеджер середньої ланки.
"Зарплата законодавця – 50 тисяч доларів у рік. Спікери Палати делегатів і Сенату отримують на 12 тисяч більше. Але ми всі – законодавці на півставки. Тому зарплати низькі. Передбачається, що ми всі маємо інші джерела доходу, основну роботу. Ми самі встановлюємо собі зарплату. Але це завжди політично складне рішення, тому що це гроші платників податків", - каже Кірілл Рєзнік.
Утім, штатні законодавці мають пільги держслужбовців: безкоштовне медичне страхування та достатньо високу пенсію. У політику Рєзніка привело не це, а його вроджена політична активність і зокрема його походження – адже він народився ще в радянській Україні і в чотири роки з батьками емігрував до США.
"Я ніколи у житті не пропустив голосування у своєму житті. Це те, що завжди було в мені, це те, що мої батьки плекали у мені. У них не було такої можливості у СРСР, і коли ми приїхали сюди, вони зробили все, щоб дати мені зрозуміти, що це привілея – мати можливість брати участь у демократичному процесі своєї країни", - каже делегат.
Дивіться також: Що таке праймеріз у США? Пояснює законодавець українського походження
