З початку повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року, в Україні загинули щонайменше 23 представники медіа. Про це повідомляє Національна Спілка Журналістів України. Серед загиблих і українські, і іноземні медійники. Деякі із журналістів і медійників загинули із зброєю в руках, інші – як цивільне населення під час російських артилерійських обстрілів, але, відповідно до даних Комітету Захисту журналістів, - щонайменше семеро представників медіа були вбиті, до останнього виконуючи свої професійні обов’язки.
Серед вбитих під час виконання своїх професійних обовʼязків представників медіа оператор телеканалу LIVE Євген Сакун, українська журналістка Олександра Кувшинова, фотограф і оператор телеканалу FoxNews, громадянин Ірландії П’єр Закжевський, фотограф і документаліст Максим Левін, американський журналіст і режисер Брент Рено, російська журналістка Оксана Бауліна, литовський режисер й документаліст Мантас Кведаравічус. Деякі представники медіа, які також працювали до останнього дня не залишаючи професію, загинули під час обстрілів їхніх будинків. Серед них опинилась і журналістка, продюсерка Радіо Свобода Віра Гирич, яка загинула внаслідок влучання російської ракети в будинок, у якому вона жила в Києві. Українська служба Голосу Америки дізнавалась подробиці журналістської роботи та обставини загибелі вбитих медійників, а також спілкувалась із Головою Національної спілки журналістів України Сергієм Томіленко та програмним директором Комітету Захисту журналістів (Committee to Protect Journalists) Карлосом Мартінесом де ла Серна про важливість журналістського висвітлення війни як способу документації воєнних злочинів та протидії російській дезінформації та пропаганді.
Максим Левін, український фотограф і документаліст
Про смерть українського фотографа і документаліста Максима Левіна стало відомо 2 квітня. Він зник 13 березня, працюючи в зоні бойових дій на Київщині. Тоді, разом із Олексієм Чернишовим, військовослужбовцем і в минулому – фотографом, Максим відправився в Гуту Межигірську документувати наслідки російської агресії. 1 квітня тіло журналіста знайшли неподалік цього села. За інформацією Генпрокуратури України, “беззбройного Максима Левіна військовослужбовці збройних сил РФ вбили двома пострілами зі стрілецької зброї”. Про долю Олексія Чернишова досі нічого не відомо.
Максим Левін працював з багатьма українськими та міжнародними медіа, включно з Reuters, BBC, TRT World, Associated Press, Hromadske та LB.ua. Серед інших фотографії Левіна публікували Wall Street Journal, TIME, EU AGENDA, Vatican news, Радіо Свобода (RFE/RL).
Кожен український фотограф мріє зробити фото, яке зупинить війнуМаксим Левін
Більшість документальних робіт Максима Левіна були пов’язані з війною. «Він був людиною, яка жила війною. Він вважав, що війну треба далі висвітлювати, хоча станом на 2018, 19, 20-ий рік мало хто з українських журналістів продовжував це робити, - розповідає колега Максима Левіна, журналістка та колишня головна редакторка hromadske Настя Станко. - Можна сказати, шо він є частиною історії Донбасу, Іловайську. Він завжди хотів, щоб історія не була забута».
Сам Максим Левін говорив: «Кожен український фотограф мріє зробити фото, яке зупинить війну». У 2014 році Максиму вдалось вибратись із «Іловайського котла», де загинули 360 українських військових, понад 400 були поранені та ще 300 – потрапили в полон. Завдяки фотографіям Максима та його колег світ побачив подробиці цієї трагедії. Після Іловайську разом із іншим військовим журналістом Маркіяном Лисейко, Максим заснував мультимедійний проект «After Ilovaisk», «створений для збереження та переосмислення значення подій серпня 2014 року військовими, їхніми родинами та громадянами України в цілому».
Настя Станко порівнює роботу Максима Левіна та його колег в Іловайську із роботою фотожурналістів в Маріуполі, які показали світові знімки зруйнованого російськими силами Маріуполя. «В 2014 році він опинився з його другом-фотографом Маркіяном і двома журналістами німецького телеканалу в заблокованому Іловайську. Їх фото і відео стали картиною, яка показала, що було там, – розповідає Станко. – Як зараз – Євген Малолєтка та Мстислав Чернов показали, як виглядав Маріуполь поки ще вони могли там бути. Мені здається, що найважливіші [кадри] війни в 2014 році були з Іловайську від Макса».
Окрім журналістських робіт, Максим Левін також створив десятки фото- і відеопроєктів для гуманітарних організацій, таких як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), UN, UNICEF, OSCE, UN Woman. «Він [Макс] співпрацював із ООН та іншими організаціями, щоб показати страждання жінок на війні, літніх людей, інших вразливих груп. Він про це все не забував. Він не забував про те, що журналісти називають «соціалкою» - людські історії, питання простих людей» - розповідає Настя Станко.
Євген Сакун, оператор телеканалу LIVE
Під час обстрілу 1 березня російськими силами телевежі в Києві загинуло п’ятеро, ще п’ятеро зазнали поранень. Одним із загиблих був оператор телеканалу Live Євген Сакун. За словами керівника Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, Євген працював із своїми колегами під час нападу на вежу. Його тіло вдалось ідентифікувати за допомогою прес-карти. Смерть згодом підтвердили і в Нацполіції.
«Ми глибоко засмучені загибеллю українського журналіста Євгена Сакуна, якого було вбито внаслідок безрозсудного нападу Росії на громадянську інфраструктуру в Києві» - заявила координатор програми Комітету Захисту журналістів в Європі та Центральні Азії Гульноза Саїд.
Телеканал Live висвітлював події повномасштабного російського вторгнення до України. «Тепер з окупантами в нас особистий рахунок..», - писали колеги Євгена. Вбивство Євгена Сакуна засудили в ЮНЕСКО. «Я засуджую вбивство Євгена Сакуна та всіх тих, хто загинув під час обстрілу телевежі у Києві. Журналісти відіграють важливу роль в інформуванні громадськості, особливо під час конфліктів» - заявила Генеральний Директор ЮНЕСКО Одре Азуле.
Оксана Бауліна – російська журналістка, видання The Insider
Журналістка The Insider Оксана Бауліна загинула під час обстрілів в Києві, виконуючи редакційне завдання. 23 березня вона знімала руйнування у Подільському районі столиці та наслідки попереднього обстрілу по торгівельному центру Retroville. В цей момент російські сили знов обстріляли ті самі об’єкти, які вже було зруйновано раніше. Разом із Оксаною загинув ще один цивільний, двоє людей, що супроводжували Оксану потрапили у лікарню з пораненнями.
Перед роботою в The Insider Бауліна працювала у Фонді боротьби з корупцією, у «Відкритій Росії», російській редакції телеканалу «Белсат», на «Радіо Свобода» та співпрацювала із «Медіазоною». Журналістка залишила Росію та переїхала до України, коли російська влада визнала Фонд боротьби з корупцією екстремістською організацією. Після початку повномасштабної війни Росії проти України у лютому 2022 Бауліна встигла зробити кілька репортажів із Львова та Києва.
Навіщо було обстрілювати вже зруйновану будівлю? […] Там були тільки рятівники, які розбирали залишки будівлі, журналісти та перехожіЖурналіст Антон Наумлюк
«Вона приїхала сюди, щоб робити документальний фільм-розслідування про російських полонених, які тут перебувають. Записати їх, поговорити з ними, дізнатись про їх мотивацію», - розповідає колега Оксани, головний редактор видання «Ґрати» Антон Наумлюк. За його словами, проект, над яким працювала Бауліна, був напівгуманітарний та навівправозахисний. Цей проект мусив показати, що відбувається із свідомістю російських солдат після того як вони потрапляють в полон.
Антон був одним із перших, хто дізнався про загибель Бауліної. Вони домовлялись зідзвонитись і зустрітись після зйомок 23 березня, з яких Оксана вже не повернулась. Згодом саме йому привезли особисті речі вбитої колеги. «Я подивився [в пакет з речами] – ніби все було на місці як і говорили поліцейські: документи, телефон, комп’ютер. В цей момент почав дзвонити її телефон. Це було абсолютно моторошне відчуття. Телефон і речі були в запеклій крові, - розповідає Наумлюк. Було зрозуміло, що це не могло статись. Щось не те. Можливо, це якась омана. Згадуєш Бабченка. Можливо, це якась інсинуація, щось не те. А тоді стало все зрозуміло. Людини більше немає. І це абсолютно моторошне відчуття».
На думку Наумлюка, атака російських сил на торговельний центр Retroville, під час якої загинула Оксана Бауліна, могла бути цілеспрямованою атакою проти журналістів та представників медіа. За його словами, вже обстріляна і зруйнована будівля навряд чи мала якесь стратегічне значення: «Навіщо було обстрілювати вже зруйновану будівлю? […] Там були тільки рятівники, які розбирали залишки будівлі, журналісти та перехожі».
Мантас Кведаравічус, литовський режисер й документаліст
На початку квітня стало відомо про загибель в Маріуполі литовського режисера і документаліста Мантаса Кведаравічуса. Відповідно до заяв омбудсмена Людмили Денісової, російські сили взяли режисера в полон та розстріляли. До цього були повідомлення про його загибель від вдару ракети по машині, на якій Кведаравічус намагався евакуюватись із міста.
Однією з найвідоміших робіт Мантаса Кведаравічуса є стрічка «Маріуполіс», прем’єрний показ якої відбувся на Берлінському міжнародному кінофестивалі в 2016 році. Документальна стрічка присвячена темі війни на сході України, яка поєднувалась із мистецтвом, міфологією та архітектурою. Режисер багато років знімав життя міста. Маріуполіс розповідає про життя Маріуполя в умовах кризи. «Повсякдення Маріуполя — розташованого на схід від Криму українського міста, колись заселеного греками — визначене загрозою бомбардувань. Це візуально сильна пошана кризовому місту, присвячена його поетам та чоботарям», - йдеться в синопсисі стрічки.
Не лише Литва, а й цілий світ втратив відомого творця, який до останнього, попри небезпеку, працював в Україні, на яку напала Росіяпрезидент Литви Ґітанас Науседа
Зйомки в Маріуполі були не першою роботою Мантаса Кведаравічуса в гарячих точках. В 2011 році вийшла документальна стрічка Кведаравічуса «Барзах» про Чечню часів Кадирова, яка отримала відзнаку Берлінського кінофестивалю. Кведаравічус знімав «Барзах» без дозволу влади на власний ризик.
«Не лише Литва, а й цілий світ втратив відомого творця, який до останнього, попри небезпеку, працював в Україні, на яку напала Росія. Бажаю сил рідним, друзям та всім шанувальникам таланту Кведаравічюса», - заявив президент Литви Ґітанас Науседа про смерть режисера.
Брент Рено, американський журналіст і режисер
Американський журналіст і режисер Брент Рено загинув під час зйомок евакуації мешканців Ірпеня. Після перетину одного з блокпостів, російські військові розстріляли машину, в якій знаходився Брент Рено разом із колегою Хуаном Аредондо. Колега Рено отримав поранення, його врятували українські медики. Поранення самого Брента виявилось смертельним. Хуан бачив, що Брент Рено був поранений у шию. Він став першим закордонним журналістом, вбитим під час повномасштабної війни Росії проти України.
Генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азулай засудила вбивство в Україні американського журналіста Брента Рено. «Журналісти відіграють критичну роль у висвітленні інформації під час конфлікту, по них ніколи не можна цілитись. Я закликаю до поваги міжнародних гуманітарних стандартів, зробити все, щоб журналісти та інші працівники ЗМІ були захищені» - йдеться в заяві Азулай.
До 2015 року Брент Рено співпрацював з The New York Times. Він був режисером, лауреатом нагороди Пібоді та премії Альфреда І. Дюпона. В Україні Брент Рено працював над матеріалом про біженців для телевізійного підрозділу журналу Time, що мав стати частиною серії «Переламний момент». «Останніми тижнями Брент перебував у регіоні [бойових дій], працюючи над проектом TIME Studios, присвяченим глобальній кризі біженців. Наші серця з усіма близькими Брента. Важливо, щоб журналісти мали змогу безпечно висвітлювати триваюче вторгнення та гуманітарну кризу в Україні», - зазначено в заяві Time щодо смерті Брента Рено.
За даними ЮНЕСКО, окрім The New York Times Брент Рено співпрацював раніше з низкою американських компаній, зокрема HBO та NBC. У минулому він висвітлював події низки різних військових конфліктів. Протягом 20 років разом із своїм братом Крейгом продюсував фільми та телепрограми. Зокрема, брати висвітлювали війни в Іраку та Афганістані, землетрус на Гаїті, політичні заворушення в Єгипті та Лівії, боротьбу за Мосул, екстремізм в Африці, картельне насильство у Мексиці та кризу біженців у Центральній Америці.
Олександра Кувшинова, українська журналістка, консультантка Fox News
Олександра Кувшинова працювала позаштатною консультанткою Fox News з початку вторгнення. 14 березня вона знаходилась в машині знімальної групи разом із оператором і фотографом П’єром Закжевським та кореспондентом Fox News Бенджаміном Холлом, коли авто потрапило під мінометний обстріл поблизу села Горенка Бучанського району. Олександра і П’єр загинули від поранень, тільки Бенджаміну Холлу вдалось вижити - він втратив частину ноги та осліп на одне око.
«Саші було лише 24 роки і вона працювала консультанткою Fox в Україні. Вона допомагала знімальним групам орієнтуватись в Києві і передмісті, збираючи інформацію та спілкуючись із джерелами. Вона була неймовірно талановитою та тижнями працювала безпосередньо зі всією командою Fox News. Саша працювала цілодобово, щоб переконатись, що весь світ знає, що відбувається в її країні», - говорила про Сашу Гендиректор Fox News Сюзанна Скотт.
В пам’ять про Сашу Кувшинову представниця Fox News Йонат Фрілінг відзначила, що Кувшинова «виконала блискучу роботу» протягом останнього місяця, коли вона працювала з командою Fox News. «Ми втратили красиву сміливу жінку, — твітує Фрілінг. — Вона любила музику, була веселою та доброю».
П’єр Закжевський, оператор і фотограф Fox News
Фотожурналіст та оператор Fox News П'єр Закжевський знаходився у тій самій машині, що й Олександра Кувшинова, коли авто потрапило під міноментний обстріл поблизу села Горенка. Разом із Бенджаміном Холлом він збирав новини, коли автомобіль опинився під вогнем російських сил. Фотокореспондентові було 55 років.
Раніше П'єр Закжевський висвітлював воєнні конфлікти у зонах бойових дій в Афганістані, Сирії, Іраку та на Близькому Сході. Працюючи на лондонське бюро Fox News, П'єр Закжевський працював в Україні з початку повномасштабної російської війни в Україні в лютому.
П'єр Закжевський був абсолютною легендою у цій мережі та його втрата є нищівноюведучий Fox News Біл Хеммер
За словами гендиректора Fox News Сюзанни Скотт, «не було такого завдання, за яке він би не взявся, щоб допомогти – від фотографа до інженера, від редактора до продюсера». «Він робив все під величезним тиском з величезною майстерністю», - говорила Сюзанна Скотт про П'єр Закжевського.
За інформацією Fox News, минулого року П'єр Закжевський допомагав вивезти з Афганістану місцевих фрілансерів та їх родини після виводу звідти американських військ. У грудні минулого року, на щорічній церемонії винагород Fox News П'єр отримав відзнаку «Неоспіваний герой» у знак визнання його «безцінної роботи».
«П'єр Закжевський був абсолютною легендою у цій мережі та його втрата є нищівною. […] Він був професіоналом, журналістом та другом» - заявив в ефірі ведучий Fox News Біл Хеммер.
Віра Гирич, журналістка, продюсерка Радіо Свобода
Журналістка, продюсерка Радіо Свобода Віра Гирич загинула внаслідок влучання російської ракети в будинок, у якому вона жила в Києві. Обстріл стався 28 квітня. Тіло загиблої виявили під уламками вранці 29 квітня. Ракета поцілила саме в квартиру Віри. За даними міської влади, після руйнувань першого і другого поверхів багатоповерхівки, вдалось врятувати п’ятьох, ще десятеро отримали поранення.
Віра Гирич почала працювати в київському бюро Радіо Свобода з 1 лютого 2018 року. До того вона працювала на провідних українських телеканалах. Лише пару тижнів до своєї смерті Віра ділилась з колегами радістю зустрічі з батьками, які провели місяць в російській окупації. Віра Гирич, пригадують її колеги-журналісти, була «чуйною колегою, готовою завжди прийти на допомогу».
Пам’ять про неї надихатиме нашу роботу в Україні та за її межами на довгі рокипрезидент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Джеймі Флай
Коментуючи смерть Віри Гирич, президент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Джеймі Флай відзначив професіоналізм загиблої колеги та відданість місії: «Ми глибоко засмучені загибеллю співробітниці нашої Української служби Віри Гирич у Києві вночі. Ми втратили дорогу колегу, яку будуть пам’ятати за її професіоналізм та відданість нашій місії. Ми шоковані та обурені позбавленим сенсу характером її загибелі вдома, в країні та місті, які вона любила. Пам’ять про неї надихатиме нашу роботу в Україні та за її межами на довгі роки».
Президент Сполучених Штатів Джо Байден згадав про загибель журналістки та продюсерки Радіо Свобода Віри Гирич у своїй промові перед працівниками медіа, які висвітлюють роботу Білого дому. «Одна журналістка з Радіо Свобода була вбита всього кілька днів тому. Так багато з вас розповідають історії, роблять фотографії і відео того, що там (в Україні – ред.) відбувається, чисту правду – показують руйнування і воєнні злочини», – сказав президент США.
