На думку Олега Соскіна, директора Інституту трансформації суспільства, що в місті Києві, теоретично ще можливе створення іншої коаліції у складі Партії Регіонів, Комуністичної партії, а також бізнесового ядра БЮТ та Нашої України. А Михайло Погребинський, керівник Центру політичних досліджень і конфліктології в Києві, вважає, що теперішні події в парламенті є кроком до Європи, що також дають можливість певним партіям зосередитися на своєму інституційному розвиткові. Докладніше у розмові Володимира Звіглянича з обома політологами.
ВЗ: Пане Олеже, скажіть, будь ласка, як би Ви прокоментували новину про створення помаранчевої коаліції?
ОС: Ми сьогодні почули інформацію, що начебто коаліція створена, але остаточно можна буде повірити чи це відбулось насправді тільки після того, як буде проголосований пакет з голови Верховної Ради і прем’єр-міністра. І от коли у Верховній Раді відбудеться голосування і все буде зроблено згідно з регламентом і буде обраний голова Верховної Ради, наприклад Порошенко чи Тарасюк, та прем’єр-міністр, наприклад Юлія Тимошенко, тоді ми можемо сказати, що перша частина процесу вже сталася і коаліція, верхівка її, відбулась. А остаточно повірити в те, що коаліція сформована і вона вже готова діяти, можна буде тільки тоді, коли будуть проголосовані всі керівники комітетів, і тільки тоді, коли буде затверджений вже склад уряду і приведений до присяги. І коли це станеться, то тоді ми можемо сказати, що так, насправді відбулася помаранчева коаліція.
ВЗ: Себто попереду ще довгий шлях узгодження позицій, бо ми маємо практично розколотий парламент зараз. Є двісті тридцять дев’ять підписантів коаліції, а комуністи і регіони мають десь двісті сім чи двісті десять голосів. Фактично, це розколотий парламент. Чи не передбачаєте Ви якихось ускладнень в роботі такого парламенту?
ОС: Все буде залежати від того, якщо насправді запрацює ця демократична чи, як її називають, помаранчева коаліція, то чи буде, наприклад, надана Партії регіонів посада заступника голови Верховної Ради? В принципі, потрібно було б надати їм таку посаду, оскільки вони є найбільшою фракцією у Верховній Раді. І друге питання: зрозуміло, що представники Партії регіонів повинні обійняти в певній кількості комітетів Верховної Jади (наприклад, в десяти, називається така цифра) посади заступників. Може в кількох, навіть, перших заступників. Якщо це буде зроблено, то тоді можна казати, що буде значною мірою подоланий розкол у вищому законодавчому органі державної влади і він буде готовий функціонально працювати. От якщо вже було б зроблене це, то це вже великий пройдений шлях такої, скажімо, спільної роботи. То тоді можна говорити, що вищий законодавчий орган влади в Україні буде готовий до конструктивної співпраці.
ВЗ: І чи не існує ще можливість створення іншої, не помаранчевої коаліції?
ОС: Побачимо. Якщо не буде пройдена ця легітимна процедура по встановленню керівників помаранчевої коаліції і вони не зможуть вже обійняти ці посади легітимно – голови Верховної Ради, прем’єр міністра, інші посади, – залишається ще нехай навіть теоретичний, але серйозний шанс, що все таки може бути утворений і інший формат коаліції. Наприклад, регіони з комуністами та, якщо вони залучать до себе частину соціалістів Нашої України і бізнесового ядра блоку Юлії Тимошенко, вони спроможні теж де факто сформувати свою більшість. Тому я не вважаю, що питання вже остаточно вирішене щодо того, що вже помаранчева коаліція може святкувати свою перемогу. Треба ще почекати.
ВЗ: Пане Михайло, скажіть, будь ласка, чи є для оранжевого табору причини для тріумфу?
МП: Ну я думаю, що так, є причини для того, щоб відчувати себе переможцями. Я думаю, що достатньо для того причин.
ВЗ: Скажіть, будь ласка, чи не створюється в разі обрання Тимошенко прем’єром, Порошенко – спікером така своєрідна гримуча суміш?
МП: Я б цього не перебільшував. Власне і Тимошенко, і Дорошенко мають дві іпостасі. Одна - це для людей, для публіки. Тут Тимошенко - такий харизматик, «всіх посаджу» і помаранчевий ідеал тощо. Зовсім інші слова у Порошенко. Але за тим всім, є друга частина їх сутності – це бізнесмени. Це люди, які могли будувати свій бізнес: одна раніше, цей – пізніше. Але це досвід домовленостей, досвід прагматичного керування. Тому я не думаю, що вони не зможуть домовитися. Тут проблема у Ющенка в тому, що, на відміну від Єханурова, у Порошенка є власний інтерес. І я думаю, що вони не завжди будуть співпадати з тим, що хочеться Президенту. А з Юлію Володимирівною, я вважаю, що він домовиться.
ВЗ: Ось Литвин сказав, що те, що відбувається зараз в парламенті - це рівнозначно державному перевороту. Чи Ви з цим погоджуєтесь?
МП: Звичайно ні. Насправді все нормально. Ті сили, які підтримали Ющенка на президентських виборах, вони отримали приблизно трошки більше половини мандатів. Все чесно. Який переворот? Вони взяли владу в парламенті. Інша справа, наскільки їм вдасться скерувати державне управління ефективним чином чи не вдасться. Але те, що вони мають ще один шанс продемонструвати суспільству, що вони варті того, щоб за них голосувати в наступний раз, я вважаю, що це нормально. Це повністю відповідає нормам нової конституції, політичній реформі. Я дуже задоволений, що в нас є більш-менш ідеологічно налаштована одна частина політикуму, яка об’єдналася. Інша частина іде в опозицію і це штовхає їх до того, щоб вони консолідувалися, щоб вони працювали над потугою своєї партійної сили, над ідеологією, програмою і так далі. Пішли б вони у владу, забули б робити партійні справи і займалися би своїми абсолютно непартійними справами. А так, я думаю, що це спонукає до партійного структурування суспільства. Ми зробили крок до Європи, я вважаю. Зовсім інша справа – корисно це для суспільства сьогодні чи ні? Чи зможуть вони стати тією виконавчою владою, яка працюватиме для цілого суспільства? Це питання. Я не виключаю, що все може бути. Якщо, скажімо, уряд під контролем Тимошенко зможе обмежити безвідповідальні дії Міністерства закордонних справ чи інших чиновників, які працюють проти напрямку, бажаного для абсолютної більшості населення, можливо, вони підвищать довіру до цього уряду. Можливо, навіть, заберуть частину симпатиків у Партії регіонів. Це можливо, але необов’язково це станеться. Я не дуже вірю, що це станеться, але я задоволений тим, що ідея, задля якої я працював приблизно рік, переконуючи Леоніда Кучму в тому, що потрібна політична реформа, потрібно забрати в Президента значну частину влади і передати політичним партіям, вона спрацює і зараз спрацювала. Це нормально. Я задоволений.
