Сполучені Штати й світ повинні на законодавчому рівні визнати російські воєнні злочини геноцидом українського народу. Про це американські експерти говорили під час віртуального засідання Гельсинської комісії з питань безпеки та співробітництва в Європі в Конгресі США.
У червні, конгресмен-демократ Стів Коен зареєстрував у Палаті представників Конгресу проект резолюції про визнання злочинів російської армії геноцидом проти українського народу. А у липні, як повідомляв Голос Америки, відповідну резолюцію про визнання дій Росії геноцидом внесли до Сенату сенатор-республіканець Джим Ріш та сенатор-демократ Бен Кардін.
необхідно визнати геноцид, тому що він очевидно відбувається
Тож тепер законодавці повинні схвалити ці документи, заявив конгресмен Коен: "Очевидно, відбувається геноцид. Питання у тому, які кроки зробить Конгрес США, щоб затвердити (резолюцію), а після того – як Державний департамент, що не зобов’язаний це робити після визнання Конгресом, визнає це також. У них є певні занепокоєння щодо того, щоб назвати це геноцидом. Думаю, у них більші занепокоєння щодо того, щоб визнати Росію країною-спонсором тероризму, тому що існують дипломатичні, політичні наслідки чи фактори, якщо ви це проголошуєте, які можуть виникнути у відносинах із Росією у післявоєнний чи мирний час у майбутньому. Але я думаю, що необхідно визнати геноцид, тому що він очевидно відбувається".
Ми вважали, що якщо вони матимуть успіх в Україні, вони підуть до Молдови, Грузії, у Балтію
"Вони скоїли воєнні злочини у Бучі, у кожному місті, звільненому українською армією, були повідомлення про воєнні злочини. Тож ми повинні зробити те, що правильно, назвати це геноцидом, протистояти геноциду і підтримувати свободу у світі. Адже якщо це не зупинити в одному місці, це буде відбуватись далі, - сказав Коен. - Ми вважали, що якщо вони матимуть успіх в Україні, вони підуть до Молдови, Грузії, у Балтію, вони продовжать це придушення у Польщі. [...] Це злочин проти свободи, проти вільних людей світу".
Історик Єльського університету Тімоті Снайдер під час слухання Комісії зауважив, що у світової громадськості є численні докази фактів злочинів, що визнаються як геноцид відповідно до міжнародних норм і законів: "Першим злочином у Конвенції про запобігання геноциду є вбивство представників групи, що, звичайно, сталося під час самої війни, знищення Маріуполя, братські могили. Другий злочин – тяжкі тілесні чи психічні ушкодження, бомбардування лікарень, бомбардування шкіл, катування".
Вражає те, що російська влада постійно хвалиться своїми злочинами
"Третій злочин – умови життя, які, як зазначив конгресмен Коен, відбуваються прямо зараз, відмова у доступі до водопостачання, світла. Заходи, спрямовані на запобігання народжуваності – це четвертий злочин. Українських жінок цілеспрямовано депортують, - продовжив Снайдер. - Крім того, є докази того, що систематичні зґвалтування є навмисними, що, серед інших жахів цього злочину, спрямовано позбавити українських жінок бажання народжувати дітей у майбутньому. І зрештою, те, що я вважаю особливо болючим, це насильницька передача дітей з однієї групи до іншої групи".
Але також, за його словами, риторика російської влади та президента Путіна чітко засвідчила злочинні наміри Кремля: "Вражає те, що російська влада постійно хвалиться своїми злочинами, зловтішаюся злочинами, які за визначенням міжнародного правом є геноцидом. Надзвичайно те, що росіяни, окрім скоєння самих злочинів, [...] забезпечують історично безпрецедентний рівень дуже чіткого вираження спроби геноциду весь час на всіх рівнях влади та у медіа".
росіяни, окрім скоєння самих злочинів, [...] забезпечують історично безпрецедентний рівень дуже чіткого вираження спроби геноциду
Снайдер пояснив, що заяви російського керівництва мають ознаки мови геноциду на кількох рівнях: "Пан Путін каже, що Україна ніколи не існувала, що її існування – це певна помилка. Це вже геноцидна мова. Другий тип мови – це колонізаторська риторика. Колонізатори постійно кажуть, що інші держави і нації не існують. Вони так говорять, щоб підготуватись до їхнього знищення. І це те, що пан Путін постійно повторював. І третя мова геноциду – це мова про винятковість. Ви кажете, що правила на вас не діють, як пан Путін казав 30 вересня під час підписання «анексії», коли він сказав, що хто взагалі встановив ці правила. Чи як він казав останні 10 років чи більше, що Росія – якась особлива цивілізація, на яку не поширюються правила".
не спроба знищити етнічну чи расову чи релігійну групу, - це спроба знищити українців як національну групу, як групу, що має власну державу, мову, ідентичність
"Четвертий тип мови геноциду - це апологізм (apologism - виправдання - ред.), коли ви заперечуєте попередні геноциди. Так, наприклад, ухвалення парламентом Російської Федерації законів про пам'ять, які роблять злочином говорити про конкретні злочини Сталіна. Ця звичка заперечувати попередні злочини є також виявом наміру вчинити майбутні. П’ятим прикладом, який також уже згадувався, є планування. Це статті у РІА «Новости» за лютий і квітень, в обох з яких було чітко зазначено, що ідея полягає в тому, що українська держава припинить своє існування, українські еліти будуть фізично знищені", - додав Снайдер.
Історик окреслив й інші ознаки: "Шостий тип мови геноциду – це те, що я б назвав відкритим винищуванням. І це ми можемо бачити практично щодня, принаймні, на російському державному телебаченні [...] - це прямі заяви про те, що українці повинні припинити існування, повинні бути знищені, і вони ніколи не повинні були існувати".
У російських медіа українців прирівнюють до нацистів, чи до сатани, чи до чого завгодно, з явним наміром створити політику, де їх вважають менш ніж за людей
"Наступна категорія мови геноциду, сьома, яку я б назвав дегуманізацією. У російських медіа українців прирівнюють до нацистів, чи до сатани, чи до чого завгодно, з явним наміром створити політику, де їх вважають менш ніж за людей. Далі йде конспірологія. [...] І, нарешті, остання категорія, [...] це ескалаційна, коли виявляється, що народ, якого, як вони кажуть, не існує, - таки існує й чинить опір, це просто стає приводом до більших убивств, до того, щоб робити більше", - підсумував історик.
"Досить очевидно, що це скоординована і цілеспрямована спроба російських сил та російського уряду знищити українців як національну групу. І це те, що робить ситуацію дуже відмінною від інших випадків геноциду, це не спроба знищити етнічну чи расову чи релігійну групу, - це спроба знищити українців як національну групу, як групу, що має власну державу, мову, ідентичність", - розповів під час слухання Юджин Фінкель, професор університету Джонса Гопкінса.
Він зауважив, що в багатьох випадках йдеться не про невибіркове насильство, а натомість численні докази говорять про те, що окупаційні російські війська намагались цілеспрямовано знищити лідерів громад, представників інтелігенції, які є саме носіями української ідентичності. Про це ж, за словами Фінкеля, свідчать і знищення російськими силами українських меморіалів, музеїв, бібліотек.
Юристка Ерін Розенберг, професорка Інституту за права людини Університету Цинциннаті, також наголосила, що існує достатньо доказів того, що російські сили вчиняють геноцид в Україні, і закликала Конгрес ухвалити відповідні резолюції: "Думаю, це важливо [...], що коли Конгрес вирішує, як діяти, щоб зупинити цей геноцид, захистити українців, потрібно визнати, що відбувається, щоб найкращим чином сформулювати найбільш правильну відповідь".
Вона підкреслила, що про намір Кремля чинити геноцид в Україні можна судити із заяв посадовців та державних медіа в Росії, які "окремо визначають характеристику "українськості"", яку подають як "загрозу, що повинна бути знищена", адже українців називають "нацистськими чи сатаністськими".
Нагадаємо, днями Міжнародна правозахисна організація Amnesty International у своєму звіті повідомила, що російська влада примусово переміщує та депортує цивільних осіб з окупованих територій України, включно з дітьми, людьми похилого віку та людьми з інвалідністю, що "рівнозначно воєнним злочинам і, ймовірно, злочинам проти людства".
А раніше розслідування інформагентства Associated Press та Frontline виявило, що насильство проти цивільних, яке російські війська влаштували дорогою до Києва на початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, не було випадковою жорстокістю окремих солдатів, офіцерів чи підрозділів, а це була "стратегічна жорстокість", покликана страхом унеможливити будь-який спротив.
Дивіться також: США й світ повинні на законодавчому рівні визнати дії Росії геноцидом українського народу - експерти. Відео
