Американський футуролог Джон Нейсбит і його дружина Доріс у 2006 році заснували Китайський інститут Нейсбита у провінції Таньцзінь. Працівникам інституту дали завдання – вивчати матеріали, що з’являються в китайських ЗМІ. На основі зібраної інформації подружжя Нейсбитів написало книжку, в якій змалювало картину Китаю, що перетворився з бідної країни в економічного і військового гіганта.
Джон Нейсбит пам’ятає, яким був Китай, коли він уперше відвідав його понад 40 років тому:
«Неймовірно примітивний. Це було у 60-их і 70-их роках минулого століття. Але якщо відвідати тепер і побачити найсучасніші міста у світі, найсучасніші транспортні системи в світі, то це просто дуже важко осягнути розумом».
У своїй нові книжці, виданій у Китаї і в Сполучених Штатах, подружжя Нейсбитів розглядає – як вони це називають – «стовпи», на яких побудоване нове китайське суспільство. Одним з цих «стовпів» є «емансипація думки»:
«Держава визначає межі того, що можливе, що потрібно зробити, а чого чіпати не можна. Як, наприклад, спеціальні економічні зони. А вже потім люди можуть діяти у встановлених рамках. Врешті, все що робиться, робиться людьми».
Від часу реформ, запроваджених у 80-их роках прем’єром Ден Сяопіном, Китай рухається від комунізму до своєрідної форми капіталізму. Доріс Нейсбит пояснює:
«Ден Сяопін усвідомив, що комунізм віджив своє, що центральне планування було неспроможне вивести Китай з бідності, і що необхідно було запровадити ринковий капіталізм, щоби люди могли робити те, на що в них є талант, і щоби економіка розвивалася».
Сучасний Китай у своєму економічному розвитку пройшов від стадії наслідування до інновації, до біотехнології, комп’ютерів і автомобілів з електродвигунами. Джон Нейсбит каже:
«Голова Ради директорів китайської компанії, що будує електричні авто, пан Ван Чуаньфу сказав: знаєте, ми ніяк не спроможні наздогнати або подолати Форда чи інші західні компанії у виробництві автомобілів з бензиновими двигунами. Проте, коли йдеться про електричні авто, то ми є на одній стартовій лінії».
Хоча молодші покоління китайців користуються більшою свободою, ніж колись їхні батьки, критики китайської влади вказують на те, що вона утримує жорсткий контроль над релігією, системою судочинства і свободою слова, включно з доступом до Інтернету.
Одначе, ці обмеження не перешкодили Китаєві завоювати глобальні ринки збуту. Протягом останніх 30 років його ВВП зростає у середньому на 10% щороку. Економіка Китаю вже через кілька років може стати другою найбільшою в світі. Проте, на думку Джона Нейсбита, світ повинен сприймати Китай не як загрозу, а як джерело можливостей:
«Коли йдеться про Китай, то з ним слід одночасно і конкурувати і співпрацювати. Виберіть свій підхід до цього і використайте ті можливості, що їх пропонує Китай усьому світу».
