Пентагон наголошує на тому, що обстрілами ЗАЕС Росія демонструє готовність підвищити ризик ядерного інциденту та створює ядерну небезпеку не тільки для України, а й для всього регіону. Про стан українських атомних електростанцій, ризики ядерної війни та наслідки українського ядерного роззброєння Олексій Коваленко поспілкувався з дослідницею ядерної енергетики Гарвардського університету Мар'яною Буджерин.
Мар'яна Буджерин – авторка книги «Бомба у спадок: розпад СРСР і ядерне роззброєння України», в якій вона описує обставини, за яких Україна стала безʼядерною державою, та наслідки підписання Будапештського меморандуму.
«Ядерне стримування спрацьовує – воно утримує війну на території України, але українці відплачують своєю землею і своєю кров’ю в цій війні», - наголошує дослідниця енергетики в інтервʼю та зауважує, що із збільшенням поразок Росії на полі бою збільшується і шанс, що Росія може використати ядерну зброю.
Олексій Коваленко: Вийшла ваша книжка "У спадок від бомби: розпад СРСР і ядерне роззброєння України". Ви описуєте процес, як Україна стала безʼядерною. Чи був тоді в України вибір? Чи було це рішення помилкою? Та чи, на вашу думку, атакувала би Росія Україну у 2014 та зараз – у лютому, якби у України досі була ядерна зброя?
Мар'яна Буджерин: Тоді були дуже важкі часи – початок 90-х років, Україна тільки ставала на ноги як незалежна держава, розбудовувала державні інституції, уклад, знаходила своє місце під сонцем у світі та одночасно мала розібратись із дуже нелегким питанням, на яке всі звертали увагу – в першу чергу, Сполучені Штати і Росія.
Україна була б іншою державою, якби було прийняте рішення залишити ядерну зброю та розробити повністю ядерну програму.Мар'яна Буджерин
Це питання сьогодні дуже болюче, зважаючи на те, що сьогодні йде війна і Україна на собі відчуває, що таке ядерні загрози. Україна не захищена зброєю ядерного стримування - ані своєю, ані зброєю союзника, як, наприклад, країни НАТО. Тому дуже приваблива ця думка, що якби в України була ця зброя – цього (війни - ГА) би не сталось. Це має сенс, певною мірою. Україна була б іншою державою, якби було прийняте рішення залишити ядерну зброю та розробити повністю ядерну програму. Треба було ще дуже багато допрацьовувати та розробляти, щоб перетворити цей спадок на дієву зброю стримування. Були великі прогалини, які, очевидно, були досяжними для української науки і промисловості. Але потрібні були інвестиції.
Це було рішення, як увійти в міжнародне співтовариство. Україна вирішила увійти як хороший міжнародний гравець, а не розповсюджувач ядерної зброї, не такою, якими на той час були Лівія, Ірак чи Північна Корея. На той момент, це було питанням української ідентичності.
ОК: 5 грудня була річниця Будапештського меморандуму. В чому, на вашу думку, був провал цього історичного для України документу?
Переговори щодо гарантій безпеки, які тоді вимагала Україна, проводились більше двох років, починаючи з весни 1992 року. На той час США були не готові давати сильно зобов’язуючі гарантії. Сполучені Штати були не готові щось обіцяти Україні поза тим, що вже було зафіксовано в інших міжнародних документах, таких як статут ООН чи Гельсінський заключний акт 1975 року. Статті меморандуму переписані з інших міжнародних документів.
Порушуючи Будапештський меморандум, Росія порушує і сам статут ООН. Питання не в тому, що документ не був нічого вартий або був погано складений, чи Україна була наївною. Просто тоді були обмежені можливості досягнути чогось більшого, а сьогодні ми усвідомили, що це не тільки Будапештський меморандум, а все міжнародне право, включно із документами ООН. Ці документи важко впроваджувати в дію, коли країни розміру і сили як Росія їх порушують, нівелюють ці документи.
В міжнародній системі, де немає суду і верховної влади над суверенними державами, коли держава як Росія порушує міжнародне право, важко щось зробити. Це питання реакції і політики інших країн і міжнародного співтовариства.Мар'яна Буджерин
Тому я ніколи не погоджуюсь з тим, що Будапештський меморандум – шматок паперу, який нічого не вартий. Це – невід’ємна частина ширшого міжнародного права і режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Це той документ, з яким Україна увійшла в цей міжнародний режим, приєдналось до договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Зараз питання в тому, як відреагувати на це порушення. Це питання до міжнародної спільноти, питання до інших підписантів Будапештського меморандуму, як США, так і Великобританії. На мою думку, великою помилкою з їхнього боку було проігнорувати цей документ загалом після 2014 року.
В міжнародній системі, де немає суду і верховної влади над суверенними державами, коли держава як Росія порушує міжнародне право, важко щось зробити. Це питання реакції і політики інших країн і міжнародного співтовариства.
ОК: Ви згадали 2014 рік, і в книжці ви описували результати соцопитувань, згідно з якими навіть молоді українці в 2014 році все більше підтримували повернення ядерних озброєнь Україні. На вашу думку, чи є ймовірність того, що Україна знов стане ядерною державою?
МБ: Це відчуття певної зради і несправедливості, бо Україна відмовилась від хоч і неготової зброї стримування, це була опція, варіант зробити таку зброю із тим, що тоді залишилось в Україні. Був анексований Крим і розпочалась війна на Донбасі, певна розмитість відповіді на це поза санкціями та глибоким засудженням – реакція з боку Заходу залишилась помірною. Україна платить зараз за це дуже високу ціну. Але потрібно розуміти, що таке відновлення ядерного статусу.
Деякі перепони, чи більшість перепон, які були на той час в Україні в 1990-х роках, залишаються й сьогодні. Існує міжнародний режим нерозповсюдження ядерної зброї. Україна – член міжнародного договору нерозповсюдження ядерної зброї як неядерна країна. Потрібно буде офіційно виходити з цього договору. Єдина країна, яка це здійснила до сьогодні – Північна Корея. Відповідно, зрозуміло, які були наслідки цієї політики Північної Кореї і розробки нею ядерної зброї.
Треба очікувати досить негативні наслідки з боку міжнародного співтовариства і, зокрема, Заходу, на чию військову допомогу Україна дуже сильно розраховує. Сполучені Штати вже багато десятиліть, починаючи від підписання договору у 1968 році, докладали зусиль, щоб попередити розповсюдження ядерної зброї іншими країнами, включно із їхніми союзниками – Південною Корею, Тайванем, чи тогочасною Західною Німеччиною. Треба очікувати, що припиниться військова допомога, будуть санкції.
ОК: Марʼяно, нещодавно ви згадували, що використання тактичної ядерної зброї російськими силами вже видається не таким неможливим як раніше? Можете пояснити вашу думку?
МБ: Хоч війна в Україні сьогодні – конвенційна війна, це також ядерна криза. З боку Росії є сильні ядерні погрози. Вони постійно оголошуються Путіним і іншими російськими посадовцями. Відповідно, Росія не використовує ядерну зброю безпосередньо, але вона активно використовує погрози ядерною зброєю, починаючи з лютого.
Певною мірою, ядерні погрози спрацювали. Захід обережно ставиться до підтримки України.Мар'яна Буджерин
Певною мірою, ядерні погрози спрацювали. Захід обережно ставиться до підтримки України. Незважаючи на всю військову допомогу, не стоїть питання про підключення безпосередньо чи додання військових сил на території України, чи навіть про те, щоб закрити небо, надання певних типів озброєнь, на певну дальність – ті самі ATACMS. Кожен пакет військової допомоги, кожна система ретельно розглядається, наскільки вона додасть до ризику ескалації війни і, відповідно, це включає ядерну ескалацію. Тому Путін використовує перепади із ядерними погрозами тактично.
Чим більше потенціал, що Росія не досягне своїх військових цілей конвенційними засобами, тим більший ризик, що Росія, можливо, використає ядерну зброю. Це невеликий ризик, не буду окреслювати його в якихось конкретних процентах.
ОК: Від військових експертів та аналітиків, зокрема і генерала-лейтенанта Бена Годжеса чули про те, що Росія втратить будь-яку користь від атомної зброї в той момент, коли застосує її. А відповідь Заходу буде якщо й неядерна, втім – нищівна для російських сил в Україні. Що ви думаєте з приводу цього твердження?
МБ: Ми цього не знаємо точно. Офіційні особи Білого дому не вдавались в деталі. Ми знаємо, що є заяви про катастрофічні наслідки для Росії, що це буде цілком інакша гра, але конкретних кроків ми не знаємо. В цьому є свої переваги. Дуже часто уряди надають перевагу не конкретизувати конкретні речі, тому що це залишає певний простір для маневрів, щоб можна було краще калібрувати відповідь.
Війна не розширалась. В глобальному плані, це позитивна річ. Просто виходить так, що українці відплачують своєю землею і своєю кров’ю в цій війні.Мар'яна Буджерин
Від неофіційних осіб ми чули, що це може конвенційна відповідь, наприклад, російські військові цілі на території України. Можливо, це може бути чорноморський флот Росії. Але це неофіційні заяви людей, військових, які просто подають ідеї. Які конкретно відповіді – очевидно це проговорюється зараз в секретних умовах.
Захід самостримується, щоб калібрувати свою допомогу Україні і підтримку Україні і не образити Росію та не призвести до ескалації. Ядерне стримування спрацьовує – воно утримує війну на території, власне, України з двома учасниками цієї війни. Війна не розширалась. В глобальному плані, це позитивна річ. Просто виходить так, що українці відплачують своєю землею і своєю кров’ю в цій війні.
ОК: В Держдепі 6 грудня наголосили на необхідності забезпечити безперебійне електропостачання атомних станцій України та ризики ядерної аварії через його відсутність. Йдеться, зокрема, і про Запорізьку АЕС. Наскільки це реалістичний сценарій?
МБ: Ми живемо в цьому світі вже з 2-го березня, коли було захоплено Запорізьку атомну електростанцію. Це надзвичайно небезпечна ситуація. Атомні електростанції не збудовані щоб оперувати в умовах повномасштабної війни. Кожна АЕС залежить від безперебійного постачання електрики через високовольтні лінії. Потрібна постійна певна напруга, від якої залежить і постійне функціонування систем охолодження, які утримують реактор при певній температурі.
Постійні перебої надзвичайно небезпечні для обладнання, для реакторів, систем охолодження. Це не вимикач в кімнаті, який можна безкінечно включати і виключати.Мар'яна Буджерин
Є аварійні системи, є генератори, які працюють на дизелі, але станція не може постійно працювати на цих дизелях. Є і обмеження палива і це – тимчасові аварійні системи. Крім того постійні перебої, зникнення електропостачання, перехід на дизелі, потім підключення назад – це відбувається не тільки на ЗАЕС, а й на трьох інших АЕС, бо під прицілом вся критична енергосистема України – це надзвичайно небезпечно для обладнання, для реакторів, систем охолодження. Це не вимикач в кімнаті, який можна безкінечно включати і виключати.
На ЗАЕС катастрофічна ситуація – умови в яких працює колектив під прицілами автоматів з військовими та «радниками» з Росатому. Є викрадення, катування, постійний психологічний тиск, страх фізичних покарань. Важко пояснити, наскільки це безпрецедентна та небезпечна ситуація для ядерної безпеки. Згадаємо, що ядерний інцидент, випадок в одній країні – не залишається в кордонах однієї країни – згадаємо про Чорнобиль і Фукусіму. На жаль, ті міжнародні інституції, які ми розробляли роками, десятиліттями, міжнародне співтовариство, в якому раніше брала участь та сама Росія, вони не здатні впоратись з існуючою ситуацією. Не тому що ці інституції погані, а тому що постає новий безпрецедентний виклик. Шалено прикро, що країна, яка колись брала участь в розробці інституцій і норм, є найбільшим порушником правил, до розробки яких вона раніше докладалась.
ОК: Важко передбачити, але чи є можливість звільнити ЗАЕС від російських сил без ядерної катастрофи?
МБ: Це справді важко передбачити. Це велике питання для української сторони. Метою є повернення АЕС під фізичний і оперативний контроль України. Як це зробити без того, щоб поставити під загрозу безпечне функціонування станції, щоб не пошкодити критичні системи, від яких досі залежить ця атомна електростанція? Її неможна повністю виключити. Повинні працювати системи охолодження, навіть якщо не працюють реактори, не виробляють електроенергію в енергосистему.
Це важке завдання для української сторони. Це знають росіяни і використовують цю електростанцію як прикриття для своїх військових дій. Нещодавно ми чули про ГРАДи, які там з’явились. Я, як і всі, хто за цим слідкує, вірю в ЗСУ.
Дивіться також: Інтерв’ю з Френсісом Фукуямою: про можливі сценарії розвитку російської війни проти України. Відео
Форум