«Ми вважаємо російську операцію проти України неприйнятною, і ми її відкидаємо», - заявив президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган в день початку російського вторгнення в Україну 24 лютого і наголосив, що «цей напад, який ми вважаємо порушенням міжнародних законів, є серйозним ударом для миру і стабільності».
Тоді ж Ердоган у телефонній розмові з президентом України Володимиром Зеленським пропонував сприяння Туреччини в організації переговорів з Росією, і Зеленський казав, що «це можна лише привітати».
Перші стамбульські переговори української та російської сторони у березні провалилися, але у липні за участю ООН була досягнена угода про безпеку морського транспортування збіжжя.
Тепер, коли Реджеп Таїп Ердоган вперше від початку лютневого російського вторгнення відвідає Україну і нарешті особисто зустрінеться з Володимиром Зеленським у Львові 18 серпня, західні коментатори прискіпливіше дивляться на те, що вони називають балансуванням Анкари між Росією і Заходом.
Захід засуджує Ердогана як силового лідера, схожого на Путіна й президента Китаю і обурюється стратегічною двозначністю Туреччини щодо партнерів в НАТО.
Туреччина попри осуд російської війни так і не приєдналася до своїх союзників у НАТО, які запровадили санкцій щодо Росії.
В той час як українці оспівують застосування турецьких безпілотних літаків Байрактар проти російських окупантів, і активісти збирають через інтернет гроші на додаткові безпілотники з Туреччини, уряд в Анкарі хвалиться, що економічні відносини з Росією процвітають, і турецька торгівля з Росію досягла рекордно високого з 2014 року рівня.
А західні уряди на тлі небувалого зростання цін на пальне й енергію вимушені пояснювати своїм громадянам важливість згортання економічних відносин з Росією на знак протесту проти російської війни в Україні.
Коментатори, які стежать за турецькою політикою, звертають увагу на те, що Реджеп Таїп Ердоган готується до виборів наступного року, і для нього дуже важливо показати виборцям себе як міжнародного діяча, а ще більше як ефективного керівника економікою.
«Ердоган грає ризиковану подвійну гру, і чи зможе він її підтримувати, ще буде видно. Його пріоритет - домогтися переобрання наступного року на тлі економічної кризи, яка завдає шкоди його популярності. Він зробить усе що завгодно, щоб посилити свої позиції у власній країні», - пише у Twitter старша співробітниця Центру європейської політики в Брюсселі Аманда Поль.
«Складний союзник»
Ана Паласіо, яка раніше очолювала міністерство закордонних справ Іспанії, вказує, що «Захід засуджує Ердогана як силового лідера, схожого на Путіна й президента Китаю і обурюється стратегічною двозначністю Туреччини щодо партнерів в НАТО, яку багато хто вважає невірністю».
Але вона підкреслює, що низка дипломатичних успіхів турецького керівника «демонструє його здатність у відносинах з суперниками знаходити місце для співпраці».
«Звичайно, що Ердоган не самотужки привів росіян до столу переговорів у Стамбулі. Кремль значною мірою підштовхнула його власна зацікавленість зберегти підтримку країн південної півкулі. Це було очевидно під час африканського турне російського міністра закордонних справ Лаврова, що відбувалося паралельно з поїздкою французького президента Еммануеля Макрона. Тим не менше турецьке посередництво було необхідним для досягнення поступу», - пише Ана Паласіо в Project Syndicate.
«Союзників Туреччини можуть турбувати прагматичні загравання Ердогана, але прагматизм, разом з творчим підходом буде необхідним для уможливлення суттєвої співпраці в сучасних міжнародних умовах», - вважає Ана Паласіо.
Колишній посол США в НАТО Іво Даалдер написав у виданні Politico, що Туреччина очевидно є стратегічно дуже важливим союзником НАТО, але він також зауважує, що впродовж років Анкара не завжди проявляла себе як надійний союзник.
«Ердоган зовсім не єдиний лідер в НАТО, який підтримує приязні відносини з Путіним. Згадайте лише колишнього італійського прем’єр-міністра Сильвіо Берлусконі чи теперішнього угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана», - наголошує Іво Даалдер.
Але колишній дипломат нагадує, що Ердоган «єдиний лідер НАТО, який купив у Росії новітні протиповітряні ракети замість того, щоб придбати західне обладнання, яке могло б бути інтегроване в систему оборони НАТО. Він також єдиний лідер НАТО, хоча і не перший турецький керівник, який пригрозив застосувати силу проти союзника - Греції».
«Іншими словами, з Туреччиною щораз важче вживатися як з союзником, але без неї обійтися майже неможливо», - підсумовує Іво Даалдер.
