Світ увійшов у 2024 рік з активними збройними конфліктами в трьох регіонах. Вашингтонський центр "Атлантична Рада" оцінив ймовірності різних сценаріїв у війни Росії проти України, збройних конфліктів на Близькому Сході та в інших регіонах, а також інших викликів 2024 року.
Також цьогоріч майже 40% населення світу обиратиме своїх лідерів. Чи варто очікувати на "ренесанс демократії"? Хто задаватиме напрямок світової політики цього року? Чи зможе реформуватись ООН на тлі критики про її неспроможність впоратись зі світовим лідерством? Чи стане штучний інтелект загрозою для демократії?
Про те, як почався 2024 рік і чого очікувати далі, журналістка Української служби Голосу Америки Оксана Бедратенко поговорила із провідним дослідником Ініціативи прогнозування Скоукрофт в Атлантичній Раді у Вашингтоні Пітером Енгелке.
Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.
Три основні світові конфлікти 2024
Оксана Бедратенко, Голос Америки: Почався 2024 рік. Війна Росії проти України триває, на Близькому Сході нестабільність, в Червоному морі збройні напади. Збройні конфлікти все більше стають частиною міжнародних відносин. Які конфлікти домінуватимуть в світових подіях цього року?
Пітер Енгелке, дослідник Атлантичної Ради: Треба почати з війни в Україні. Цей потужний конфлікт, ймовірно, залишиться важливим геополітичним феноменом весь 2024 рік.
Щодо конфлікту в Газі та загалом на Близькому Сході, то подивимось: чи настане розв’язок швидко, чи затягнеться на рік. Це виклик для міжнародної спільноти, як і напади на сили США в Йорданії та в регіоні.
І третє – існує ймовірність – від малої до середньої - що Китай відкрито нападе на Тайвань, здійснить повномасштабне вторгнення чи блокаду Тайваню. І нещодавню перемогу ДПП на тайванських виборах Пекін може сприйняти як виклик. (На січневих виборах на Тайвані було обрано президента Лао Чін-те, який виступає за демократію на Тайвані - ред.)
Є також потенційні конфлікти, варті того, щоб їх позначити. Один з них – конфлікт між ядерними силами із застосуванням звичайної зброї. Ймовірність цього невелика чи середня. І ми говоримо не лише про конфлікт Росії з НАТО із застосуванням звичайної зброї або конфлікт Китаю та США, скажімо, через Тайвань. Можуть бути конфлікти Китаю та Індії, або Індії з Пакистаном, де є суперечки через кордони.
Проблема в тому, що це ядерні країни, тож ескалація викликає страх.
О.Б.: Які сценарії ви передбачаєте для війни Росії в Україні?
П.Е.: В нашому прогнозі на 2024 рік ми включили як ризик, так і можливість для України… Ризик в тому, що Захід не забезпечить допомогу необхідного виду та обсягу. Це зашкодить здатності України боротись в нападі та в обороні. Це єдиний найбільший ризик для України.
Я вважаю достатньо гарними шанси України в 2024 році не лише втримати територію, але і перехопити ініціативу у війні
Сценарій, коли допомоги не буде ані у 2024 році, ані після цього ускладнює рівняння для України як на полі бою, так і в економіці. Альтернатива – надходження допомоги від Європи та США, постачання артилерійських боєприпасів та інших видів зброї для війни, а також постійні інновації від українських Збройних сил, щоб дозволити Україні перейти в наступ. Я вважаю достатньо гарними шанси України в 2024 році не лише втримати територію, але і перехопити ініціативу у війні.
О.Б.: Гадаєте, Захід зможе консолідуватись і наростити постачання?
П.Е.: Найбільше питання – це Вашингтон. Зараз тут роздроблена політика. Додаткове фінансування для України пов’язують з іншими політичними питаннями, зокрема кордоном. Тому ймовірність 50/50. Я особисто вважаю, що це відбудеться й уряд США надасть як фінансову підтримку, так і зброю для України цього року.
О.Б.: Наскільки ймовірно, що Росія застосує тактичну ядерну зброю?
Минуло два роки і, видається, це була порожня погроза, або здебільшого порожняЕнгелке про ядерні погрози Росії
П.Е.: Звичайно, на початку війни цей страх був дуже поширений, особливо через часті заяви Путіна та інших російських посадовців про можливість застосувати ядерну зброю в Україні. Але минуло два роки і, видається, це була порожня погроза, або здебільшого порожня. Але це не означає ймовірність нуль відсотків. Я вважаю, що ймовірність того, що Росія застосує ядерну зброю в Україні в 2024 році, - невисока через поведінку Росії на тлі сигналів Заходу, а можливо і Китаю, не вдаватись до цього.
США та Китай мають зіграти конструктивну роль у розв'язанні світових криз на тлі проблем в ООН
О.Б.: Чи є достатньо попиту та тиску для того, щоб досягнути суттєвих змін в ООН цього року?
П.Е.: Саме це ми вказали серед можливостей на 2024 рік. Може відбутись реформа Ради Безпеки ООН – чи то через включення нових членів, чи зміну процедур голосування цього року. Це добра новина. Як ви кажете, є тиск з багатьох сторін у світовій спільноті, щоб це сталось. Проблема в тому, що про те дуже довго говорять, але цього не стається.
Є перепони, особливо з П5 – (5 постійних членів РБ ООН). Тому ми вважаємо таку можливість малоймовірною. Дуже добре, що адміністрація Байдена, Франція та Велика Британія загалом підтримують реформу РБ ООН. Але Росія та Китай – не підтримують.
О.Б.: Повертаючись до початку нашого обговорення. Якою є динаміка в плані міжнародної відповіді на конфлікти? Чи має ООН посилити свою роль? Чи США та Європа мають діяти у відповідь на кризи?
П.Е.: Це вічне питання міжнародних відносин, чи не так? Світового управління не існує. ООН – найближче до такої світової інституції, що опікується врегулюванням конфліктів, а як ми сказали, РБ ООН зараз має власні проблеми.
Сполучені Штати та Китай, сподіваюсь, відіграватимуть конструктивну роль. Я очікую і сподіваюсь на це і за президентства Байдена, і якщо президентом стане Трамп
Не можна казати, що ООН не відіграє важливу роль. Вона раніше відігравала роль в посередництві мирних угод, наприклад. Світове управління – це завжди питання сузір’я діячів, які співпрацюють частіше, ніж протидіють, і які спільно мають достатньо впливу, щоб зупинити конфлікти.
Очевидно, дві найбільші сили – Сполучені Штати та Китай, сподіваюсь, відіграватимуть конструктивну роль. Я очікую і сподіваюсь на це і за президентства Байдена, і якщо президентом стане Трамп. Але потрібні не лише США, потрібно, щоб нові сили, сили в Європі, ЄС, країни Близького Сходу Південної Азії та інші були за столом перемовин. Таку координацію можна проводити в рамках Групи семи, НАТО. Тоді проблеми можна розв’язати конструктивно.
О.Б.: Відносини США та Китаю неспокійні. Чи цього року Китай віддалятиметься від Заходу, чи є можливість співпраці?
П.Е.: Я вважаю, що відносини Сполучених Штатів та Китаю в 2024, а також Китаю і Заходу продовжать бути напруженими, однак не обов’язково погіршаться. Адже Пекін хоче досягнути балансу між намаганням отримати геополітичні переваги, особливо щодо Тайваню, на Близькому Сході і навіть в Україні, - і розумінням, що їм потрібна прихильність Сполучених Штатів та навіть європейців, бо вони мають інтереси у співпраці, що не обмежуються торгівлею.
О.Б.: Які фактори визначають позицію Китаю?
П.Е.: Китай – "цікавий звір", чи не так?… Багато кажуть про те, що ми входимо в так звану другу холодну війну. Я такий погляд не поділяю.
Не думаю, що Китай та Радянський Союз – один і той самий "звір", так би мовити, бо Китай хоча і номінально марксистська країна з комуністичною партією. Ця авторитарна партія керує країною і прагне, щоб так і залишалось. І Китай хоче кинути виклик Сполученим Штатам за геополітичну перевагу, якщо не світове лідерство.
Водночас Китай фактично має державний капіталізм. Це означає, що китайська економіка інтегрована у світову економіку так, як Радянський Союз ніколи не був. Це створює іншу динаміку для міжнародної політики, бо вони ведуть геополітичну боротьбу, а водночас хочуть зберегти партнерство в Азії, Індо-Тихоокеанському регіоні, Європі, Північній та південній Америці. Тому цей "танок" є більш делікатним для Китаю та Сполучених Штатів.
2024 може стати "ренесансом демократії"
О.Б.: Приблизно 4 мільярди людей у світі мають право йти на вибори цього року. Це називають тестом для демократій. Які тут виклики та можливості?
Опитування показують, що люди загалом хочуть жити в демократичних суспільствах
П.Е.: Ми щойно опублікували дослідження ризиків та можливостей на 2024 рік. І там ми вказуємо: 2024 рік матиме наслідки для демократії в світі. Ми відносимо це до можливостей. Тобто є шанс на ренесанс демократій в світі, якщо виборці разом у всіх цих різних країнах, де проводяться вибори, щонайменше, де вибори є вільними та чесними, - підтримають цінність демократії та проголосують за партії та кандидатів, які підтримують ідеали демократії. А не тих, хто на неліберальній частині спектра.
Звичайно, є занепокоєння, бо стільки людей в багатьох країнах, включаючи найстарші та найбільші демократії світу, голосуватимуть. І можливий рух до зменшення ліберального впливу. Але ми маємо надію, адже опитування показують, що люди загалом хочуть жити в демократичних суспільствах. Також результати цих виборів вплинуть на міжнародні відносини.
О.Б.: Штучний інтелект – серед факторів, що впливають на політичну динаміку та вибори. Це на краще, чи все ж таки ШІ – це більше загроза?
П.Е.: Це виклик для світового управління. Як використати надзвичайну силу, яку нам дає ШІ і продовжить давати роками для економічної ефективності, медичних досліджень, але одночасно керувати ризиками, які створює ШІ в інформаційній сфері, поширюючи дезінформацію. Сподіваюсь, ми зможемо це рівняння розв’язати, але в цій сфері технологія випереджає управління.
О.Б.: Чи цього року Європа та США оприлюднять базові правила для ШІ?
П.Е.: Гадаю, що ні. Європа трохи попереду щодо оцінок ШІ. Від США, думаю, варто очікувати щось в більш довгостроковій перспективі. Найбільше питання – це те, щоб правила гри були гармонізовані серед основних гравців світової економіки. Китай – потужний гравець розвитку ШІ. В минулі місяці співпраця США та Китаю зросла в деяких сферах. Одна з цих сфер – відновлення діалогу щодо ШІ.
