Заява для преси Державного секретаря США Джона Керрі
Вашингтон, округ Колумбія 16 травня 2014
70 років насильницької депортації Йосипом Сталіним понад 230 тисяч кримських татар з своєї батьківщини в Криму важить особливо на наших умах сьогодні.
Страждання, викликані цим масовим вигнанням майже невимовні. Ті, хто пережив жахливий транзит у Центральну Азію, на Урал і в Сибір, зіткнулися з голодом, хворобами і репресіями після прибуття. Майже половина депортованих, в основному жінок і дітей, загинули між 1944 і 1947 році. Багато кримських татар та їхніх нащадків залишаються на вигнанні й сьогодні.
Для багатьох кримських татар ці зловживання все ще свіжі в їх пам’яті, і російська окупація та незаконна спроба анексувати Крим знову відкрили старі рани.
Список порушень прав людини, здійснених сьогодні в Криму, довгий і зростає з кожним тижнем. Вбивства, побиття, і викрадення кримських татар та інших стали стандартною платою за проїзд. Місцеві «органи влади» оголосили, що кримські татари будуть змушені залишити своє майно і відмовитися від своєї землі. На кримських татар нападають за те, що вони розмовляють своєю мовою, а лідеру татарської спільноти Мустафі Джемілєву заборонено повернтися на батьківщину, до Криму, протягом п’яти років. Тисячі татар та інших людей покинули свої будинки в Криму, побоюючись за свою безпеку. Ті, хто залишається, опинилися перед лицем майбутніх репресій, дискримінації, цензури, обмежень на свободу мирних зборів і асоціацій, а також криміналізації інакодумства.
Ми відзначаємо трагедію 1944 з важким серцем, як і ми солідарні з кримськими татарами сьогодні перед новою загрозою їх громаді. Ми підтверджуємо нашу підтримку суверенітету України і територіальній цілісності, і нашу глибоку прихильність до прав людини всіх громадян України, в тому числі в Криму.
Вашингтон, округ Колумбія 16 травня 2014
70 років насильницької депортації Йосипом Сталіним понад 230 тисяч кримських татар з своєї батьківщини в Криму важить особливо на наших умах сьогодні.
Страждання, викликані цим масовим вигнанням майже невимовні. Ті, хто пережив жахливий транзит у Центральну Азію, на Урал і в Сибір, зіткнулися з голодом, хворобами і репресіями після прибуття. Майже половина депортованих, в основному жінок і дітей, загинули між 1944 і 1947 році. Багато кримських татар та їхніх нащадків залишаються на вигнанні й сьогодні.
Для багатьох кримських татар ці зловживання все ще свіжі в їх пам’яті, і російська окупація та незаконна спроба анексувати Крим знову відкрили старі рани.
Список порушень прав людини, здійснених сьогодні в Криму, довгий і зростає з кожним тижнем. Вбивства, побиття, і викрадення кримських татар та інших стали стандартною платою за проїзд. Місцеві «органи влади» оголосили, що кримські татари будуть змушені залишити своє майно і відмовитися від своєї землі. На кримських татар нападають за те, що вони розмовляють своєю мовою, а лідеру татарської спільноти Мустафі Джемілєву заборонено повернтися на батьківщину, до Криму, протягом п’яти років. Тисячі татар та інших людей покинули свої будинки в Криму, побоюючись за свою безпеку. Ті, хто залишається, опинилися перед лицем майбутніх репресій, дискримінації, цензури, обмежень на свободу мирних зборів і асоціацій, а також криміналізації інакодумства.
Ми відзначаємо трагедію 1944 з важким серцем, як і ми солідарні з кримськими татарами сьогодні перед новою загрозою їх громаді. Ми підтверджуємо нашу підтримку суверенітету України і територіальній цілісності, і нашу глибоку прихильність до прав людини всіх громадян України, в тому числі в Криму.
