Перед голосуванням на виборах Європейського парламенту 6-9 червня опитування показували ймовірність збільшення ваги правих і крайніх правих політичних сил.
Але наслідки можливих змін в законодавчому органі ЄС, зокрема коли йдеться про підтримку України, наразі передбачити важко, бо різні крайні партії мають різне бачення деяких проблем, зокрема щодо того, як діяти у відповідь на агресивність Росії.
...у Кремлі можливість політичного захоплення Брюсселя була б більш важливою, ніж загарбання Харкова.Дональд Туск
У Європейському парламенті на наступні п’ять років буде загалом 720 депутатів.
Аналітична група Europe Elects, опрацьовуючи передвиборчі опитування, прогнозує, що найбільшими в Європарламенті залишаться центристські групи: Європейська народна партія (EPP), Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D) та група Відновлення Європи (RE).
Також десятки мандатів напевне збережуть так звані зелені і ліві групи.
Провідними крайніми правими називають групи: Ідентичність і демократія (ID) та Європейські консерватори й реформісти (ECR).
Зараз на кращі ніж раніше результати європейських виборів сподівається крайня права партія Національне об’єднання у Франції, німецька Альтернатива для Німеччини (АДН), а також крайні партії в Італії, Австрії, та інших країнах.
До крайніх зараховують також урядову угорську партію Фідес, очолювану прем’єр-міністром Віктором Орбаном.
Розділені щодо допомоги Україні
“Я вважаю, що в короткотерміновій перспективі ми у Європарламенті будемо бачити більший крайній правий блок. Але він не буде настільки великий, щоб підірвати вплив Європейської народної партії”, - передбачає лектор з європейської політики в Королівському коледжі Лондона Александер Кларксон.
Він, а також інші аналітики вказують, що в деяких ключових питаннях крайні праві різко розходяться і напевне не зможуть зберігати міцний блок.
Угорську партію Фідес, німецьку АДН та Австрійську партію свободи називають фактично проросійськими через висловлювані бажання співпрацювати з Росією та через застереження щодо допомоги в обороні України.
Але, наприклад, праві в Італії на чолі з прем'єр-міністркою Джорджею Мелоні твердо стоять на платформі підтримки НАТО і захисту Європи від російського агресивного імперіалізму.
Французьке Національне об’єднання, провідною представницею якого є Марін Ле Пен, з 2022 року однозначно засудило вторгнення Росії в Україну.
Хоча раніше Ле Пен фактично визнавала російську анексію Криму і тісно контактувала з Москвою, а тому французьких крайніх правих підозрюють у приховуванні їхніх справжніх прагнень.
Острах війни
Віктор Орбан агітує за кандидатів від своєї партії, стверджуючи, що необхідно припинити підтримку України, бо, мовляв, допомога українцям в захисті від Росії загрожує розширенням війни на Європу.
Для українців, напевне не зараз, але надалі треба буде думати про те, за яку саме Європу зокрема зараз йде ця війна.Александер Кларксон
“Насправді йдеться про війну. Тому не треба дивитися на правих, чи на лівих, не дивіться на ідеології, навіть не дивіться, яка партія, а на те, як обрані парламентарі виступають щодо війни”, - закликав Орбан на одній з зустрічей з угорськими виборцями 3 травня.
Питання російської війни і безпеки Європи особливо помітні у виборчих кампаніях в державах на сході континенту, зокрема в країнах Балтії і в Польщі.
“Повірте мені. Для них у Кремлі можливість політичного захоплення Брюсселя була б більш важливою, ніж загарбання Харкова. Боротьба за те, хто керує в Польщі, а зараз за те, хто керує в Європі, це також боротьба за те, щоб не допустити переходу війни через наші кордони”, - заявив польський прем’єр-міністр Дональд Туск, агітуючи у Польщі 4 червня.
Майбутнє Європи
Одним з питань, яке гуртує крайні політичні сили у Європі, є невдоволення тіснішою інтеграцією в ЄС.
Противники зближення звинувачують європейські структури в Брюсселі у надмірній владі і стверджують, що Європейський Союз має бути не “Сполученими штатами Європи” - наддержавою на зразок США, а спільнотою суверенних національних держав з вирішальною владою місцевих урядів.
Це давня внутрішньоєвропейська боротьба ідей, до якої напевне долучаться і українці, коли Україна стане членом ЄС, зауважує Александер Кларксон.
“Якої Європи ми хочемо? Для українців, напевне не зараз, але надалі треба буде думати про те, за яку саме Європу зокрема зараз йде ця війна. Це питання на майбутнє, але колись воно в Україні постане”, - каже Кларксон.
