Київ - 8 квiтня. У день похорону папи римського в Україні, відповідно до указу президента, оголошено траур. По всій країні приспущені державні прапори, а Нацрада з питань телебачення та радіомовлення закликала телеканали та радіостанції утриматися від трансляції розважальних та шоу-програм.
Україна сумує за папою разом з усім світом. На вулицях приспущені державні прапори з траурними стрічками, в католицьких костьолах правлять поминальні служби. А до посольства Ватикану у Києві ідуть і йдуть люди – ворота апостольської нунціатури відкриті; кожен, хто забажає, може прийти й залишити свій запис у Книзі скорботи. Бажаючих не меншає вже два дні. Люди у черзі розмовляють стишено. Двадцятиоднорічний киянин Євген, у якого в очах стоять сльози, каже – поки не вирішив, що напише у Книгу скорботи:
«Зараз, коли вже підійду до самої книги, якісь думки з`являться. Не знаючи цю людину особисто, вона завжди була в моєму серці, і ця втрата як втрата близької людини».
У кімнаті на стіні – великий портрет усміхненого Івана Павла ІІ. Тут, у посольстві на вулиці Тургенєвській, папа жив 2 дні, коли 2001 року приїздив в Україну. Як каже давня співробітниця посольства пані Марина, книги скороботи, в які зараз люди вписують слова прощання, згодом відправлять у Ватикан:
«Дуже багато і безперервно іде потік людський. І дорослі, і малі, і з дітьми, і високі посадові особи, і просто люди, і не тільки римо-католики і греко-католики, а й православні, священик тільки що був Московського патріархату... Ідуть просто православні, і ми не питаємо, хто, а вони самі кажуть, що ми православні, але дуже поважаємо цю людину».
У маленькому чепурному дворику посольства – скульптура Івана Павла ІІ, що потопає у квітах. Скульптуру поставили ще за його життя, невдовзі після відвідин папою України. Він такий, яким його запамятали українці – маленький, згорблений під вагою літ святий отець підняв руку для благословення. Католицька благодійна організація, що встановлювала пам`ятник, мріє про те, аби скульптура, яку тут, у дворику посольства, мало хто може побачити, колись прикрасила скверик біля костьолу св. Олександра у Києві. Саме в цьому костьолі папа римський правив службу, коли приїздив в Україну.
А тим часом до нунціатури – попрощатися з папою – продовжують прибувати відвідувачі. Киянину, який представився Миколою, 82 роки, і він православний:
«Я православний. Але папа був за єдність всіх церков. Він для людства, для всіх держав, для всіх людей це неперевершений борець – за свободу, за волю для людей, проти всякої тиранії. Це дуже велика людина, недурно, знаєте, з 163 пап [має бути 264 - ред.], які були, він і ще два були великими названі, і це цілком справедливо».
Андрій Кобзар, також киянин, каже, що він не належить до будь-якої церкви, але відчуває: світ втратив особливого папу:
«Всі люди зараз це відчувають, і такого ще ніколи не було в історії, мабуть, коли стільки людей всіх вір так шанують цю постать, цю людину, і, мабуть, сьогодні ми вже стаємо свідками того, що папа, його життя, вони стають якимись міфічними».
На вісімнадцяту тридцять у костелі св. Миколая по вулиці Великій Васильківській у Києві призначена поминальна служба. Заупокійною літургією завершиться цей траурний день і в центральному костьолі святого Олександра та в усіх католицьких і греко-католицьких храмах України.
