Попередні результати на проміжних виборах у США вказують на те, що головні принципи американської зовнішньої політики залишаться незмінними – підтримка України буде міцною, зв’язки з Європою далі посилюватимуться, але довгострокова орієнтація і далі буде на виклики з боку Китаю. Про це говорили експерти, яких недержавна організація Атлантична рада запросила на дискусію, присвячену результатам проміжних виборів до Конгресу США, які відбулися у вівторок, 8 листопада.
Проміжні вибори у США, як кажуть експерти, розглядаються як референдум щодо діяльності чинного президента, і питання зовнішньої політики переважно не є визначальними для проміжних виборів. Зазвичай президентська партія втрачає контроль над щонайменше однією палатою Конгресу, тож проводити свою попередню політику їй стає складніше, зауважують аналітики.
Хоча результати на момент дискусії були відомі ще не в усіх округах, експерти вважають, що про основні тенденції, на які вказали ці вибори, можна говорити з упевненістю. Попри те, що рейтинг президента Джо Байдена є 42%, що вважається досить низьким, як каже Вівіан Салама, оглядачка з питань національної безпеки газети Wall Street Journal, політика США щодо підтримки України навряд чи зазнає великих змін. На її думку, виборці у США цілком підтримують військову допомогу Україні, але погіршення економічної ситуації американських родин зробить економіку допомогу Україні проблематичною.
Українці вірять в демократію, і воюють за неї, а ми допомагаємо добрим хлопцям, які бояться за правильні, добрі речі, і перемагають. Це є предметом гордості для американцівДаніел Фрід
На думку аналітика Атлантичної ради, колишнього посла США в Польщі Деніела Фріда, дуже важливо те, що українці перемагають. І якщо на інших континентах американці воювали на боці тих, хтоне сильно вірив у демократію, то досвід підтримки демократії в Європі був успішний. Він каже, що добра історія, оповідь про цю війну, в якій американці багато в чому впіхнають і самих себе, має велике значення для американської підтримки українців.
«Українці вірять в демократію, і воюють за неї, а ми допомагаємо добрим хлопцям, які бояться за правильні, добрі речі, і перемагають. Це є предметом гордості для американців», – каже Фрід.
З іншого боку, він відзначає, що в контексті стосунків з Європою будуть питання економічного характеру – хто більше допомагає Україні. Він каже, що навіть у лавах демократів є чимало прихильників тієї думки, що європейці мають розділити відповідальність зі США, а є і такі, які вважають, що «це не наша бійка», і з Москвою потрібно розмовляти м'якше.
Однак, навіть найлівіша частина демократів, згідно з опитуваннями, на які посилається колишній посол США, підтримує Україну, бо бачать цю війну як боротьбу демократії проти диктатури.
«Я думаю, що демократи залишаться єдиними, республіканці будуть розділеними і створюватимуть проблеми для адміністрації Байдена, особливо у питанні розподілу відповідальності, але це можна було передбачати», – каже Фрід. Він додає, що республіканці, присутність яких посилиться у законодавчому органі США, «розділені щодо зовнішньої політики і щодо стратегії». Одні вимагають більшої підтримки України, інші кажуть, що ця підтримка не передбачає «необмежений чек», тобто необмежених фінансів, спрямованих на цю підтримку.
Тенденції щодо самоізоляції Америки мають глибоке коріння і не зникають з часом – Фрід
За словами Фріда, в Республіканській партії є спадщина президента США Рональда Рейгана, а з іншого боку, сильні тенденції до самоізоляції Америки, особливо серед прихильників колишнього президента Дональда Трампа, який намагався нав’язати дружні стосунки з президентом Росії Володимиром Путіним, бо їхні погляди на світ часто збігалися. Ця частина республіканців, за словами Фріда, не вірить у лідерство Америки у вільному світі.
«Трамп не вірить у вільний світ, він є на боці Путіна, як і багато його прихильників, наприклад Такер Карлсон, коментатор з Fox News. Вони вірять у те, що закордонна політика США має базуватися на суто трансакційних відносинах, що з диктаторами потрібно домовлятися, укладати угоди. Вони люблять Путіна і не люблять Європу, не люблять союзників США. І це є повернення до політики ізоляціонізму 1930-х років, часів до Перл Харбор. Ізоляціоністам було байдуже, що робить Гітлер в Європі, і вони були вороже налаштовані до країн Європи. І Трамп відроджує цю традицію», – каже Фрід.
В американській політиці є «темна сторона» – американські праві були проти Європи, симпатизували Гітлеру під час Другої світової війни, і час від часу ця підводна течія виходить на поверхню, каже Фрід.
Питання щодо лідерства Америки у світі залишається відкритим. Тому буде дуже важливо продовжвати пояснювати, що те, що робить Америка в Україні – це не доброчинність, вона це робить також і у власних інтересах, і це доведеться пояснювати багато разів, каже Фрід.
Він нагадує, що і адміністрація Байдена збиралася мати конструктивні стосунки з Пуіним. Нині він став гострою загрозою для США та їхніх союзників. Китай – завданням на довгу перспективу.
Від Європи будуть очікувати більшої економічної підтримки України – Баркер
З іншого боку, як каже аналітик, «доброю новиною є те, що в Республіканській партії домінує традиція Рейгана, і вони навіть критикують Байдена за те, що він робить недостатньо для допомоги Україні». Але і цей табір вважає, що європейці мали б робити більше і не залишати основний тягар на плечах американців. Зокрема, йдеться про Німеччину, яка, за словами Фріда, зробила багато помилок, роблячи ставку на дешевий газ з Росії для своєї економіки. Але нині німці почали виправляти свої помилки і, за словами Фріда, рухаються у правильному напрямку.
Але Європа – це не лише про співпрацю. Деякі європейські політики мають подібні погляди на політику, як Трамп, наприклад Віктор Орбан, каже Фрід. Для Трампа Орбан був навіть прикладом для наслідування у просуванні націоналістичного порядку денного, зауважує експерт.
«Але Орбан є на стороні тих, хто програє. Він прив’язується до Володимира Путіна, який почав війну і не може її виграти», – вважає Фрід. На його думку, говорячи про майбутні президентські вибори, позиція кандидата від республіканців, який би став на бік сили, що воює проти демократії, є «щонайменше позицією, яка викликає запитання».
Керівник Програми технологій і глобальних відносин Німецької ради з міжнародних відносин Тайсон Баркер вважає, що США та ЄС набагато більше співпрацюють зараз і в питаннях України, і щодо санкцій проти Росії, і у питаннях НАТО. Але залишається багато складних питань у сфері економічних відносин, торгівлі, оподаткування, які дуже складні для пояснення на рівні виборця, тож сторони, на його думку, мають вирішувати їх у менш публічному форматі.
США повернулися до Європи «з необхідності», але пріоритети залишаються в Індо-Тихоокеанському регіоні – Салама
Найбільша та найвпливовіша країни Європи – Німеччина залишатиметься головним партнером США на континенті, вважає Баркер. Берлін вітає американське зацікавлення Європою, він різко збільшив витрати на НАТО, на посилення стосунків зі США. Німеччина, каже американський експерт, визнала свої помилки щодо Росії та щодо залежності своєї індустрії від російського дешевого газу, але від промови Шольца з визнанням цих помилок очікували більше реальних дій. Також у Німеччині, як і в інших країнах Європи мають запитання щодо того, чи американське зацікавлення Європою триватиме і після Байдена.
Як зауважує Вівіан Салама, європейці очікували, що США повертаються до Європи як трансатлантичний партнер. На думку багатьох, адміністрація Байдена виглядала як найбільш трансатлантична адміністрація в післявоєнній історії, але тепер, як каже Вівіан Салама, в Європі розуміють, що для США Європа та проблема Росії не є пріоритетом, а головний стратегічний інтерес США далі лежить в Азії, в Ідійсько-Тихоокеанському регіоні.
«США повернулися до Європи «з необхідності», але пріоритети залишаються в Ідійсько-Тихоокеанському регіоні, – каже оглядачка Wall Street Journal. – Європейці бачать це як відсутність послідовності з боку США».
Але, на думку Даніела Фріда, неможливо мати політику щодо Китаю без участі у ній Європи. «Думаю, адміністрація Байдена по-малу доходить до цього розуміння», – каже він.
Він погоджується зі Баркером, що питання торгівлі та інші складні для розуміння пересічної людини питання, потрібно залишати поза публічною сферою. А закордонна політика США для середнього класу має бути сформульована як «повернення американського промислового виробництва назад до США». До речі, і цю проблему, на його думку, доведеться вирішувати разом з європейцями, які мають подібні проблеми з Китайцями, як і американські виробники.
Експерти Атлантичної ради порушили і питання майбутніх президентських виборів, особливо на тлі обіцянок колишнього президента Дональда Трампа зробити «важливе повідомлення» вже наступного тижня. Як очікують, Трамп готується оголосити свою кандидатуру на наступних виборах. Але, як кажуть оглядачі, багато його прихильників програли на цих проміжних виборах, і саме тому, що він їх відкрито підтримав. Тож його позиції послаблюються, вважають аналітики.
З іншого боку, вони зауважують, що атмосфера цих виборів стала набагато здоровішою. Ніхто не обговорює, чи вибори були чесними, каже Даніел Фрід. І це, на його думку, вже досить значний прогрес для демократичного процесу у США.
