Як і інші батьки-засновники, Джордж Вашингтон не вітав публічні святкування свого дня народження. Він був першим лідером нової республіки, а не тираном.
І все ж країна знову вшановує пам’ять першого президента США в понеділок, через 292 роки після його народження.
Значення Дня президентів кардинально змінилося. Деякі історики вважають, що свято втратило своє значення. Історик Алексіс Коу, авторка книги You Never Forget Your First: A Biography of George of Washington, сказала, що вона думає про День Президентів приблизно так само, як і про високий монумент в столиці США, який носить його ім’я.
"Це має бути про Вашингтона, але чи можете ви справді вказати на щось, що виглядає або звучить як він? - питає вона. - Джефферсон і Лінкольн в своїх меморіалах представлені як люди з кінцівками, носами та словами. А його меморіал - просто гігантський гранітний обеліск. Його відшліфували, щоб не мати абсолютно жодних ознак".
Ось, як змінювалось свято:
Дні народження Вашингтона
Вашингтон народився 22 лютого 1732 року на плантації Поупс-Крік біля річки Потомак у Вірджинії. Це 11 лютого за стародавнім юліанським календарем, який використовувався протягом перших 20 років його життя.
Григоріанський календар, призначений для більш точного позначення сонячного року, був прийнятий у 1752 році, додавши 11 днів. Так чи інакше, згідно з Mountvernon.org, вебсайтом організації, яка керує його маєтком, Вашингтон приділяв мало уваги своєму дню народження.
У збережених записах немає жодної згадки про святкування на в його маєтку, а в його щоденнику записано, що він часто важко працював.
"Якби у нього було все по-своєму, він був би вдома зі своєю родиною, — сказала Коу. - Можливо, в компанії улюблених племінників та друга маркіза де Лафаєта. І з тортом за рецептом Марти. Але це приблизно все".
День народження Вашингтона святкували переважно його колеги в уряді, коли він був президентом. Під час його перших двох термінів Конгрес проголосував за те, щоб щорічно робити коротку пам’ятну перерву, за одним винятком, коли це був останній день народження на посаді, сказав Коу. На той час Вашингтон був менш популярним, міжпартійні суперечки зросли, і багато членів його початкового кабінету пішли, включаючи Томаса Джефферсона.
"Одним зі способів продемонструвати зневагу до його федералістської політики було продовжувати працювати на його день народження", — каже Коу.
Бібліотека Конгресу зазначає, що французький військовий офіцер, граф де Рошамбо, організував бал на святкування 50-річчя Вашингтона в 1782 році.
Після його смерті
Вашингтон дуже добре усвідомлював свою роль як президента та її відмінність від британської корони. Він не хотів, щоб його шанували, як короля, сказав Сет Бруггеман, професор історії з Університету Темпл у Філадельфії.
Проте, за його словами, ринок пам’ятних речей у Вашингтоні виник майже одразу після його смерті в 1799 році, коли люди розкуповували кераміку та репродукції гравюр, які зображували його як божественну фігуру, що йде на небо.
"Навіть у той ранній момент американці якось змішували споживацтво з патріотичною пам’яттю, — сказав Бруггеман, серед книжок якого «Тут народився Джордж Вашингтон: пам’ять, матеріальна культура та публічна історія національного пам’ятника».
Офіційне свято
За даними Дослідницької служби Конгресу, лише в 1832 році, до сторіччя його народження, Конгрес заснував комітет для організації національних "парадів, орацій і фестивалів".
І тільки в 1879 році його день народження був офіційно оголошений вихідним для федеральних службовців округу Колумбія.
Офіційно це День народження Вашингтона, хоча неофіційно він став відомий як День Президентів.
Закликали вшановувати президента Лінкольна також, тому що його день народження припадає на 12 лютого. За даними Бібліотеки Конгресу, невелика кількість штатів, включаючи Іллінойс, відзначають день народження Лінкольна як державне свято. А деякі вшановують пам’ять і Лінкольна, і Вашингтона в День Президентів. Але на федеральному рівні цей день все ще офіційно є Днем народження Вашингтона.
Перехід до споживацтва
До кінця 1960-х років День народження Вашингтона був одним із дев’яти федеральних свят, які припадали на певні дати в різні дні тижня, згідно зі статтею 2004 року в журналі Prologue National Archives.
Конгрес проголосував за перенесення деяких із них на понеділок через занепокоєння, що державні службовці беруть більше вихідних, коли вихідні випадають на середину тижня.
Але законодавці також відзначили очевидні переваги для економіки, включаючи зростання роздрібних продажів і подорожей у триденні вихідні.
У 1971 році набув чинності Закон про єдиний вихідний понеділок, і День Президентів почали відзначати в третій понеділок лютого.
Кампанії продажів різко зросли, писав історик C.L. Арбельбід у книзі "Пролог".
Бруггеман каже, що Вашингтона та інших батьків-засновників "глибоко непокоїло" б те, як свято захопили комерційні та приватні інтереси.
"Вони дуже переживали щодо ролі корпорацій, — сказав Бруггеман. - Вони їх не забороняли, але вони бачили корпорації як маленькі республіки, які потенційно загрожували владі Республіки".
Коу, яка також є співробітницею вашингтонського аналітичного центру New America, каже, що сьогодні цей день позбавлений впізнаваних традицій. "Немає моменту роздумів", — каже Коу. Враховуючи сьогоднішній широко поширений цинізм щодо інституції, додала вона, такий вид рефлексії "був би, ймовірно, хорошою ідеєю".
