Окрім постійної загрози фізичних травм під час війни, багато українців переживають травми психологічні. Постійна тривога за своє життя і своїх близьких, екзистенційні вибори з якими раніше не зіштовхувались.
В інтерв’ю виданню Medical News Today Яміла Лезкано, ліцензований консультант з психічного здоров’я, професорка психології в Університеті Альбісу в Маямі, розповідає, що війна в Україні викликала сильні емоції: «Гнів, страх, занепокоєння, розгубленість і тривогу. Коли виникає невизначеність, люди уявляють собі найгірший сценарій, який може призвести до відчуття безпорадності та тривоги».
Айвігайл Лев, засновниця і директорка Центру когнітивно-біхевіоральної терапії у Сан-Франциско та Окленді, каже, що важливо бути чесним у розмовах щодо ситуації в Україні: «Ми не можемо захистити людей від того, що відбувається у світі, “притрушування цукром” ситуації не допоможе».
«Дайте їм знати, що ви будете підтримкою для них, щоб допомогти їм осмислити свої почуття», — радить Джо Ваккаро, психолог, виконавчий директор Newport Healthcare в окрузі Орандж, Каліфорнія.
Редакція “Голосу Америки” поговорила із доцентом кафедри психіатрії в Школі медицини Стенфордського університету і практикуючим психіатром доктором Девідом Шпігелем детальніше про те, як зберегти глузд і психологічне здоров'я в умовах постійної загрози.
-Доброго дня, доктор Шпігель. Ви психіатр з досвідом роботи з травмою, скажіть як зараз українцям, які перебувають в умовах постійної тривоги справлятись зі стресом?
-Як психіатр, який тривалий час вивчав стрес, є кілька речей, які, сподіваюся, можуть допомогти. І я б сказав перше - просто будьте терпимими до власних страждань. Не звинувачуйте себе в тому, що ви боїтеся, за проблеми зі сном, що відчуваєте дратівливість. Іноді існує тенденція людей, які зазнають стресу або нападу, звинувачувати себе, а не людей, які роблять це з ними. Ми воліємо відчувати себе винними, більш ніж безпорадними... Не переживайте через стрес і незручність і не звинувачуйте себе за це. Очевидно, що український народ тут є жертвою. Намагайтеся пам’ятати про це, коли ви схильні звинувачувати себе.
По-друге. Контролювати те, що ви можете контролювати, дуже важливо, тому намагайтеся. Контролюйте принаймні частину своєї фізичної реакції на травму. В давній історії основними причинами смерті були або агресивні тварини або агресивні люди і нам доводилося боротися або тікати. Тому ми так реагуємо на всі стресові фактори - підвищується частота серцевих скорочень, підвищується кров’яний тиск. Ми готові битися чи тікати. Якщо ви можете до певної міри контролювати фізичне збудження, то робіть те, що просто дає вам змогу відчувати себе дещо комфортніше і контролювати своє тіло, дайте собі кілька хвилин, щоб просто закрити очі та уявити, що ви десь в іншому місці в інший час. Це був щасливіший час. Ви все ще маєте ці спогади всередині тебе. Вони можуть дати вам перепочинок, навіть якщо вам доведеться боротися з поточною загрозою. Тож вам не доведеться мати справу з цим 24/7. Часом допомагає відправитися у своїй уяві до озера чи океану чи до якогось красивого місця і просто відчути себе добре на кілька хвилин. Є способи дихання, які можуть допомогти вам заспокоїтися. Отже, ви глибоко вдихніть, а потім повільно - повільно видихніть, - це те, що ми називаємо циклічним диханням. Це дозволяє трохи заспокоїти своє тіло, і це насправді трохи сповільнить ваше серцебиття.
Інша справа – громада. Ми соціальні істоти, і велика сила українського народу – це їх зв’язок один з одним. І я впевнений, що ви помітили, що багато людей просто допомагають кому тільки можуть, і що вони намагаються допомогти один одному. І це час, коли зв’язок зі спільнотою часто може бути дійсно корисним у конкретний спосіб, але також і емоційно корисним. Щоб відчути, що ви є частиною чогось більшого, ніж просто ви. Так, очевидно, хочете зв’язатися зі своїми друзями та сім’єю, робити все, що можете, допомагати один одному, але можна також створювати спільноту людей, які роблять щось, щоб допомагати один одному, і це також може бути глибоким заспокоєнням
Також я б додав, що складання плану боротьби з усім, що відбувається, є хорошим способом боротьби зі стресом. Тобто ви не зняли стрес, але ви принаймні зрозуміли, що ви можете з цим зробити. І, на жаль, ви знаєте, що є речі, від яких ніхто з нас не може захиститися, але є інші речі, від яких можна.
- Які відчуття переважають у людей які зіштовхуються з війною.
Страх — це миттєва відповідь, відчуття, що навколо є якась небезпека, і це корисне почуття. Тому що, якщо є небезпека, то ви хочете зробити все можливе, щоб захистити себе від неї. Це не ірраціонально. Це корисно. Тривога — це більше страх перед майбутнім. І, на жаль, зараз також багато цього, тому що ніхто не знає, що станеться.
- Зараз багато хто говорить і оцінює психічний стан Володимира Путіна. Як психіатр чи можете ви якимось чином оцінити його стан?
- Ну, знаєте, ми психіатри, - нам заборонено ставить діагноз людям, яких ми не обстежили. Тому я не ставитиму діагнози. Але кажу таке, - сказати, що у нього психічне захворювання, є образою для психічно хворих людей, багато психічно хворих страждають самі. Вони шкодять собі більше, ніж комусь іншому. Вони страждають від жахливої тривоги або депресії або мають марення. Але у нього просто манія величі. Знаєте, він думає, що має право робити те, на що не має права жодна людина. Але це не захворювання, це свого роду просто психопатія. Це не діагноз.
Ви знаєте, і річ у тому, що йому вдалося взяти під контроль дуже велику країну і зберегти владу протягом двадцяти двох років, скасувавши закон про зміну влади. Він надто добре функціонує, на жаль, щоб його називати психічно хворим. Ви знаєте, він робить те, що сам хоче зробити. І тому я вважаю, що це несправедливо називати його хворим. Він просто жахлива людина.
- Чи вірить Путін у свій власний міф про нацистів в Україні ?
- Ні, я так не думаю. Я думаю він занадто цинічний для цього. Дивіться, пам’ятаєте, він всю свою кар’єру був у КДБ, так? Знаєте, вони мають справу з дезінформацією, і він дуже любить планувати змови, він занадто садистичний і стратегічний, щоб вірити в цю нісенітницю. Він просто говорить те, що він, на його думку, ставить його в найкраще положення, щоб отримати те, що він хоче. Я не маю, я не маю жодної емпатії до нього, я думаю, що він просто абсолютно цинічний бездушний тиран, і він просто хоче отримати того чого він хоче.
- Якщо до вас прийде клієнт, який є цинічним психопатом-тираном. Якби ви з ним попрацювали?
Коли вам доводиться намагатися працювати з ними, ви не можете зробити цього, куруючись розуміння. Зазвичай я працюю в психотерапії, намагаючись налагодити стосунки та почуття взаємної турботи. Вони розповідають про свої почуття і я говорю обговорюю їх. Але з такими людьми, як він, якщо ти намагаєшся бути добрим і налагодити людські стосунки, вони думають, що ти намагаєшся обійти їхній захисний механізм.
І тому вони зляться і більше погрожують. Вони розглядають людський зв’язок як загрозливу і небезпечну річ, тому що вони присипають пильність, і тоді ви до них доберетесь. І тому єдиний спосіб працювати з цими людьми — це встановити абсолютно чіткі межі. Ви повинні встановити межі та не удавати, що відбувається щось приємне... Ви не можете проявляти до них розуміння та співпереживання, тому що у них цього немає, вони не знають, що це таке, і вони цього бояться цього.
Дивіться також: В яких умовах живуть і працюють українські медики. Інтерв'ю
