Війна Росії проти України настільки чітко розподіляє світ на чорне і біле, на демократію та авторитаризм, право і безправ’я, що «всі ми б мали підставити українцям своє плече», говорять ветерани американської армії, які як добровольці пішли допомагати українцям давати відсіч російській агресії.
«Пліч-опліч. На передовій з іноземними солдатами української армії» – так називався брифінг, на якому у четвер, 14 липня, виступали колишні американські військові, які впродовж декількох місяців з початку російського широкомасштабного вторгнення навчали і збирали допомогу для української армії та продовжують це робити.
Брифінг організувала Гельсінська комісія США, яка на двопартійній основі підтримує права людини, військову безпеку та економічну співпрацю з 57 країнами Європи, Євразії та Північної Америки.
«Якщо ви колись замислювалися над тим, що би ви робили в 1939 році для того, щоб зупинити Другу світову війну, почніть це робити прямо зараз. Це – не моя цитата, але я думаю, вона найкраще відображає нинішню ситуацію», – сказав під час свідчення в Гельсінській комісії підполковник у відставці морської піхоти США Ріп Ролінгс.
Керуючись цим розумінням нинішнього моменту, він разом з іншим ветераном, колишнім сержантом армії США Джеймсом Васкесом, з яким познайомився вже в Україні, передає свій військовий досід та надає матеріально-технічну підтримку українським військовим через фонд Ripley’s Heroes, який вони спільно створили. Цей фонд збирає гроші на допомогу українській армії у США та співпрацює з відомими українськими організаціями, які мають багатолітній досвід у цій справі, такими як «Повернись живим».
Джеймс Васкес, який був героєм одного з нещодавніх сюжетів «Голосу Америки», розповів, що планував воювати у складі підрозділу іноземних добровольців, але зустрів українця, який мав досвід британської армії, і незабаром вони обидва опинилися на передовій серед україських бійців, більшість яких вперше взяла зброю до рук незадовго до війни.
Зброя, якою вони воювали, була дуже застарілою вони мали АК-47, не мали приладів нічного бачення, було якось ніяково на це дивитисяДжеймс Васкес про свій досвід служби добровольцем в Україні
«Зброя, якою вони воювали, була дуже застарілою вони мали АК-47, не мали приладів нічного бачення, було якось ніяково на це дивитися. Я навіть подумав, що для моєї власної безпеки буде краще, якщо в них буде нормальне обмундирування. Тож я назбирав якихось грошей і через людей у Польщі зміг отримати рейки для автоматів, приціли з червоним світлом, інші базові речі, включно з додатковими магазинам, бо в них було лише по два магазини і повні кишені куль. У це важко повірити, але воно так було», – каже Васкес. Стандартним набором американських військових в Іраку, для порівняння, було вісім магазинів, і це не була війна з регулярною арімєю.
Він додає, що протягом трьох місяців, які він провів в Україні, він, на зібрані гроші, зміг значно покращити стан екіпірування військових своєї української частини, включно з машинами, які виходять з ладу на передовій дуже швидко. Також американський сержант передав свій бойовий досвід українським товаришам по зброї, які проходили тренування і бойове хрещення практично одночасно.
Так, ще за день до того, ці хлопці не були вояками. Але вони мали дух вояка і серце вояка, тож тренування допомагає їхнім навичкам наздогнати їхніх духДжеймс Васкес
«Так, ще за день до того, ці хлопці не були вояками. Але вони мали дух вояка і серце вояка, тож тренування допомагає їхнім навичкам наздогнати їхніх дух. І тому ви бачите цей неймовірний опір, який вони демонструють. Я знаю українців – вони міцні як цвях, і я знаю, що вони не віддадуть своєї країни», – каже Джеймс Васкес, який був настільки вражений своїми новими бойовими товаришами, що повернувшись до США, продав свій дім, машину, човен, майстерню, бізнес і на власні гроші закупив обладнання, з яким планує повертатися в Україну.
Куди йде американська зброя? Подивіться на наші твіттер-акаунти!
Попри всю безпрецедентну допомогу, яку отримують зараз українські військові від країн, які підтримують Україну, включно зі США, до перемоги ще далеко, говорить Джеймс Васкес. Його колега, Ріп Ролінгс, каже, що зараз є той момент, який може вирішити долю цієї війни, тому українцям потрібно надати «все, що може виробити Захід», бо інакше, повертаючись до цього моменту в майбутньому, «ми будемо казати, ось він той момент, і ми не надали всього, що було потрібно».
Відповідаючи на запитання члена Гельсінської комісії конгресмена Джо Вілсона від штату Південна Кароліна про ті сумніви, які висловлюються в Америці щодо того, чи доходить зброя за призначенням, Ролінгс сказав, що для того, щоб переконатися у тому, що доходить, «достатньо подивитися на наші з Джейсмом твітер-акаунти».
Хаймарси дають результат. Гаубиці М777 дають результатРіп Ролінгс
«Хаймарси дають результат. Гаубиці М777 дають результат», – каже Ріп Ролінгс і додає, що і «джавеліни», які були поставлені зі США, активно підривають російські танки. Деякі з цих танків, а точніше 19, підірвав особисто його товариш Джеймс Васкес, якому самому довелося оволодівати в Україні новою зброєю, а користуватися якою вчили його вже українські бійці, додає Ролінгс з усмішкою.
Повертаючись до серйозної теми контролю над поставленою зброєю, Ролінгс сказав, що українські військові та влада «роблять мало не дива» з тим, як швидко в умовах війни техніка доходить на передову. Адже її треба приховати так, щоб її на етапі доставки не знищив противник, чи саботажники, а потім на етапі використання, українська влада показує українцям її застосування, пояснює американський ветеран.
«Але не треба чекати, що в кінці війни ми всі ці "Хаймарси" побачимо знову. Бо це війна, перша війна в Європі з кінця Друго світової, де одна держава і армія воює прооти іншої, тому бойові дії є надзвичано інтенсивними, і техніка в них знищується. Але з того, що я бачив – українці ставляться до техніки особливо дбайливо, з вдячністю», – пояснює підполковник Ролінгс.
Одією з цілей розмови з американськими законодавцями у рамках Гельсінської комісії було дізнатися про те, чи американське законодавство не потребує змін, які б допомогли тим, хто став пліч-о-пліч з українцями у їхній боротьбі за майбутнє демократії. І на це питання підполковник Ролінгс відповів, що так, закони щодо експорту зброї потребують змін, бо американець як приватна особа може, наприклад, купити амуніцію легально, але не може легально передати її в Україну. Також процес, що вимагає проходження всіх процедур, може тривати кілька тижнів, навіть для таких речей як окуляри нічного бачення, які мають велике значення для отримання переваги в нічному бою.
На початку війни Україна створила Міжнародний легіон для іноземних громадян, які хотіли допомогти у захиститі від російського вторгнення. Українські ЗМІ писали про те, що надійшло близко 40 тисяч заявок.
Західні журналсіти писали про сотні західних, переважно американських та британських військових з бойовим досвідом з Іраку та Афганістану, які приїхали до України. Та, як писала нещодавно газета New York Times, багато з них покинули Україну. Деякі через те, що не було структур, які б їх відібрали та ними опікувалися. Інші через те, що не очікували бойових дій такої інтенсивності та того, що на відміну від їхньої армії, вони не будуть мати, зокрема, підтримки з повітря, до якої вони звикли.
З тих, хто залишився, як писала New York Times, деякі працюють безпосередньо на українську армію, яка «тихо й ефективно використовувала їх, щоб заповнити прогалини в передових силах».
Серед іноземців, що воюють пліч-опліч з українцями, також є втрати. 9 червня контрольовані Росією суди засудили трьох полонених іноземців до смертної кари, незважаючи на те, що вони мали статус солдатів ЗСУ. Засуджених утримують на території окупованого Донбасу.
Державний департамент підтвердив 22 червня, що 52-річний Стівен Забельскі, американський ветеран, загинув у травні після того, як наступив на міну. Є повідомлення про ще трьох загиблих американців та про двох зниклих безвісти. Представники адміністрації не рекомендують американцям їхати в Україну.
Джон Кірбі, речник національної безпеки Білого дому, заявив минулого місяця, що
«Україна – не місце для подорожей американців», та, що якщо американці хочуть допомогти, «є багато способів зробити це більш безпечно і так само ефективно».
