Естонія виділяє Україні найбільше допомоги, відносно до ВВП країни, у порівнянні з іншими країнами світу, і прийняла десятки тисяч українських біженців. Журналістка Голосу Америки Мирослава Гонгадзе зустрілася з президентом Естонії Аларом Карісом і обговорила підтримку України та виклики національної безпеки для Балтійської країни, яка має спільний кордон з Росією.
Мирослава Гонгадзе, Голос Америки: Естонія сьогодні — прифронтова країна. Питання національної безпеки — це головне, що турбує людей і під час виборів. Як російське вторгнення в Україну впливає на населення вашої країни?
Це не просто війна проти України, це війна проти наших демократичних цінностей.
Алар Каріс: У питанні захисту демократії, не лише Естонія, а й весь демократичний світ — на передовій. Тому що це не просто війна проти України, це також війна проти наших демократичних цінностей. Звісно, люди тут думають про війну, обговорюють її та допомагають українському народу, чим можуть.
М.Г.: Естонія — країна, яка надає найбільше військової підтримки Україні, відповідно до розміру ВВП. Як ви вважаєте, чи достатньо західні країни роблять, щоб зупинити Росію та допомогти Україні протистояти російському вторгненню?
А.К.: Звичайно це питання хвилює Естонію. Коли війна закінчиться, і Росія залишить територію України, ми зможемо почати відбудовувати Україну. І цей процес триватиме десятиліттями, навіть якщо війна закінчиться, скажімо, завтра. Естонія, звичайно, маленька країна. І ми можемо бути прикладом для інших. Водночас ми завжди заохочуємо більші країни, допомагати Україні гуманітарно, політично, і військово.
М.Г.: Ви закликаєте країни Західної Європи та НАТО дозволити будівництво підприємств для виробництва боєприпасів. Проблема нестачі боєприпасів є останнім часом актуальною. Чи бачите ви, що західні партнери та НАТО готові робити більше?
А.К.: Думаю, ми рухаємось у правильному напрямку. Ми вже говоримо про будівництво військового заводу з виробництва танків в Україні. Тому що, як ви, мабуть, знаєте, завод був, але його зруйнували.
Звичайно, швидкість цих рішень завжди викликає занепокоєння, але зараз ситуація така. Звісно, Україні потрібно більше боєприпасів, більше зброї. Те, що ми можемо забезпечити тут, в Естонії, — це навчання. Тому що вся ця новітня складна зброя, ракети, і все інше потребує спеціальної підготовки.
М.Г.: Естонія також має кордон з Росією. Тому небезпека і загроза тут теж реальні. НАТО нарощує свою бойову спроможність та обороноздатність уздовж східної лінії. На яку допомогу ви очікуєте від союзників для вашої країни?
А.К.: Ми сподіваємось на продовження співпраці з нашими союзниками і також, що тут буде більше військ НАТО. Ймовірність того, що Росія почне війну проти НАТО дуже невелика. Це не питання агресії щодо лише Естонії, чи Латвії, чи східного флангу. Йдеться про атаку на НАТО. Але я не думаю, що Росія наважиться робити подібні речі, поки у нас є військовий потенціал.
М.Г.: Фінляндія та Швеція подали заявки на вступ до НАТО. Україна і Грузія також просять прийняти їх в НАТО. Як, на вашу думку, розвиватимуться події? Чи вдасться Україні і Грузії стати членами альянсу?
А.К.: Перш за все, в Україні повинна скінчитися війна. Водночас все може статися раптово — як у випадку з Фінляндією та Швецією. Я був там в листопаді 2021 року, і розмов про членство в НАТО тоді не було. А буквально за кілька місяців після повномасштабного вторгнення в Україну, нейтральні країни — Швеція та Фінляндія — вирішили приєднатися до альянсу. Звичайно, там інша ситуація. Вони більш готові стати членами НАТО, ніж Україна чи Грузія. Але ви повинні мати дорожню карту: які кроки потрібно зробити, щоб стати членом НАТО, а також Європейського Союзу.
М.Г.: А чи бачите ви готовність прийняти Україну саме в Західній Європі? Тому що Східна Європа є лідером у підтримці України і фактично штовхає Альянс до цього. Вони готові?
А.К.: Важко сказати, тому що якщо озирнутися на початок 2000 року, коли ми подавали заявку на вступ до НАТО, то ситуація була приблизно такою ж. Деякі країни вагалися. Це означає, що вам доведеться багато попрацювати після війни, щоб стати членом НАТО. Треба буде пояснити, показати, що ця країна має належати до Альянсу. Тому що ми не хочемо тут, у Європі, сірих зон — тобто заморожених конфліктів. Ось чому це важливо.
М.Г.: Ваша країна стала членом НАТО та ЄС одночасно, і ви змогли побудувати інституції та стати частиною цієї спільноти демократій. Що б ви порадили Україні, яка хоче стати частиною цієї спільноти?
А.К.: Приблизно те ж саме — спільні цінності та, звичайно, багато тренувань. Які вимоги, перш за все, потрібно виконати, щоб стати членом НАТО? Україна, чесно кажучи, рухається досить швидко. І це також хвалили європейські чиновники — що Україна досягає добрих результатів. Навіть під час війни ви розбираєтеся з корупцією. Але так, це займає деякий час.
М.Г.: Хочу запитати вас про вразливість вашої країни до російської агресії. Які проблеми і, можливо, зв’язки, Росія може використати проти вашої країни?
Якщо відбудеться агресія проти Естонії — це буде також агресія проти різних країн Альянсу.
А.К.: Чесно кажучи, я не бачу тут багато можливостей. Ми є членом НАТО і належимо до Європейського Союзу. Якщо відбудеться агресія проти Естонії — це буде також агресія проти різних країн Альянсу: Нідерландів, Бельгії, Франції, тому що ми є членами НАТО. І я не думаю, що Росія захоче перевіряти дію п’ятої статті.
М.Г.: Кілька років тому Росія вже перетворила Естонію на випробувальний майданчик для цифрових та кібератак. Ви тепер краще підготовлені до таких речей?
А.К.: Звичайно. І навіть Україна досить добре підготовлена у питаннях кібербезпеки. Ми постійно ділимося цим досвідом з багатьма країнами. І, звичайно, ми всі постійно зазнаємо кібератак, але ми можемо захистити себе, і це важливо.
М.Г.: Цього року ваша країна провела досить успішні вибори, впровадивши електронне голосування. Це перша країна у світі, яка має більше електронних голосувань, ніж звичайних. Як вам це вдалося? Чи не боїтеся маніпуляцій на виборах?
А.К.: Ми почали цей процес уже давно. І ми дійсно довіряємо цифровим технологіям електронним речам, зокрема й електронному голосуванню. Усе почалося з електронної банківської системи, і тепер у нас є електронний уряд, і всілякі електронні речі, тому що ми почали довіряти банкам. Якщо ви довіряєте ваші гроші електронному банку, тоді також легше довіряти системі електронного голосування. Але, звісно, завжди є люди, які не довіряють новій системі, тому, вони можуть піти в кабінку і проголосувати там.
М.Г.: У вас є багато російськомовного населення. Наскільки ви вважаєте це проблемою?
А.К.: Це не проблема, а скоріше питання, як інтегрувати цю спільноту. Мова не лише про росіян, а й про російськомовну громаду тут. Вони здебільшого зосереджені у північно-східній частині Естонії біля російського кордону. А також у Таллінні.
Водночас це стало актуально лише, скажімо, 30 років тому. Є люди похилого віку, які дивилися російське телебачення і так далі. Тож це потребує часу, але я не думаю, що це реальна загроза для країни, тому що вони вирішили жити тут, в Естонії, і це найважливіше.
Ви можете спілкуватися будь-якою мовою, навіть можете брати участь у виборчому процесі. Але щоб бути обраними до органів місцевого самоврядування, мову треба знати.
М.Г.: Ви були в Україні перед самим початком повномасштабного вторгнення 22 лютого минулого року. І ви поїхали туди знову, досить швидко після того, як Україна звільнила Київську область. Як ви там почувалися? І чому ухвалили рішення туди поїхати? Це був досить небезпечний час, навіть у квітні.
А.К.: Важливо демонструвати підтримку таких друзів, як Естонія. Тому ми поїхали разом із президентами країн Балтії та Польщі для того, щоб показати політичну підтримку, перш за все. А по-друге, нам було важливо побачити на власні очі, що сталося там, у передмісті Києва. Бути свідком важливо, щоб потім притягнути агресора до відповідальності.
М.Г.: Росія явно вчиняє воєнні злочини в Україні. І після перемоги має бути якесь правосуддя за те, що було, що було зроблено з українським народом. Яким ви бачите це правосуддя?
А.К.: Зараз ми обговорюємо, який насправді суд нам потрібен, коли закінчиться війна в Україні. Але, звісно, ми маємо зібрати всі ці дані про воєнні злочини, які здійснюють росіяни в Україні. Щоб такі речі були готові, коли буде готовий суд. Отже, ця дискусія триває. Зараз дуже важко уявити, що це за суд і як він відбуватиметься. Але ми повинні бути готові притягнути Росію до відповідальності.
М.Г.: Яким ви бачите кінець цієї війни? І що найголовніше ми маємо зробити зараз, щоб завершити це?
Війна закінчиться тоді, коли Україна скаже, що війна закінчилася і ми перемогли.
А.К.: Ми маємо продовжувати надавати Україні політичну, військову і гуманітарну допомогу. Війна закінчиться тоді, коли Україна скаже, що війна закінчилася і ми перемогли. Тоді нам треба буде відбудовувати Україну, на це можуть піти десятиліття. Всі ці міни, якими начинена українська земля — ми маємо їх позбутися. Навіть тут, в Естонії — стільки років пройшло після Другої світової війни, а ми все ще знаходимо міни в різних місцях. Тому це величезна робота, і Естонія вже почала будувати нову школу в одному з регіонів України. Тож, зрештою, нам доведеться починати відбудовувати Україну вже зараз, не чекаючи закінчення війни. Але як і коли закінчиться ця війна, сказати вкрай важко.
Форум