«Нинішня влада споріднена з ініціаторами голодоморів в Україні», вважає Левко Лук'яненко. Голова асоціації дослідників голодоморів в Україні, народний депутат Лук'яненко побував в Одесі. Асоціація дослідників голодоморів в Україні була заснована ще у 1992 році. Від того часу проведено велику дослідницьку роботу. Нажаль, державне керівництво ставилося тоді до Асоціації негативно і більшість Верховної Ради ігнорувала всі пропозиції спрямовані на вшанування пам'яті жертв геноциду проти українського народу. Тим часом, кілька тисяч активістів Асоціації ініціювали роботу в регіонах України – збираючи на місцях свідчення від людей які постраждали або від свідків які бачили як люди страждали від голодоморів 1932-33 та 1946-47 років. На основі збору таких свідчень Асоціація видала близько 20 книжок, однак невеликим накладом.
Другий напрямок роботи – збір документальних свідчень в районних архівах України. Багато матеріалів є у російській столиці але працювати там досить складно, оскільки існує багато обмежень. Завдяки підтримці української діаспори у Сполучених Штатах в Україні свого часу з'явився Указ Президента Леоніда Кучми про встановлення Дня вшановування пам'яті жертв голодоморів в Україні щороку в останній четвер листопада. Відповідну постанову ухвалив і уряд України. Вона забов'язує владу різного рівня на місцях проводити Дні вшанування пам'яті жертв голодоморів у школах, вищих навчальних закладах. Виконання згаданого Указу Президента та постанови Уряду нині загальмоване. Не виконано і рішення Організаційного комітету з відзначення 70-річчя голодомору в Україні щодо встановлення у Києві пам'ятного знаку. Розповідає голова Асоціації дослідників жертв голодоморів в Україні, народний депутат Левко Лук'яненко:
«Було заплановано зробити меморіальний комплекс пам'яті геноциду проти української нації. Проведено одне засідання у Януковича. Він ці плани схвалив і ніби мав би прискорити це будівництво. Оголосили конкурс на кращий проект. Верховна Рада рекомендувала виділити у Києві місце на вулиці Січневого Повстання один. Комплекс мав складатися з кількох складників. Перше, це пам'ятник голодоморам. Друге, інститут дослідження геноциду української нації, третє, центр документації і клуб де можна було б демонструвати фільми на цю тематику. Нажаль, пізніше виконавча влада фактично цю справу загальмувала і жодного разу організаційний комітет не збирався. І це незважаючи на те, що ми багато разів зверталися до голови уряду щоб він скликав засідання. Кілька депутатів Верховної Ради писали з цього приводу письмову заяву. Тим часом, уряд вирішив збудувати цей меморіальний Комплекс біля мосту Патону, над Дніпром. Там незручно пересуватися транспортом. Мостом йде рух у шість рядів транспорту, постійний шум та сморід. Там незручне місце. Я є членом Жюрі конкурсу на кращий меморіальний комплекс. Ми розглянули проекти і жоден не був нам до вподоби. Тому вирішили, що уряд не має права порушувати постанову Верховної Ради і переносити місце будівництва. Вирішено було продовжити конкурс з врахуванням того що комплекс має бути відбудовано на вулиці Січневого Повстання або у іншому місці, в центрі Києва, щоб його було зручно відвідувати гостям з областей України та з інших країн. Нажаль, справа ось так загальмована нині і ми чекаємо щоб Янукович скликав цей комітет аби обговорити стан справ і як ми далі рухаємося, бо час йде. Я дуже незадоволений таким справом, як і інші члени жюрі».
Ігор Столяров: «На Вашу думку, чому лякає нинішню владу правда про голодомор і можливість вшанування його жертв?
Левко Лук'яненко: «Ця влада є ідейним продовжувачем тієї влади яка здійснила цей геноцид. Вона не відчуває що вона є владою нової незалежної України. Вона мислить себе як стара влада, продовження колишньої радянської влади в Україні. Вони споріднені, якщо не кров'ю то ідейно, з тими катами які мордували українську націю, зробили геноцид проти української нації, в тому числі – голодомор. В цьому є основна причина”.
