Цими днями в Канаді проходить конференція з проблем ВІЛ/СНІДу, на яку приїхало близько двадцяти тисяч делегатів з усього світу. Серед представників України там наразі перебуває Володимир Жовтяк, президент Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, з яким розмовляв Володимир Звіглянич.
ВЗ: Пане Володимире, які проблеми обговорюються на конференції з проблем з ВІЛ/СНІДу в Торонто, де Ви наразі перебуваєте? Мені відомо, що одним з виступаючих був Білл Ґейтс.
ВЖ: Так, на конференції виступали Білл та Мелінда Гейтс, виступав Ричард Ґір на відкритті конференції. Виступав директор Секретаріату ООН з ВІЛ/СНІДу Пітер Піот. Ця конференція присвячена проблемі ВІЛ/СНІДу і відповідальності за зроблені обіцянки урядів країн світу. На цій конференції представлені не тільки урядові делегації, але й також делегації від спільнот людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом з усіх країн світу, від неурядових та міжнародних організацій, а також різноманітних фондів та фармацевтичних компаній. Загалом на конференції більше двадцяти тисяч делегатів з різних країн світу.
ВЗ: Ви є головою Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ...
ВЖ: Так, а також головою такого нового об’єднання в пострадянських країнах, як Об’єднання організацій людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, в Східній Європі та Центральній Азії. Туди наразі входить одинадцять країн.
ВЗ: Коли була організована Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД?
ВЖ: Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, була заснована у дев’яносто дев’ятому році саме ВІЛ-позитивними людьми з метою зміни ситуації з лікуванням, доглядом та підтримкою для ВІЛ-інфікованих людей в Україні. На сьогоднішній день Всеукраїнська мережа працює в усіх регіонах України та налічує понад сорок відділень та осередків мережі в усіх адміністративних центрах нашої країни. Налічує також близько 400 постійних членів, 500 працівників і надає послуги більше, ніж чотирьом тисячам ВІЛ-інфікованих людей в нашій країні.
ВЗ: А на які гроші ви існуєте?
ВЖ: Це гроші міжнародних донорів – Глобального Фонду, уряду Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу. Також ми зараз намагаємось працювати з бізнес структурами. Ми собі поставили за мету заснувати свій соціально-бізнесовий напрямок, який мав би змогу не тільки працевлаштовувати ВІЛ-інфікованих людей, але також заробляти самим кошти на задоволення соціальних потреб та фінансування діяльності організації. Ми отримували невеликі кошти з урядового бюджету, але на сьогоднішній день урядового бюджету не вистачає не тільки на наші, але й на інші соціальні проблеми. На наш погляд, головним є, щоб уряд на сьогодні виділяв достатньо коштів на ліки та на профілактику. Маю надію, що згодом ми також будемо фінансованими за гроші нашої України.
