Спеціальні потреби

Спадкоємці Морґана Вільямса подарували Україні його унікальну колекцію творів про Голодомор


Діти американського бізнесмена Морґана Вільямса Дерен Вільямс і Деніз Ондроф біля пам'ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні.
Діти американського бізнесмена Морґана Вільямса Дерен Вільямс і Деніз Ондроф біля пам'ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні.

Спадкоємці американського бізнесмена Морґана Вільямса і заснована ним Американсько-українська ділова рада подарували Україні унікальну колекцію зібраних ним творів мистецтва про Голодомор.

Сотні картин, гравюр, постерів, марок і документів про винищення українців радянською владою передані Національному музею Голодомору-геноциду.

Діти бізнесмена і мецената розповіли Голосу Америки, чому прийняли таке рішення та що для них означає батькова закоханість в Україну.

Вони кажуть, що лише після його смерті у цьому році, усвідомили, яку величезну вдячність українці відчувають до їхнього батька, включно з дипломатами і першими особами сучасної історії країни.

Пам’ятник "Гірка пам’ять дитинства" біля Національного музею Голодомору-геноциду у Києві.
Пам’ятник "Гірка пам’ять дитинства" біля Національного музею Голодомору-геноциду у Києві.

З часу, відколи помер Вільямс 8 червня 2024 року, його діти продовжують отримувати свідчення про те, як багато він зробив для України, спочатку заснувавши Раду для американських компаній, яку вкладали мільярди доларів в українську економіку, а потім перейнявшись темою Голодомору – винищення українців радянською владою.

Дерен Вільямс, син бізнесмена і мецената Морґана Вільямса розповідає – після падіння “залізної завіси” наприкінці 1980-х його батько почав працювати у сфері міжнародного розвитку сільського господарства в колишніх радянських республіках і, як каже Дерен, просто закохався в Україну.

Україна нагадувала батькові Канзас, звідки ми родом
Дерен Вільямс

“Він казав, що вона дуже нагадувала йому Канзас, звідки ми родом, і де сім’ї фермерів вирощують пшеницю та соняшник, які є основними культурами і в Україні. А потім він справді закохався в людей України”, – додає син мецената.

Коли Вільямс, вивчаючи випадки голоду у світі, дізнався про Голодомор, то намагання досягти справедливості щодо його жертв і правди про ініціаторів штучного голоду, стала справою його життя.

Вільямс вів широку просвітницьку кампанію про Голодомор за допомогою своєї збірки мистецьких творів на цю тему.

“Батько почав збирати твори мистецтва, а потім і сам заохочував митців малювати і писати більше, творити мистецтво на цю тему, щоб промовистіше розповісти цю історію світу”, – згадує син.

Вільямс зібрав унікальну колекцію з понад 300 картин та кількох сотень гравюр, постерів, марок і документів про Голодомор.

Він розумів і озвучував це – знайдеться небагато охочих купувати картини про страждання і смерті людей від штучного голоду, і грошей на цьому не заробиш.

Колекцію демонстрували в Україні та у США ще за життя Моргана Вільямса. А цього року близько 300 картин спадкоємці Вільямса спільно з Американсько-українською діловою радою вирішили подарувати Україні, безоплатно передавши колекцію Національному музею Голодомору-геноциду у Києві.

Там її зберігатимуть, каже директорка музею Леся Гасиджак, а покажуть вже по війні.

В інтерв’ю Голосу Америки Гасиджак розповіла, що експозиція музею зараз перебуває у безпечному місці, і музей не може ризикувати унікальними експонатами, демонструючи їх під час російських обстрілів.

“Музейні експозиції демонтовані, найцінніші артефакти заховані, і тому експонувати безцінне мистецтво сьогодні є недоцільним, оскільки Росія щоденно бомбить Україну ракетами і шахедами, і прильоти можуть бути у будь-яке місце”.

Родина Вільямса сподівається, що з часом зібрані ним картини продовжать розповідати про злочин радянської влади і скоєний нею геноцид українців.

“Він хотів, щоб цю колекцію показали українському народу та всьому світу, щоб була змога розказати історію про ці радянські звірства проти людей. І щоб це було застереженням від того, або це ніколи більше не повторилося”, – каже Дерен Вільямс.

Експозиція музею Голодомору-геноциду у Києві.
Експозиція музею Голодомору-геноциду у Києві.

Утім, Леся Гасиджак нагадує, що Росія, як правонаступниця Радянського Союзу, намагається заперечити відповідальність за Голодомор та нищить пам’ятники жертвам Голодомору на окупованих українських землях.

Пам’ятники Голодомору зруйновані російськими окупантами в Маріуполі, на Луганщині, Мелітопольщині, Бердянщині
Леся Гасиджак

Такі пам’ятники були зруйновані в Маріуполі, на Луганщині, на Мелітопольщині, на Бердянщині. Як зауважила нещодавно на слуханнях у Конгресі британська дослідниця Джейд Макглінн, згідно з її дослідженнями, на окупованих територіях Запорізької та Херсонської області 14 меморіалів жертвам Голодомору.

"Вони були розібрані як частина російської спроби переписати історію та викорінити пам’ять про минулий геноцид для того, щоб легше було здійснювати нинішній", – додала дослідниця.

Як каже Гасиджак, зусилля Росії спрямовані не лише на фізичні пам'ятники – стирання пам'яті про злочин відбувається в усьому інформаційному просторі, який контролює Росія.

“Історія про Голодомор є прямим доказом того, що радянська Росія була злочинцем і вчинила злочин геноциду української нації. І власне тому заперечує сьогодні Росія як в науці, як в літературі, як в інформаційному просторі, так і у фізичному просторі, руйнуючи пам’ятники – для того, аби не було доказів вчинення нею ж Геноциду”, – констатує Гасиджак.

Вона також переконана, що мистецтво допомагає українцям осмислити Голодомор і впоратися з цією травмою:

“Тема Голодомору у мистецтві була присутня, починаючи з самих 1930-х років, коли окремі сучасники рефлексували таким чином, зображаючи побачене чи почуте. Але в радянський час всі роботи цих митців потрапили у спецфонд (“Спецхран”), частина була знищена, частина залишалася і залишається сьогодні у різних колекціях”.

Деніз Ондроф, донька бізнесмена і мецената Морґана Вільямса розповіла Голосу Америки, що одна з картин у колекції батька вражає її найбільше:

“На ній зображене дерево життя, що водночас є і деревом смерті. Люди утворюють стовбур цього дерева, а їхні руки піднесені догори, наче гілки і листя дерева, що насправді мають контури кордонів України”.

Ондроф підсумовує: “Для нас визнання спадщини нашого батька та його пристрасті до України і такої особливої сторінки її історії, а також ті емоції, які це викликає у всіх, на кого вона вплинула – усе це для нас є надзвичайно потужним”.

У Вашингтоні за участі українських дипломатів і членів громади нещодавно відбувся вечір пам'яті Моргана Вільямса, а в Україні дарунок від його сім’ї і партнерів прийняли з особливою вдячністю.

“Ми вдячні родині Моргана Вільямса за це рішення, за те, що колекція залишилася в Україні і вона передана саме до державного, національного музею. Би всі ми знаємо, що і мистецтво, і історія – це наша спадщина, це те, що робить нас українцями, те, що формує нашу ідентичність, і це чудово, що воно буде належати народу”, – сказала Гасиджак.

Майже 90 років у США тривають зусилля із визнання Голодомору 30-х років геноцидом українського народу

Вже майже 90 років у США тривають зусилля із визнання Голодомору в Україні 1930-х років геноцидом українського народу.

Обидві Палати американського Конгресу прийняли окремі резолюції, які визнають Голодомор геноцидом. До них із відповідними прокламаціями приєдналися 35 американських штатів, триває робота над залученням інших.

Завдяки зусиллям української діаспори Сполучених Штатів у 1984 році у Сенаті працювала Комісія з голоду (Famine Commission – ред.).

До підготовки матеріалу долучився Іван Павлович у Києві.

  • 16x9 Image

    Ганна Твердохліб

    Знімаю соцмережеві відео для Голосу Америки про українців у США та Європі, пишу новини, найбільше люблю розповідати історії людей, які живуть цікаве і насичене життя, а також збирати зворушливі розповіді української діаспори, а також висвітлювати досягнення, за які Україну шанують у світі. 

Розсилка

Recommended

  • Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

    Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

XS
SM
MD
LG