Хто б не став наступним президентом США, Вашингтон має зобов'язання підтримувати Україну, заявив держсекретар США Ентоні Блінкен під час виступу на Аспенському форумі у штаті Колорадо.
“Кожна адміністрація має можливість встановлювати власну політику, ми не можемо заблокувати майбутнє. Але лише тиждень тому на саміті НАТО понад 20 країн зібралися на полях саміту, щоб оголосити, що вони провели переговори та підписали 10-річні двосторонні безпекові угоди. Це означає, що всі ці країни, включно зі Сполученими Штатами, взяли на себе зобов’язання допомагати Україні протягом наступного десятиліття, нарощувати її потенціал стримування, розбудовувати її захист”, - заявив Блінкен.
Він уточнив, як США розуміють успіх України в цій війні проти російської агресії, “це сильна, незалежна Україна, яка все більше інтегрується із Заходом і стоїть на власних ногах у військовому, економічному, демократичному планах”.
“І ми вже ведемо Україну по цій траєкторії, навіть в час, коли робимо все можливе, аби вона мала те, що їй необхідно, для боротьби з російською агресією, яка триває. Ми також допомагаємо Україні будувати план програми на майбутнє. На це вже багато вкладено, і так, це й надалі потребуватиме ресурсів”, - зауважив державний секретар США.
Він наголосив, що наразі в обох палатах Конгресу США зберігається “сильна двопартійна більшість на підтримку України”. Крім того, хто б не став наступним президентом США, він муситиме зважати на геополітичну ситуацію.
“Я вважаю, що підтримка все ще є, і думаю, будь-яка адміністрація братиме це до уваги. Будь-яка адміністрація має поставити перед собою складні питання: якщо ми зупинимося, якщо ми дамо зворотний хід, і якщо відвернемось від України, що зробить Путін? Він тоді насправді відновить агресію і, можливо, матиме шанс досягти успіху там, де йому допоки не вдавалося.
На Україні він не зупиниться. Ймовірно, він піде в інші країни регіону, включаючи союзників по НАТО. І інші потенційні агресори, які далеко від України, далеко від Європи, вони також роблять висновки з цієї ситуації”, - сказав дипломат.
Блінкен вкотре повторив, що за останні два з половиною роки США продовжують бути лідером серед країн за рівнем підтримки України, він запевнив, що так триватиме й надалі.
На питання модераторки, чи Вашингтон може змінити свою позицію щодо дозволу Україні стріляти вглиб Росії, держсекретар сказав, що розмови на цю тему тривають, втім це мало б бути частиною більшої стратегії.
“На кожному кроці цього шляху ми намагалися зробити так, щоб адаптуватися і пристосовувалися до реалій на полі бою, до того, що насправді відбувається, щоб українці мали те, що їм потрібно, коли їм це потрібно. Але часто це не так просто, як здається.
У різні моменти протягом останніх двох з половиною років та чи інша система зброї потрапляла в заголовки газет - чи це F-16, який зараз в процесі постачання, чи це танки Абрамс, чи якісь інші системи. І здавалося, постійно постає це питання: даємо ми їм це озброєння чи ні. Але недостатньо просто передати їм системи озброєння, вони повинні вміти ними користуватися, вони повинні мати можливість підтримувати їх, це має бути частиною єдиної стратегії”, - наголосив Ентоні Блінкен.
Кожен крок на цьому шляху є дуже важливим, додав держсекретар США і США, за словами, продовжуватимуть “пристосовуватись та адаптуватись”,
“Розмови (про це) тривають постійно”, - сказав дипломат.
Загалом описуючи війну в Україні Ентоні Блінкен сказав, що Путін уже програв, бо не зміг “досягти мети, яку він поставив, а саме - стерти Україну з карти, припинити її існування як незалежної держави, включити її у велику Росію. Це зазнало невдачі і не може досягти успіху”.
“Оцінювання успіху України, враховуючи цей провал Росії та, звісно, дуже багато інших супутніх втрат, пов’язаних з цим - що Росія втратила свій енергетичний ринок у Європі, має справу із НАТО, яке є значно сильнішим, ніж будь-коли. Ніхто не міг уявити три роки тому, що Фінляндія та Швеція стануть членами НАТО. Загалом, майже всі стратегічні питання, яким Путін намагався запобігти, він своїми діями їх прискорив”, - зазначив державний секретар США.
