Міжнародна експертна група Єрмака-Макфола, яка розробляє рекомендації щодо санкцій проти РФ, оприлюднила звіт, де нарахувала 1 057 іноземних компонентів у російській зброї та техніці, якою агресор воює проти України. Ці складові виробили 155 компаній із 19 країн світу. Приблизно дві третини знайдених складників походять із країн-союзників України – зокрема зі США.
Росія продовжує скуповувати для виробництва зброї іноземні деталі – здебільшого, це мікрочипи та мікропроцесори – в обхід санкцій. Їхній імпорт не лише не припинився, а й відновився до рівня, що був до початку повномасштабного вторгнення, констатують дослідники. Як так могло статися? Чого так сильно потребує Кремль, що готовий везти це контрабандою? Чи правда, що Росія заради цього розбирає...пральні машини? Чому санкції – не рятують? Розбиралися Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
Насправді, санкції таки працюють: адже після їхнього впровадження із початком повномасштабного вторгнення виробництво ракет та іншої зброї у РФ дійсно сильно сповільнилось. Однак, вже на початку 2023 року Росії вдалося не лише налагодити шляхи постачання необхідних компонентів, а й вдвічі наростити виробництво.
Військовий експерт, голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан пояснює: «Якщо до війни вони виготовляли десь 570 ракет, то зараз –понад тисячу. За різними оцінками, десь 1060 ракет. Це стосується ракет всієї лінійки – і крилатих, і балістичних. Їхні заводи працюють в три зміни, цілодобово».
Після удару 13 червня ракетою Х-101 по житловому будинку у Кривому Розі керівник Офісу президента Андрій Єрмак повідомив: ракета була виготовлена навесні 2023 року, і в ній десятки підсанкційних складових.
«Близько 50-ти компонентів у цій ракеті – переважно мікроелектроніка – вироблені в країнах вільного світу та різними шляхами поставлені у РФ. Росія користується недоліками запроваджених обмежень і обходить санкції за допомогою посередників, зокрема, третіх країн», – написав він у телеграм-каналі.
Росія шукає те, що не може виробляти сама
Найбільше таких компонентів – понад п'ять десятків – виявлено в ракетах «Кинжал» та «Калибр». Також десятки компонентів іноземної електроніки містяться ракетах типу «Искандер» та у реактивних боєприпасах для РСЗВ «Торнадо-Г».
«Здебільшого це електроніка: мікрочипи, процесори, елементи для навігаційних систем та систем зв'язку, оптика і різного типу сенсори», – каже Донбас Реалії речник Головного Управління Розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов.
Це все – електроніка великих західних компаній, яку Росія сама виготовляти не може, пояснює він.
«Регулярно зустрічається, що росіяни затирають на іноземних компонентах маркування та серійні номери з метою приховати дату виробництва і країну виробника», – розповідає Андрій Юсов.
Але за зразками їхнє походження часто вдається встановити.
Після анексії Криму до РФ були застосовані доволі масштабні обмеження. Окрім припинення співробітництва з західними компаніями у військовій сфері, санкції також виключили можливість продажу до Росії мікросхем класу space та military. Це високовартісна і високотехнологічна електроніка, яка виготовляється обмеженими партіями і не продається масово.
Пояснюємо – вся електроніка поділяєтьсяна 4 класи:
- space – для використання у космічних апаратах, супутниках. Відповідає вимогам відмовостійкості у вкрай агресивному середовищі.
- military – для встановлення на військову техніку. Має бути максимально відмовостійкою щодо вібрацій, температурних режимів та іншого.
- industrial – для використання у промисловій техніці.
- civil – для побутового застосування
Цивільні компоненти відомих брендів йдуть у... ракети
Отже, тепер Росії довелось перейти на електроніку нижчих класів, яку можна легко купити на цивільному ринку, зауважує головний редактор військового порталу Defense Express Олег Катков. Цей ринок дуже великий, і його важко контролювати.
«Її можливо купити просто на цивільному ринку, можливо замовити на AliExpress. І це дійсно так. Тому, коли мова йде про санкції, про те, що застосовуються тисячі видів елементів у російському озброєнні, то йдеться про civil клас», – пояснює він.
Виходить, у зібраної з таких компонентів зброї має бути гірша точність і нижча якість.
«І та ситуація, коли зброя має низьку точність – компенсується розміром бойової частини, а невисока відмовостійкість – великою кількістю», – говорить експерт.
Дослідження міжнародної експертної групи Єрмака-Макфола виявило, що найбільше знайдених у зброї компонентів виробляється американськими компаніями Analog Devices, Texas Instruments, Microchip Technology, Intel Corporation, AMD, німецькою Infineon Technologies і корейською Samsung.
Ці компанії неодноразово заявляли, що пішли з російського ринку через санкції й офіційно нічого в РФ не продають. Їхня продукція завозиться до держави-агресора через посередників і країни, які санкцій не запроваджували.
Росія доклала максимум зусиль, щоб тіньове постачання працювало, кажуть експерти. Це дуже дорого, від цього страждає загалом вся російська економіка. Але завдяки цьому військова промисловість працює на повну потужність.
Контрабанда та тіньовий транзит
Перша «сіра» схема, яку у РФ називають «паралельним імпортом», є, по суті, контрабандою.
«Вони пропонують по 300 відсотків переплат виробнику, але через компанії-прокладки, щоб сам виробник не підпадав під санкційні обмеження. І цей ланцюжок складає від 5 до 10 учасників із різних країн. По документах цей слід губиться, і дуже тяжко прослідкувати», – пояснює Сергій Кузан.
Якщо через якийсь час ці компанії знаходять і закривають, дуже швидко на їхнє місце стають інші. До цього ланцюжка приєднуються як компанії-прокладки, які створює РФ, так й іноземні – що хочуть заробити.
Уряд США запровадив експортні обмеження на десятки компаній, намагаючись зупинити цей. Але вже у грудні 2022-го спільне розслідування Reuters та британського Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) виявило ланцюжок постачання через Туреччину.
«Саме туди повтікали російські компанії: це означає, що туди прийшли російські гроші. І завдяки такій ексклюзивності турецька економіка отримала собі додаткові великі прибутки», – коментує Сергій Кузан.
Друга «сіра» схема – тіньовий транзит: його немає, тобто товар насправді іде в Росію.
Після запровадження обмежень на торгівлю з РФ з Євросоюзу транзитом через Росію було відправлено товарів на суму 2 мільярди євро, повідомила у травні The Financial Times. Близько половини цих товарів заїхали на територію РФ, але не виїхали з неї – «загубилися». Їхніми кінцевими одержувачами значилися компанії у Вірменії, Казахстані та Киргизстані.
«Компанії формально зареєстровані за кордоном, але в реальності ці процеси налагоджені росіянами. Дуже часто печатки та документи різних компаній з усього світу перебувають в одному офісі. І укладаються фейкові угоди. Головне, щоб сам товар фізично проїжджав через територію Російської Федерації. І потім він зникає. І дуже складно забезпечити контроль. Кінцевий набувач не надає ніяких претензій, чи він отримав товар, чи ні», – роз'яснює Кузан.
Третя «сіра» схема – імпорт побутової техніки.
Багато хто уявляв, що «потрошіння пралок» – це жарт, але імпорт до РФ таких речей, як, приміром, пральні машини, різко зріс. І цьому є пояснення.
«Які вимоги висуваються до військових мікросхем: відмовостійкість, стійкість до вібрацій, стійкість до вологості та високих температур. А які вимоги треба висунути до мікросхем, які використовуються в пральних машинах? Стійкість до вібрації, вологості та температур», – додає Олег Катков.
Наприклад, якась компанія декларує, що хоче виробляти пральні машини під своїм брендом, й замовляє у Китаї їхню збірку. Як замовник вона декларує, що хоче мати там певні мікросхеми у певній кількості.
«І, умовно, заявляє, що хоче, щоб там був лазерний гіроскоп. Там він не потрібен, але вона – хоче. Бажання замовника – закон. Потім ті пральні машини їдуть до умовного Казахстану, а звідти – до РФ. Їх там розбирають і виймають лазерний гіроскоп, виймають мікросхеми», – пояснює Катков.
Таким чином потрібні складові перетинають кордон під виглядом побутової техніки. Все це відбувається на цивільному ринку цивільних мікросхем, обіг яких ніяк не контролюється. А Росія з них збирає зброю.
«Китай виробляє валову частину електроніки у світі під різними брендами на замовлення компаній-розробників. Виробничі потужності багатьох західних компаній зосереджені в Китаї, й тому США почали процес повернення виробничих потужностей до себе», – каже Олег Катков.
Контролювати санкції важче, ніж запровадити
23 червня 2023 року Рада Європейського союзу ухвалила 11 пакет санкцій проти Росії. Він спрямований на посилення вже наявних обмежень і на припинення їхнього обходу. Але країни-партнери України мали б діяти швидше, вважає колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
«Звісно, потрібен досвід, щоб зрозуміти, як Росія обходить санкції. Це історія системна, яка діє на урядовому рівні, це історія, яка підтримується спецслужбами, але звичайно, було б можна почати набагато раніше. Це було б ефективніше», – каже він.
Скільки б західний світ не блокував виявлених компаній-посередників, які РФ створила сотнями, потрібні персональні санкції проти ключових осіб, які відповідають за налагодження і постачання заборонених складових до озброєння, вважає військовий експерт Сергій Кузан.
«До прикладу, російський збройний магнат, ракетобудівник Борис Обносов, на заводі якого виробляються ракети Х-22 (голова російського оборонного холдингу «Тактичне ракетне озброєння» – ред.). Його родина має сьогодні бізнес в Празі. Його зять, його донька мають там нерухомість, кілька відкритих фірм, які працюють. І такі особи, як Обносов і члени його родини, й вся їхня нерухомість, мають бути під санкціями, або ж напряму під арештом», – пояснює він.
На думку дипломата Павла Клімкіна, для протидії контрабанді електроніки до Росії потрібно:
- виявити шляхи обходу санкцій
- посилити збір розвідданих
- вкласти великі кошти: бо це навіть не сотні, а тисячі залучених фахівців
«Чи є вони в американців? Я впевнений, що є. Чи є вони у наших європейських партнерів? Тут я не впевнений. Я чую від них багато міркувань, що цього не вистачає, і що цю систему ще потрібно побудувати», – пояснює він.
А якби санкцій не було?
Доки є приклад Ірану, зауважують всі фахівці, важко говорити про дієвість санкцій. Ця країна уже понад 40 років перебуває під санкціями, але в Шахідах, що атакують Україну, також знаходять західні компоненти. Ірану навіть вдалося створити ракетні технології та підійти до створення ядерної зброї.
«Санкції не працюють у вигляді такого залізобетонного бар'єра. Головне їхнє завдання – це, звісно, унеможливити. В реальності – мова йде про ускладнення. Можемо уявити, що було б, коли б санкцій не було», – говорить Олег Катков.
У Росії будуть можливості по обходу санкцій доти, доки є держави, які санкційну політику не підтримують, додає дипломат Павло Клімкін.
«Тобто це змагання таке – гра з часом і гра з ресурсами. В якийсь момент ми та Захід кращі в цьому змаганні, в якийсь момент Росія намагається знайти щось нове. Це як кіберпростір. Ви, звичайно, можете відсікати кібератаки та кіберзлочинців, але потім виникають нові методи, нові ідеї, нові люди», – пояснює він.
Однак що точно – Україна не може розв'язувати цю проблему самотужки. Діяти можна лише спільними зусиллями із Заходом: взаємно надавати інформацію, співпрацювати зі спецслужбами, бути активним учасником колективної протидії. Та нон-стоп нагадувати іншим державам, що для них це – також безпековий виклик.
Форум