Спеціальні потреби

Сьогодні пожежник – завтра бортпровідник?


Після подій одинадцятого вересня 2001 року уряд США та авіа компанії приділяють особливу увагу заходам безпеки. Значну роль у цьому процесі виконують стюардеси та стюарди, яким не рідко доводиться миттєво приймати рішення на висоті у кілька кілометрів. Тож одна американська авіакомпанія наймає на роботу бортпровідників колишніх поліцейських та пожежників, які мають життєвий досвід швидкого реагування на проблеми.

У минулому пожежник, 70-річний Ленні Спайві, один з понад двохсот ветеранів рятувальних служб, які працюють стюардами для авіакомпанії Джет Блу. Як каже один з пілотів компанії Ден Трайболетті, у них унікальна підготовка.

«Вони мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях. Ми можемо покладатися на них і ні про що не хвилюватися. Вони випереджають виникнення проблеми».

Обслуговуючому персоналу доводиться боротися з терористами, заспокоювати психічно неврівноважених пасажирів та вирішувати у повітрі різноманітні конфлікти.

Їх досвід цінують і в керівництві компанії. Говорить її віце-президент Вікі Стенс.

«Їм доводиться самотужки вирішувати проблеми на висоті у понад десять кілометрів. Тож досвід когось на зразок Ленні дозволяє вирішувати їх професійно і спокійно незважаючи на психологічний тиск».

Ідея, як виявляється, не нова. На початку ери пасажирських авіа перевезень стюардеси були професійними медсестрами. В їх обов’язки входила допомога людям які важко переносили авіа подорожі.

Змінювалися часи – змінювалася і роль стюардес. До речі, 30-40 років тому пасажири вдягалися для польотів як у театр. Ніхто не боявся про безпеку, а робота стюардеси вважалася гламурною.

Сьогодні гламур для пасажирів давно в минулому. Авіа подорож зараз не розкіш, а засіб пересування.

На першому місці зараз для всіх – безпека польотів. Пасажири, хочуть бути певні, що у разі потреби поряд є люди, які можуть вирішити проблему та надати допомогу. А це саме те, що Ленні та інші ветерани рятувальних служб робили усе своє життя.

  • 16x9 Image

    Зореслав Байдюк

    Зайнявся журналістикою у вісім років, коли почав друкувати домашню газету "Україна", в який висміював рідних. Оскільки не всім це подобалося, початкову видавничу діяльність довелося припинити після другого номеру. Потім була газета класу, в якій критикував однокласників, що теж було далеко не всім до вподоби.

    Професійно зайнявся телевізійною журналістикою у 19 років, ще навчаючись на другому курсі інституту журналістики.  До того, як у 2000-му році приєднався до "Голосу Америки", працював у теле-, радіо- та друкованих ЗМІ, як в Україні, так і у США.  На "Голосі Америки" працював радіорепортером, продюсером, редактором та ведучим. З розширенням телебачення, у 2004 році повернувся до улюбленої справи – телевізійної журналістики. З відеокамерою об’їздив практично всі великі поселення українців у США. Висвітлював генеральні асамблеї ООН, саміти НАТО, з’їзди демократичної партії США. Коли "Голос Америки" запустив проект «Час-Тайм», був постійним ведучим програми.  Сьогодні ведучий тижневика «Вікно в Америку», першої телевізійної програми усього "Голосу Америки".

Інше за темою

Розсилка

Recommended

  • Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

    Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

XS
SM
MD
LG