Під час зустрічі з президентом Китаю Сі Цзіньпіном в Узбекистані в четвер президент Росії Володимир Путін заявив, що він «високо цінує» «збалансовану позицію» Китаю щодо війни в Україні. Він сказав, що розуміє «запитання та занепокоєння» Китаю, а також підтримав Китай на тлі напруженості навколо Тайваню після візиту спікера палати представників США Ненсі Пелосі.
На брифінгу у Вашингтоні речник Державного департаменту сказав, що це вражає, що президент Путін визнав публічно, що президент Сі висловив «занепокоєння».
«Не дивно, що КНР має таке занепокоєння, було дивно почути, що президент Путін це визнає, і визнає так відкрито», – сказав речник держдепартаменту Нед Прайс.
За його словами, Китай всіма силами намагався не критикувати Росію за війну в Україні, принаймні не робити цього публічно.
«Ця війна – не лише відвертий напад на суверенітет України, але вона суперечить всьому, у що Китай казав, що вірив протягом десятиліть, про що Китай повторював у двосторонніх та багатосторонніх стосунках, на рівні ООН, що суверенітет країн недоторканний. А тепер він є під нападом в Україні з 24 лютого, а багато в чому - і вісім років перед цим», – сказав Нед Прайс.
За його словами, Росія зараз намагається знайти допомогу всюди, де може. Але США чітко попередили Пекін ще задовго перед цією зустріччю, що якщо він вирішить надати цю допомогу Росії, то вона обійдеться йому дуже дорого.
Оглядачі зауважують, що для Китаю російська війна, і те, що Москва в ній явно програє, чи принаймні не досягає своїх заявлених цілей, створює низку геополітичних проблем.
Професор стратегічних досліджень шотландського університету Сент-Ендрю Філіпс О’Браян каже, що, «у цій війні Китай стратегічно втратив майже стільки ж, скільки Росія».
«НАТО розширене і об’єднане. Росія виявилася паперовим тигром, тому США можуть відправити більше сил в Тихий океан. Більше уваги до захисту демократії в цілому. Черт забирай, у них є занепокоєння», – каже професор О’Браян у своєму твіті.
Веліна Чакарова, директорка Австрійського інституту європейської політики та політики безпеки (AIES) вважає, що «після найгіршої ізоляції країни Заходом і після військових невдач на полях битв в Україні політичне, економічне та фінансове виживання Росії залежатиме від Китаю».
Але Пекін зовсім не зацікавлений підживлювати глобальні амбіції Росії. На думку віденьської дослідниці, Китай шукає лояльного партнера з регіональними амбіціями, «щоб посилити свій глобальний вплив і зміцнити регіональні мережі в Євразії та за її межами».
Також для Китаю важливо мати стабільну ситуацію вдома після пандемії коронавірусу, і у світі, де його головним суперником є США.
«Союз «дракона» з «ведмедем» не є ані альянсом, ані «шлюбом за розрахунком», а тимчасовими асиметричними відносинами, в яких Китай переважно задає тон, у той час як він продовжує цікавитися російськими товарами, космічним і оборонним сектором, а також присутністю в Росії в Арктиці», – каже дослідниця.
На думку Чакарової, навіть будучи молодшим партнером у союзі «DragonBear», Росія, якщо її війна проти України закінчиться успіхом, може повністю змінити європейську архітектуру безпеки, відволікаючи увагу Заходу від зростання впливу Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Але цей геополітичний союз, як каже Чакарова, виглядає тактичним, а не стратегічним.
«Навіть збереження статус-кво, ймовірно, буде прийнятним для обох держав доти, доки підйом Китаю не почне становити прямої загрози стратегічним інтересам Росії в її власній географічній «сфері впливу», – каже дослідниця.
