Матеріал є перекладом статті Центральної служби "Голосу Америки", яка вийшла англійською мовою.
Прагнення Росії створити сухопутний коридор до сепаратистського регіону Молдови, Придністров’я, привертає увагу до зусиль Москви не допустити поглиблення зв’язків проросійського анклаву із Заходом і підриву російської влади над частиною Молдови, яка триває десятиліття, вважають деякі аналітики.
Російський генерал Рустам Міннекаєв заявив про ідею створення сухопутного коридору 22 квітня: «Контроль над півднем України — це ще один шлях до Придністров’я», повідомляє російське інформаційне агентство «Інтерфакс». Він сказав, що російськомовне населення Придністров’я зазнає «утиску», мовляв, воно потребує захисту Росії від румуномовних в решті Молдови.
Ці твердження подібні до тих, що Москва робила відносно російськомовних в Україні, щоб виправдати своє вторгнення на українську територію з 2014 року.
Придністров’я – це переважно російськомовна територія, які відокремилися від Молдови в 1990 році, за рік до того, сама Молдова проголосила незалежність від Радянського Союзу. Війна 1992 року між молдовськими військами та придністровськими сепаратистами за підтримки російських військ закінчилася угодою про припиненням вогню, яка діє протягом 30 років, і Придністров’я стало де-факто самостійним державним утворенням, але без міжнародного визнання.
Росія також не визнала регіон як державу, але десятиліттями допомагає сепаратистам керувати цим шматком землі на сході Молдови, між східним берегом річки Дністер та українським кордоном. За даними Молдови та сепаратистів, населення Придністров’я становить від 300 000 до 400 000 осіб, відповідно.
Підтримка Росією сепаратистського регіону продовжила те, що деякі оглядачі називають «замороженим конфліктом», через який Молдова була надто слабкою, щоб приєднатися до основних західних інституцій. Москва вже давно заявляє, що розглядає розширення альянсу НАТО та Європейського Союзу на пострадянські держави, такі як Молдова, як загрозу своїй безпеці.
Основна підтримка Москви Придністров’ю полягає у тому, щоб забезпечити його безкоштовним російським природним газом, присутністю близько 1500 російських військових та банківськими переказами російських коштів.
Але Придністров’я переорієнтовує свою торгівлю на ЄС з тих пір, як блок підписав Угоду про вільну торгівлю з Молдовою в 2014 році. Ця угода надала анклаву право безмитного експорту до ЄС за певними правилами та безвізовий режим для поїздок до ЄС жителям з молдовськими паспортами.
Оскільки торгівля сепаратистів з ЄС зростала в останні роки, їхня торгівля з Росією скоротилася.
Колишній посол США в Молдові Асіф Чаудхрі сказав Російській службі "Голосу Америки", що угода 2014 року змінила ставлення людей на придністровській стороні. «Вони бачать, що кращі відносини з Республікою Молдова приносять їм економічну та особисту користь», – сказав він.
Одним із способів, яким Росія намагалася протистояти цій тенденції, є надання сепаратистському регіону безкоштовного природного газу від контрольованої Москвою енергетичної компанії "Газпром" через трубопроводи, що перетинають територію України.
Бідне на природні ресурси Придністров’я використовує газ для виробництва електроенергії та металопродукції, які продає споживачам у Молдові, яка так само є бідною на ресурси, та іноземним споживачам за ринковими цінами, за словами молдовського аналітика з питань енергетики Сергіу Тофілата, який працював радником президента Молдови з питань енергетики з 2020 по 2021 рік.
У розмові з Українською службою «Голосу Америки» з Молдови Тофілат сказав, що сепаратистська влада покладалася на доходи від продукції, виробленої за допомогою отриманого з Росії природного газу, у 53% своїх бюджетних витрат у 2019 році та 40% у 2020 році.
У дослідженні, яке він опублікував у 2020 році, Тофілат також виявив, що вартість російського газу, отриманого Придністров’ям, була еквівалентна 48% його валового внутрішнього продукту з 2007 по 2016 рік.
«Половина економіки Придністров’я виживає лише завдяки газовій субсидії з Росії», – сказав він «Голосу Америки».
Росія також зберігає вплив на анклав, розміщуючи там близько 1500 військовослужбовців, сказав колишній міністр оборони Молдови Віталій Марінуца, який працював на цій посаді з 2009 по 2014 рік. Він розмовляв з Російською службою «Голосу Америки» в Молдові 3 травня.
Кілька сотень цих російських військовослужбовців служать під керівництвом миротворчих сил, відомих як Об’єднана контрольна комісія, до складу якої також входять молдавський і сепаратистський персонал. Решта російського контингенту охороняє великий склад боєприпасів радянських часів поблизу села Ковбасна та тренує воєнізовані формування сепаратистів.
Ще одним інструментом російського впливу є використання банків для переказу російських коштів у сепаратистський регіон.
Тетцяна Кулакевич, дослідниця Росії з Університету Південної Флориди, повідомила «Голосу Америки», що Москва передає кошти придністровському Ощадбанку, який належить сепаратистському уряду, щоб забезпечити пенсії жителям. Придністровський Ощадбанк входить до кореспондентської мережі найбільшого російського банку Ощадбанк.
Кулакевич сказала, що не бачить жодної загрози для спроможності Росії переказувати гроші в сепаратистський регіон, оскільки Москва використовує власну мережу для полегшення транзакцій і захисту від західних санкцій, спрямованих на використання російськими банками міжнародних фінансових повідомлень системи SWIFT.
Але політика Росії щодо встановлення залежності від неї Придністров’я за допомогою безкоштовного природного газу для виробництва електроенергії може створити проблеми для анклаву в найближчі роки, оскільки Молдова прагне зменшити власну залежність від цієї електроенергії, сказав Тофілат.
"Уряд Молдови вирішив побудувати високовольтну лінію електропередачі, яка з'єднає нас з Румунією та диверсифікує постачання електроенергії. Це займе ще три роки".
Росія також стикається з труднощами у забезпеченні військової присутності в сепаратистському регіоні особовим складом та зброєю.
Після того, як Росія анексувала Крим і вторглася на Донбасу в 2014 році, українська влада посилила боротьбу з російським контрабандою людей та зброї до Придністров’я, сказала Кулакевич.
"Новини свідчать, що українці краще охороняють кордон, але це важко повністю контролювати", - сказала вона.
Молдова також намагалася заблокувати Росію від відправки військових до сепаратистського регіону через територію, контрольовану урядом Молдови.
Ми вжили заходів для того, щоб цей військовий обмін [особовим складом] не відбувся, – сказав Анатоль Салару, колишній міністр оборони Молдови з 2015 по 2016 рік в інтерв’ю «Настоящему Времені» минулого місяця.
Росія також не має простого способу постачати свої сили в Придністров’ї повітряним шляхом. Єдиний аеродром анклаву, колишня радянська військова база поблизу його самозваної столиці Тирасполя, не функціонує більше 30 років, йдеться у статті Європейської Правди від 27 квітня.
Укрінформ 6 квітня повідомив, що влада Тирасполя готує аеродром до прийому літаків. При цьому не уточняється, чи була підготовка до військових чи цивільних рейсів.
Одним із найкоротших шляхів для російських літаків досягти Тирасполя був би переліт з одного з аеродромів в окупованому Росією Криму над Чорним морем до сепаратистського регіону. Але це означало б пролетіти щонайменше 40 кілометрів українського повітряного простору.
Сергій Братчук, речник Збройних сил України в Одеській області, що межує з Придністров’ям, повідомив у пості Telegram 30 квітня, що вони отримали нові системи протиповітряної оборони для використання проти Росії.
Раніше цього тижня, як повідомляла ВВС, Братчук попередив російські літаки, які намагаються летіти до Тирасполя: "Ми маємо право їх збивати над територією України. Це ворожі літаки, ворожий десант".
Дивіться також: Американський журналіст Джек Кросбі розповів про свою роботу в Україні. Відео
