У другу річницю широкомасштабного вторгнення українські дипломати «продовжують тримати стратегічну ініціативу», каже в інтерв'ю Голосу Америки міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
Він дав ексклюзивне інтерв'ю Голосу Америки у п'ятницю, 23-го лютого, в Нью-Йорку, коли на Раді безпеки ООН обговорювалося питання України у зв'язку з другою річницею широкомасштабного російського вторгнення.
За його словами, підтримка України не зменшується, Україна підписала і планує підписати нові угоди про гарантії безпеки, які визначать конкретні зобов'язання партнерів України на довгострокову перспективу. Однак вони не розглядаються як альтернатива вступу до НАТО.
Під час розмови з кореспонденткою Голосу Америки Іриною Соломко Дмитро Кулеба розповів і про просування української Формули миру, про переговори з польськими партнерами і з республіканцями у Конгресі, а також про можливість приїзду в Україну одного з кандидатів на посаду президента США, Дональда Трампа.
Ірина Соломко, кореспондентка Голосу Америки: Пане Дмитре, наразі дипломатична війна, яку веде Україна, напевно не менш запекла, аніж на передовій. Чи перемагає Україна зараз на цьому дипломатичному фронті?
Ми все ще тримаємо, як кажуть військові, стратегічну ініціативу на дипломатичному фронті
Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України: Безумовно, подивіться, скільки б не точилися розмови про зниження рівня підтримки України, але буквально щодня оголошуються нові пакети підтримки. І це пакети на дуже великі суми, на десятки і сотні мільйонів доларів, а країни Групи семи підписують з нами угоди про співробітництво в сфері безпеки. І там прописуються конкретні речі – що, коли і як відбуватиметься. Тому ми все ще тримаємо, як кажуть військові, стратегічну ініціативу на дипломатичному фронті.
Ще один доказ цього – це власне Формула миру. Остання зустріч у Давосі зібрала 82 учасників, а починали ми з 15-ти минулого літа. Домовленість президентів Швейцарії та України про проведення Глобального саміту миру теж говорить, що ми рухаємося.
І.С.: Якщо говорити про американську військову допомогу Україні. Чи чуєте ви сигнали, що вона все ж таки буде розблокована?
Д.К.: Ми чуємо їх дуже багато, вони системні, йдуть на всіх рівнях – і від демократів, і від республіканців. Але вже час перейти від сигналів до власне ухвалення рішень.
І сьогодні в Нью-Йорку, хоча я тут по лінії ООН, але насправді тут є декілька людей, які можуть впливати на ці процеси, і ми з ними говорили про це. Тому тут я багато говорю з колегами про снаряди, про зброю і про те, як пришвидшити ухвалення рішення Конгресом США.
І.С.: А які аргументи ви чуєте від республіканців? Сьогодні в Київ приїхала делегація, яка складається лише з демократів. Республіканці уникають цього діалогу?
Д.К.: Ні, ми в контакті як з республіканцями, так і з демократами. Вони говорять те саме, що говорять політики в будь-якій країні – звинувачують один одного. Тобто демократи кажуть, що проблема в республіканцях, а республіканці – в демократах.
Поки ви там граєтеся у внутрішню політику, через відсутність вашого рішення в Україні помирають люди. І якщо ви будете про це пам'ятати, думаю, це пришвидшить пошук внутрішньополітичного компромісу
Ми поважаємо внутрішню політику Сполучених Штатів, політика скрізь працює однаково, але в усіх розмовах з американськими політиками, які не завжди приємні та милі розмови, я кажу одну просту річ: "Дивіться, щодня, поки ви там граєтеся у внутрішню політику, через відсутність вашого рішення в Україні помирають люди. І якщо ви будете про це пам'ятати, думаю, це пришвидшить пошук внутрішньополітичного компромісу".
Вони просто не дивляться на це через таку перспективу. І коли ти їм таку перспективу даєш, вони усвідомлюють ціну, яку ми платимо за їхні внутрішньополітичні дебати.
Я не кажу, хто з них правий, а хто ні. Це їхня внутрішня політика, ми тут ні до чого. Але якщо український солдат не отримає необхідної зброї, це, зрештою, запустить процеси, від яких постраждають інтереси Америки і простих американців. Тому найкраще – це допомогти українському солдату.
І.С.: Ключовий гравець у цій грі – колишній президент Дональд Трамп. Президент Зеленський запрошував його в Україну. Чи є комунікація з його командою?
Д.К.: Є політичні сигнали, які йдуть публічно від кандидата в президенти США Дональда Трампа. Є публічні сигнали, які йдуть від президента України.
Зараз головне розуміти, що ключовим для України мають бути навіть не збереження двопартійної підтримки, а підтримки на рівні виборців. Бо американські політики ідуть за своїм виборцем
Ми не чули відповіді на запрошення від самого Трампа або його команди. Буде відповідь – будемо її розглядати.
Зараз головне розуміти, що ключовим для України мають бути навіть не збереження двопартійної підтримки, а підтримки на рівні виборців. Бо американські політики ідуть за своїм виборцем.
І.С.: Не менш гаряча ситуація зараз відбувається і на кордоні з Польщею, чи лишилися дипломатичні шляхи її вирішення?
Д.К.: Ситуація дуже складна, і дуже проста водночас. Складна вона, бо намагаються всю відповідальність за проблеми європейських фермерів скинути на Україну.
Чомусь інші країни не говорять про російське зерно, яке надходить на європейський ринок. Чомусь з ним ніхто не бореться. Чомусь ніхто не бореться з зерном з-поза Європи, яке у величезних обсягах надходить на ринок Європи. І от розкрутили одну тему, що в усьому винна Україна. І це переконання існує на рівні цих протестувальників.
Нехай потім не ображаються, що ми проявили характер. Ми будемо жорстко захищати свої економічні інтереси
Тому перше, що потрібно робити урядам відповідних країн – це почати чесно говорити зі своїми фермерами, що проблема набагато ширша і не треба все звалювати на Україну.
Ми не є, не були і не будемо якимось цапом-відбувайлом, який терпітиме всі ці безпідставні нападки. І де треба, будемо діяти жорстко, і нехай потім не ображаються, що ми проявили характер. Ми будемо жорстко захищати свої економічні інтереси. Це складна частина.
Проста частина полягає в тому – і це головний висновок мої розмови в Варшаві, де ми говорили довго та відверто, як родичі – що і уряд Польщі, і уряд України працює над вирішенням проблеми. Бо цей конфлікт нікому не потрібен. І є щире бажання уникати будь-яких загострень.
Ми розуміємо, що далі будуть додаткові провокації, і російські агенти цю всю історію будуть нагнітати. Тому треба тримати голову холодною і ухвалювати швидко рішення, які дозволять заспокоїти ситуацію.
І.С.: Україна вже підписала угоду про гарантії безпеки з Францією, Великою Британією та Німеччиною. Коли можна очікувати, що така угода буде підписана зі США?
Д.К.: Тут принцип "ввечері стільці – зранку гроші". Адже ці угоди про гарантії – вони дуже конкретні. Там прописуються суми та конкретні речі, над якими працюватимуть учасники цієї угоди.
Сполучені Штати зможуть укласти цю угоду, коли у них буде чітке розуміння, який ресурс перебуває у їхньому розпорядженні. Але ми не маємо жодних сумнівів, що така угода буде підписана.
І.С.: Чи це є альтернатива НАТО?
Є дві найбільших брехні, які крутяться світовими медіа. Перша – що на Україну тиснуть. Друга – що всі втомилися від війни в Україні
Д.К.: Ні, це була принципова позиція України з самого початку. І у Вільнюській декларації, і в кожній угоді, яку ми підписали, написано, що це не альтернатива НАТО. Треба чітко пам'ятати, ми не погодимося на жодні альтернативи.
Ці угоди є безпрецедентно чіткими інструментами для країни, коли партнери беруть на себе зобов'язання, чим саме вони будуть допомагати. І в цьому вони відрізняються від Будапештського.
І.С.: Наразі все більше інформації є щодо того, що партнери починають тиснути на Україну, аби заморозити конфлікт. Чи відповідає це дійсності?
Д.К.: Є дві найбільших брехні, які крутяться світовими медіа. Перша – що на Україну тиснуть. Друга – що всі втомилися від війни в Україні. Тому хай пишуть, а нам своє робити і перемагати. Тому ми не будемо відволікатися на ці теревеньки.
І.С.: Як ці два роки війни змінили особисто вас?
Д.К.: Війна розхитала нерви і зробила одночасно тебе і більш жорстким, і більш сентиментальним. Ми не можемо зараз собі дозволити розслабитися, втомитися поскаржитися. Якщо ти хочеш все це собі дозволити, ти маєш робити якусь іншу роботу.
