У США зі значним успіхом гастролює білоруський «Вільний театр». Вдома на його вистави глядачі приходять з паспортом – на випадок арешту. Насолоджуючись оваціями публіки у США, актори пам'ятають, що лише участь в цій п'єсі загрожує їм в'язницею на батьківщині.
«Вільний театр» - це незалежна трупа театральних акторів, яка не має в Білорусі власної сцени. Офіційно цей театр і не існує, не маючи навіть адреси. Його п’єси заборонені, а акторів можуть або звільнити з постійної роботи, або запроторити у в’язницю. Всі актори, зайняті в цій виставі, колись працювали в інших театрах, але як тільки вони вирішили зв’язати свою долю з «Вільним театром», - їх було звільнено.
«Ті, що почали працювати у Вільному театрі», - каже один з акторів, - «на сьогоднішній день не працюють, нас усіх витіснили з офіційних робіт».
У Вашингтоні «Вільний театр» виступив вперше. Заборонений на батьківщині мінський колектив представив дві вистави: «Покоління Jeans» і «Осягаючи любов» у постановці Миколи Халєзіна.
Вистава «Осягаючи любов» - це реальна історія кохання, розказана Іриною Красовською – білоруською жінкою, чоловіка якої 10 років тому було викрадено і вбито. Як вважають незалежні європейські експерти, Анатолій став жертвою політичних ескадронів смерті, що діяли в Білорусі.
Вистава поєднує трагічну долю білоруської жінки з подібними історіями жінок з Азії і Латинської Америки.
П’єса писалась 9 років. Навіть і сьогодні, каже Ірина, їй важко дивитись спектакль:
«Емоційно все надзвичайно важко...В художньому плані все добре зроблено, але для мене сприймати це важко, тому що це моє життя, тому що я намагаюсь не повертатись назад, тому що досі це дуже боляче».
Гастролі незалежного білоруського театру привернули увагу американської столиці. Газета «Вашингтон Пост» написала, що цей театр нагадав американським глядачам, що навіть на європейському континенті все ще лишаються країни, де прихід у театр може трактуватись як державна зрада.
П’єса глибоко вразила публіку. «Я ніколи не чув про всі ці події і я почуваюсь настільки приголомшеним, що важко спокійно говорити», зазначив один глядач.
«Думаю, це дуже патріотична п’єса», сказала одна глядачка. «З однієї сторони, це дуже інтимна вистава, але водночас це тема загальнолюдська, дуже багато у світі стається подібного – це стається усюди, але цього не повинно бути! Все в цій виставі – від кохання і його втрати до статистики вбивств викликає скорботу і жах».
У Вашингтоні, як і в європейських країнах, де довелось гастролювати «Вільному театру», - нічого не обмежує творчу свободу трупи. Але коли актори повернуться в Білорусь, їм доведеться продовжити протистояння з владою.
