У Києві за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні відбувся концерт-реконструкція північноамериканської прем’єри “Щедрика”, що століття тому, 5 жовтня 1922 року, відбулась у легендарному концертному залі Нью-Йорка Карнегі Гол.
За ініціативи засновниці Інституту Леонтовича Тіни Пересунько в Україні вперше повністю відтворили програму концерту, що мала неймовірний успіх у Нью-Йорку та проклала шлях до США нині всесвітньо відомої різдвяної мелодії Миколи Леонтовича.
Концерт-реконструкція “Гай, Рожество!” у Києві відбувся на сцені Національної філармонії України.
Американські буклети виступу капели УНР
“Програму прем’єрного концерту хору Олександра Кошиця я знайшла під час свого фулбрайтівського дослідження, зокрема працюючи із фондами Української вільної академії наук у Нью-Йорку, – розповіла у коментарі Голосу Америки Тіна Пересунько. – Завдяки зберігачці фондів Тамарі Скрипці мені вдалося отримати якісну репродукцію репертуару концерту під керівництвом Кошиця у Карнегі Голл”.
Також під час дослідження у США Тіна Пересунько знайшла американські буклети хору, за якими змогла реконструювати перелік пісень, презентованих українським хором у США.
“А це аж 80 пісень, – каже Пересунько. – На нашому концерті-реконструкції у філармонії ми відтворили лише 12 із них. Зокрема, 7 пісень у першому відділі – це саме ті 7 пісень першого відділу української прем'єри у Карнегі Гол, а другий відділ складався із хітів південноамериканського турне хору”.
До слова, у Києві також вперше виконали пісню з американського репертуару хору Кошиця – “О, Сюзанна!” композитора Стівена Фостера, яку у 1922 році аранжував для українського хору сам Олександр Кошиць.
“Мені вдалося знайти ці ноти саме в аранжуванні Кошиця і Хорова капела Українського радіо під орудою Юлії Ткач цю пісню також виконала на нашому концерті.
У час народження всесвітньої слави "Щедрика" у Києві тривав сталінський терор
Тіна Пересунько нагадала, що в часи, коли в США презентували англійську версію Щедрика Carol of the Bells (у перекладі американця з українським корінням Петра Вільговського) в окупованій Україні розгортався сталінський терор.
Однією з численних жертв цих сталінських репресій був співак капели УНР Петро Стеценко, котрий наважився після світового турне повернутися на батьківщину. 1937 року він був замордований у херсонській в'язниці.
До слова, на цьогорічному концерті у Києві був присутнім Кирило Стеценко, онук відомого композитора Кирила Стеценка, співзасновника Української капели УНР.
А композитор Микола Леонтович, автор “Щедрика”, був убитий ще за рік до прем'єри у Карнегі Гол аґентом російських спецслужб.
Як з'ясувала Тіна Пересунько у ході кількарічного дослідження теми, концерт капели УНР 5 жовтня 1922 року у Нью-Йорку відкрив старовинний український кант “Страшний Суд”.
Далі йшла композиція “Почаївській Божій Матері”, колядка “Була вдовойка конець села”, щедрівка “Ой там за горою”, веснянка “Ягіл, ягілочка”, щедрівка “Ой сивая тая зозуленька” та, зрештою, “Щедрик” Миколи Леонтовича.
“Страшний Суд ся приближає. Готуймося всі. Конець віка прийде, Страшний суд наступить, а хто добре й вчинив Царствія доступить”, – це перші співані слова українською мовою, які почула нью-йоркська публіка”, – каже Тіна Пересунько.
Культурологиня, описуючи підготовку до концерту, зауважила, що працювала з цим репертуаром, символічним і для сьогодення, у коридорі свого київського помешкання, під гуркіт російських обстрілів.
Як повідомляв Голос Америки, Тіна Пересунько видала книгу про “Щедрик” і його зв’язок із боротьбою України за незалежність.
Завдяки науковій роботі Пересунько та її дослідженню у рамках програми Фулбрайта були підняті і збережені архівні свідчення тому, що “культурній дипломатії України не кілька років, а понад 100”.
У 1918 році Українська Народна Республіка проголосила незалежність від Росії на чолі з головнокомандувачем армії Симоном Петлюрою. Щоб зміцнити авторитет республіки, він вирішив відправити хорову капелу УНР у світове турне.
“Петлюра мав на меті через пісню, через культуру, через тисячолітній фольклор України... показати, що ми нація, ми не росіяни, – каже Пересунько про турне хору УНР до Європи, Північної та Південної Америки. – Ідея була через пісню донести право українського народу на незалежність”.
