Коли наприкінці 2014 року міжнародні сили залишать Афганістан, країну чекатиме іспит на демократію. Афганські жінки занепокоєні, що з відходом іноземців, стан з дотриманням їх прав різко погіршиться. Навіть зараз лідери країни не особливо переймаються проблемами жінок. Знімальна група «Голосу Америки» нещодавно побувала в Афганістані, де досліджувала ситуацію з правами жінок.
Окміна - член провінційної ради. З часів вторгнення радянських військ в країну вона вдягається як чоловік. Так безпечніше, пояснює вона:
«Проблема в тому, що ніхто не переймається захистом жінок. Ані польові командири, ані законодавці, ніхто не приділяє уваги проблемам жінок. Вони дуже погано ставляться до нас».
За часів правління Талібану афганські жінки були зобов’язані ховати обличчя під буркою, не мали права на освіту. Після усунення талібів нечисленні жінки у владі ведуть постійну боротьбу за покращення прав та стану жінок в країні, де чоловіки домінують в усіх сферах життя. Вони кажуть, що уряд не спромігся запровадити у життя закон про припинення насильства над жінками, що, поміж іншого, забороняє примусове одруження та одруження з неповнолітніми. За словами правозахисників, останнім часом збільшилась кількість випадків арештів жінок за так званими моральними законами, як то втеча з дому чи позашлюбні стосунки.
Нілаб Мобарез представляє місію ООН в Афганістані. Вона попереджає, що захист прав жінок та запровадження відповідних законів є важливою передумовою для отримання міжнародної допомоги у майбутньому:
«Якщо закони не будуть запроваджені або змінені, це негативно вплине на допомогу Афганістану».
Приблизно 90 відсотків афганських жінок безграмотні. За словами професора права при Кабульському університеті Вадіра Сафі, в афганському суспільстві досі існують упередження, що заважають жінкам реалізувати свій потенціал:
«Я організовую для наших випускниць можливість їхати навчатися в Індію та Туреччину. Вони приходять до мене зі сльозами, кажуть, що їм забороняють їхати. Батьки не погоджуються. У деяких родинах брат не пускає сестру. І це у містах, про провінцію взагалі нема чого говорити».
Жінки говорять, що якщо вони зможуть вільно залишати свої домівки, навчатися та працювати, вони будуть здатні покращити власні права. Але все це залежить від ситуації з безпекою в країні після виводу американських військ та тим, яку роль відігратиме Талібан у майбутньому країни.
Окміна - член провінційної ради. З часів вторгнення радянських військ в країну вона вдягається як чоловік. Так безпечніше, пояснює вона:
«Проблема в тому, що ніхто не переймається захистом жінок. Ані польові командири, ані законодавці, ніхто не приділяє уваги проблемам жінок. Вони дуже погано ставляться до нас».
За часів правління Талібану афганські жінки були зобов’язані ховати обличчя під буркою, не мали права на освіту. Після усунення талібів нечисленні жінки у владі ведуть постійну боротьбу за покращення прав та стану жінок в країні, де чоловіки домінують в усіх сферах життя. Вони кажуть, що уряд не спромігся запровадити у життя закон про припинення насильства над жінками, що, поміж іншого, забороняє примусове одруження та одруження з неповнолітніми. За словами правозахисників, останнім часом збільшилась кількість випадків арештів жінок за так званими моральними законами, як то втеча з дому чи позашлюбні стосунки.
Проблема в тому, що ніхто не переймається захистом жінок. Ані польові командири, ані законодавці, ніхто не приділяє уваги проблемам жінок. Вони дуже погано ставляться до насОкміна, член провінційної ради
Нілаб Мобарез представляє місію ООН в Афганістані. Вона попереджає, що захист прав жінок та запровадження відповідних законів є важливою передумовою для отримання міжнародної допомоги у майбутньому:
«Якщо закони не будуть запроваджені або змінені, це негативно вплине на допомогу Афганістану».
Приблизно 90 відсотків афганських жінок безграмотні. За словами професора права при Кабульському університеті Вадіра Сафі, в афганському суспільстві досі існують упередження, що заважають жінкам реалізувати свій потенціал:
«Я організовую для наших випускниць можливість їхати навчатися в Індію та Туреччину. Вони приходять до мене зі сльозами, кажуть, що їм забороняють їхати. Батьки не погоджуються. У деяких родинах брат не пускає сестру. І це у містах, про провінцію взагалі нема чого говорити».
Жінки говорять, що якщо вони зможуть вільно залишати свої домівки, навчатися та працювати, вони будуть здатні покращити власні права. Але все це залежить від ситуації з безпекою в країні після виводу американських військ та тим, яку роль відігратиме Талібан у майбутньому країни.
