В останній день липня Україна отримала перші обіцяні Заходом винищувачі F-16, повідомляють медіа. Хоча офіційного підтвердження інформації не було ані від Києва, ані від США чи країн ЄС, Bloomberg з посиланням на власні джерела написав, що йдеться про "невелику кількість" цих винищувачів. The Times нині повідомило, що Київ отримав шість F-16.
Загалом же Україна потребує принаймні 128 західних винищувачів, щоб оновити наявний парк радянських літаків, заявляв у липні президент Володимир Зеленський. Різні джерела повідомляють, що Данія, Бельгія, Нідерланди та Норвегія протягом наступних місяців і років нададуть ПС ЗСУ близько 60-80 таких винищувачів.
У Білому домі заявили, що до кінця літа F-16 будуть готові до польотів в Україні. При цьому джерела Голосу Америки в українських Повітряних силах заявляли, що процес передачі Києву F-16 відбувається "за планом", однак відмовляються від подальших коментарів з міркувань безпеки.
Саме з через безпекові виклики воєнного часу говорити про F-16 в Україні необхідно "обережно", вважає американський пілот й полковник ВПС США у відставці Джеффрі Фішер, який за свою 30-річну кар’єру він здійснив сім місій до Іраку, Афганістану й на Балкани та обіймав високі посади у Пентагоні, в американських дипмісіях у Європі і штаб-квартирі НАТО.
В інтерв'ю журналістці Української служби Голосу Америки Марії Прус Фішер також розповів, що перешкодою для швидкого отримання Україною повітряної переваги є брак підготовлених українських пілотів через недалекоглядність плану союзників, однак самі льотчики Повітряних сил ЗСУ, на думку Фішера, "показали себе винятково у цій війні".
Інтерв'ю відредаговане для ясності й плинності
Марія Прус, Голос Америки: Агенція Bloomberg першою повідомила 31 липня про передачу Україні довгоочікуваних винищувачів F-16. Однак офіційного підтвердження з боку американської чи української влади досі не було. Чому?
Джеффрі Фішер, полковник ВПС США у відставці: Адміністрація Байдена, ймовірно, з дуже вагомих причин намагалася зберегти якомога більшу таємницю про те, коли F-16 прибувають, куди вони прямують, на що вони роблять ставки, які імена підготованих пілотів. Це війна, правда? Оперативна безпека – це дуже важлива річ. Під час Другої світової війни ми казали: необережні слова топлять кораблі. Отже, я вважаю, що збереження операційної безпеки і збереження цієї таємниці якомога довше було виправданим.
Щодо затримки доправлення. Я думаю, що частина цього була політика. Я думаю, що адміністрація Байдена має певні вагання щодо того, щоб надати F-16 Україні. Зрештою вони прийшли до цього. Я б не сказав, що ми, Сполучені Штати, надали їм повний комплект F-16. Я вважаю, що нам потрібно бути дуже уважними і обачними.
Просто тому, що один або два F-16, що були надані Україні, це не означає, що з’являться усі 60 літаків, і це точно не означає, що є 120 пілотів із повним комплектом технічного обслуговування, екіпажем технічного обслуговування тощо. Тому ми повинні бути дуже обережними щодо того, як ми говоримо про F-16, які прибувають в Україну.
М.П.: Щодо того, як F-16 застосовуватимуться, ведеться дискусія. Зокрема громадськості невідомо, українцям дозволено бити американською зброєю. Що ви думаєте про це? Чи побачить широка громадськість якийсь ефект одразу від прибуття цих винищувачів - чи цей ефект буде поступовим?
Д.Ф.: Зараз ми не знаємо, які правила щодо ведення бойових дій Сполучені Штати виклали для F-16. Я впевнений, що вони є. Було б нерозумно думати, що правил немає. Адже Сполучені Штати фактично наклали деякі значні обмеження на ATACMS та інші системи озброєння. Тож я думаю, що було б трохи нерозумно думати, що там не було певного рівня правил взаємодії.
Щодо F-16, то на цей момент ми не знаємо. Україна не говорила про це, США не говорили про це. І я думаю, що поки ми не побачимо ці правила взаємодії, буде справді важко оцінити, що саме вони будуть робити.
F-16 несе із собою посилені можливості, тому що це багатоцільовий винищувач, це як повітря-повітря, так і повітря-земля. Українські пілоти, які пройшли цю підготовку чи ще пройдуть її, отримують навчання в американському або західному стилі. Тому вони будуть навчені всього цього.
Ці літаки мають сучаснішу кабіну, в яку надходить набагато більше інформації. Іншими словами, це допомагає вам приймати рішення. Що більше актуальної та своєчасної інформації у вас як пілота, то кращі рішення ви зможете приймати. Ми чули, що їх дещо модернізували, щоб вони могли нести деяку зброю, що вони отримують оновлений радар.
М.П.: Чи ви думаєте, що Росія вже сприймає це як велику загрозу? Оскільки ми бачимо, що вони часто націлюються на військові аеродроми, і вони, ймовірно, накопичують деякі системи протиповітряної оборони, щоб стримати F-16. Чи ви думаєте, що Росія справді боїться їх і вважає, що вони можуть призвести до великих змін на фронті?
Д.Ф.: Я б не сказав, що вони змінять все. Я вважаю, що командир USAFE (ВПС США у Європі генерал Джеймс Гекер) насправді це найкраще описав. Він сказав, що F-16 не змінять правила гри, але вони будуть оновленням (для ПС ЗСУ). Я вважаю, що це дійсно хороший спосіб це сформулювати.
І я б також сказав, якщо зараз йдеться лише про один чи два F-16, це, ймовірно, не буде загрозою, але коли це буде 12, 24, 36 винищувачів, тоді це дійсно стає викликом. Тому що тоді ви фактично можете виконати місію, яку, на мою думку, хоче досягти Україна, а саме - перевага в повітрі, щоб мати можливість контролювати повітря над своєю власною територією, а потім проєктувати повітряну силу над російськими військами, надаючи захист українським силам на землі, щоб мати можливість вести дії, отримати матеріально-технічне забезпечення і все те, що їм потрібно робити, не боячись російських атак з повітря.
Натомість тим часом перешкоджаючи надходження усього цього російським силам на землі, використовуючи повітряні сили для близької повітряної підтримки.
М.П.: У своїй нещодавній статті ви розповідали про проблеми із навчанням українських пілотів на Заході - у США та у ЄС. Адже повідомлялось про багато перешкод, проблем і затримок. Що ви бачите і чому це відбувається? Та що, на вашу думку, буде далі?
Д.Ф.: Думаю, трохи розчаровує, що адміністрація Байдена зробила помилку. Ми знали, що буде десь від 40 до 60 літаків, і хороше співвідношення екіпажу до літаків становить 2 до 1, ви знаєте, що вам знадобиться десь між 90 і 120 пілотів. І ми знали про це рік тому. І з певних причин адміністрація Байдена та інші особи, які приймають рішення, не змогли зрозуміти, як створити швидку програму навчання для українських пілотів F-16.
Я думаю, що зараз у нас близько десятка-двох десятків пілотів, що точно не 90-120.
(Можливим варіантом є) іноземний винищувальний легіон. Це іноземні неамериканські військові пілоти F-16, хлопці, які вийшли на пенсію і все ще мають тисячі годин нальоту на F-16 потенційно, можливо, як Flying Tigers ("Літаючі Тигри") в Китаї. Таке відбувалось під час Другої світової війни, під час Першої світової війни, коли американські громадяни, які мали льотні навички, літали від імені іноземної держави. Якщо це станеться, ми можемо досить швидко перейти з 20 українських пілотів до 120.
Українські Повітряні сили показали себе винятково у цій війні, я вважаю, що це дійсно важливо відзначити. Я думаю, що сухопутні сили мали більші проблеми з командуванням, був певний відхід до старої радянської тактики і не бажання прийняти сучасну західну тактику, процедури. Тож там були виклики.
Але коли ви дивитесь на те, як правильно діяли українські ПС, вони виявилися надзвичайно хорошими, особливо якщо ви подивитеся на це у порівнянні з російськими ВПС. Я маю на увазі, російські ВПС збивають свої власні літаки А-50, свої власні літаки, чи не так? (Фішер іронізує над повідомленнями російських пропагандистських каналів про те, що російські літаки, зокрема А-50, нібито збивають так званим "дружнім вогнем" російські ППО, американські військовики повідомляли, що російські літаки вдається збивати українським силам, зокрема системами Patriot - ред.)
І до речі, А-50 - це те, що ми називаємо високоцінним повітряним активом (high-value airborne asset - HVAA). Їх небагато, зараз у Росії це десь 10-20 таких літаків, і вони втратили 2. Я вважаю, що важливо це усвідомлювати.
