Згідно з Організацію Об’єднаних Націй, у ста п’ятнадцяти країнах світу живе приблизно 42 мільйони біженців. Переважна більшість з них – це жінки і діти. Всім біженцям, незалежно від статі та віку, загрожує небезпека, але жінки та дівчата часто стають жертвами зґвалтуваннь.
Тема біженців обговорювалась цими днями у Вашингтоні за участю Верховного комісара ООН з питань біженців Антоніо Ґутереса.
Коли виникає гуманітарна криза, міжнародна громадськість доволі швидко реагує, забезпечуючи біженців харчами і притулком. Однак, на думку експертів, недостатньо зусиль докладається для захисту найуразливішої категорії - жінок та дівчат.
На зустрічі з радниками американських конгресменів у Вашингтоні
Ґутерес кадрами підтвердив один із численних прикладів знущання над жінками у таборах біженців:
«Її зґвалтувала група озброєних чоловіків. Коли її син спробував втрутитися, його застрелили. А коли про це дізнався батько, він помер від серцевого нападу».
На думку представника ООН, необхідно надавати жінкам та дівчатам безпосередню допомогу, посилити заходи безпеки у таборах, поширити програми професійної підготовки і створити більше економічних можливостей.
Сполучені Штати є лідером надання допомоги біженцям. Так нещодавно президент Барак Обама пообіцяв виділити 110 мільйонів доларів на допомогу пакистанцям, які були вимушені покинули свої домівки через боротьбу уряду з Талібаном. Однак чимало експертів, як наприклад президент Міжнародної організації захисту прав біженців Кенет Бейкон, вважає, що просто виділяти гроші - недостатньо:
«Через економічні негаразди країнам і окремим людям сьогодні важче допомагати ніж раніше, хоча бажання допомогти не зникло».
Верховний комісар ООН з питань біженців каже, що у деяких регіонах – як скажімо, у Дарфурі - благодійним агентствам важко діяти:
«Чесно кажучи, я дуже сумніваюсь, що там у найближчому майбутньому ситуація суттєво зміниться на краще. Я передбачаю, що стан справ у Дарфурі погіршиться перед тим як покращитися».
Антоніо Ґутерес закликає міжнародну громадськість чинити тиск на тоталітарні режими і підтримувати програми допомоги впродовж довшого часу, після того як криза минула, а увагу засобів масової інформації привернули інші проблеми.
