26 лютого російська ракета влучила у житловий будинок на вул. Лобановського, 6а у Києві. За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій, рятувальники евакуювали 20 людей, травмовано четверо. Олексій Морозов – один з тих мешканців, чиї квартири були зруйновані ракетою.
Багатодітна родина (Морозові виховують трьох дітей) проживала у будинку на 22-му поверсі останні сім років. Ракета влучила у дитячу кімнату, і родина дивом вціліла. Зараз вони разом з іншими мешканцями будинку перебувають у бомбосховищі. З Олексієм Морозовим спілкувалася кореспондентка «Голосу Америки» Ірина Соломко.
Ірина Соломко: Олексію, вчора вранці у вашу квартиру влучила ракета. Де ви знаходилися у цей момент?
Олексій Морозов: Нам пощастило, що ту ніч ми провели у бомбосховищі. Воно знаходиться поруч з нами. Тому ми почули сирену десь о восьмій ранку, а потім за десять хвилин - вибух, після чого пішов запах паленого.
Потім у чаті дому сказали, що влучили у наш будинок. Ми вискочили з бомбосховища та побачили уламки будівлі. Згодом сусіди з іншого будинку зробили кілька знімків, і там ми вже побачили, які квартири були вражені. І як раз я побачив, що це та кімната, де сплять мої хлопці. Їм 8 та 12 років. У мене є ще старша донька. Ми жили в цій квартирі сім років.
І. С.: Чи знаходяться зараз у будинку люди?
О. М.: Спочатку його закрили МНС та поліція, бо існувала вірогідність подальшого обвалу. Зараз у будинку чергують наші хлопці, щоб ніхто туди не пішов. Так, є кілька сімей, котрим немає куди піти. Будинок аварійний. У ньому немає ні води, ні опалення, ні електрики.
І. С.: В якому стані ви? Я так розумію, у вас там залишилися усі речі, більшість з яких знищені.
О. М.: Так, усі речі там. Я навіть ще не був у будинку, бо у нас комендантська година, завтра зранку спробую піднятися пішки на свій поверх та щось там з речей знайти.
І. С.: Як ваші діти переносять ці всі новини та перебування у бомбосховищі?
О. М.: Так, ми тут третю ніч будемо. Нам поки нікуди йти. Є друзі та батьки, які запропонували нам жити у них, але зараз комендантська година. Вже завтра будемо думати, куди йти. Для дітей це був шок. Для нас усіх життя розділилося на «до та після». Ми намагаємося їх підтримати. Вони більш-менш пристосувалися. Сьогодні їм навіть мультики у бомбосховищі показували. Але їм страшно. Це саме вони бачать і в нас.
І. С.: А яка ситуація у бомбосховищі?
О. М.: Тут десь 120 людей, і десь 30 дітей. Намагаємося підтримувати один одного. Тут також сусіди, у яких всю кватиру зруйнувало. Вони під час влучання ракети були на кухні. Їм дуже пощастило, що всі вижили, але жінка та старший син - у лікарні.
І. С.: Чи достатньо їжі та води?
О. М.: Так, нас тут годують. Волонтери приносять їжу та воду. Тут також серед нас є психологиня, каже, що готова допомагати та надавати нам психологічну підтримку.
