Російська республіка Алтай вже вважається своєрідним «російським Тибетом». Ізольований високими горами регіон, що межує на своїх кордонах із Китаєм і Монголією, нещодавно відкрив свої двері для туристів. Минулого року єдиний в республіці аеропорт модернізували, а у червні літаки почали напряму привозити сюди туристів з Москви. Вони приїжджають скуштувати молока коней і полюбуватися красою цього кра, кришталево чистими ріками, які течуть із золотих алтайських гір.
Ґаліна Топтіґіна відкрила культурний центр: «Завдяки відновленому аеропорту сюди прибуває чимало людей з різних куточків. І завдяки їм ми непогано заробляємо. Ми мусимо зайнятися розвитком туризму, пропонувати різноманітні послуги і товари».
Ольга Сафанова три роки сиділа без роботи, аж поки не вирішила взяти курс навчання екологічному туризму при Всесвітньому фонді дикої природи. Сьогодні вона продає вовняні капелюхи та шарфи:
«Туризм у нас тільки розвивається, і це досить непогано. Адже місцеві жителі почали виготовляти різноманітні сувеніри, пов’язані з нашими традиціями, звичаями. Це приваблює туристів і допомагає нам заробити гроші».
Щоправда, не всі туристи з мегаполісів мають таку ж повагу до величі дикої природи Алтаю, яку відчувають місцеві жителі. Тим часом, зі збільшенням кількості відвідувачів виникає дилема: як поєднати багатовікову красу місцевого краю із раптовим напливом туристів. Ігор Калмиков каже, що найперше місцеві громади повинні зрозуміти просту річ – їх завтрашній заробіток безпосередньо залежатиме від того, наскільки комфортним для туристів буде навколишнє середовище:
«Ми намагаємося підготувати місцевих гідів. Стараємося дати їм можливість продавати сувеніри у місцях, де є найбільше скупчення туристів. Бо одна річ, коли вони продають тут. І зовсім інша – коли вони стоять на пожвавленому роздоріжжі».
А з огляду на високий рівень безробіття, туризм у далекому Алтайському краї може дати його підростаючому поколінню нові робочі місця.
«Туризм у нас тільки розвивається, і це досить непогано. Адже місцеві жителі почали виготовляти різноманітні. Це приваблює туристів і допомагає нам заробити гроші».Ольга Сафанова
Ольга Сафанова три роки сиділа без роботи, аж поки не вирішила взяти курс навчання екологічному туризму при Всесвітньому фонді дикої природи. Сьогодні вона продає вовняні капелюхи та шарфи:
«Туризм у нас тільки розвивається, і це досить непогано. Адже місцеві жителі почали виготовляти різноманітні сувеніри, пов’язані з нашими традиціями, звичаями. Це приваблює туристів і допомагає нам заробити гроші».
Щоправда, не всі туристи з мегаполісів мають таку ж повагу до величі дикої природи Алтаю, яку відчувають місцеві жителі. Тим часом, зі збільшенням кількості відвідувачів виникає дилема: як поєднати багатовікову красу місцевого краю із раптовим напливом туристів. Ігор Калмиков каже, що найперше місцеві громади повинні зрозуміти просту річ – їх завтрашній заробіток безпосередньо залежатиме від того, наскільки комфортним для туристів буде навколишнє середовище:
«Ми намагаємося підготувати місцевих гідів. Стараємося дати їм можливість продавати сувеніри у місцях, де є найбільше скупчення туристів. Бо одна річ, коли вони продають тут. І зовсім інша – коли вони стоять на пожвавленому роздоріжжі».
А з огляду на високий рівень безробіття, туризм у далекому Алтайському краї може дати його підростаючому поколінню нові робочі місця.
