З початку повномасштабного вторгнення Львів став форпостом українського спротиву. Місто прийняло понад 5 мільйонів українців, які шукали прихистку рятуючись від російських ракет та окупації, 150 тисяч з яких залишились жити у місті. Мер Львова Андрій Садовий каже що напередодні російського повномасштабного вторгнення вони уважно стежили за повідомленнями американських посадовців і готувались до найгірших сценаріїв. Сьогодні місто одне з найбезпечніших міст в Україні. Андрій Садовий запросив Голос Америки до новоствореного центру "Unbroken", створеного на базі першого медичного об’єднання святого Пантелеймона. Сюди привозять поранених військових та цивільних зі всієї України. З 24 лютого 2022 року медики тут врятували понад 20 тисяч постраждалих від війни.
Мирослава Гонгадзе: Дякую, за запрошення, де ми зараз знаходимось?
Андрій Садовий: Зараз ми ще знаходимося в нашому медичному об'єднанні, де проходять лікування наші хворі, дуже є багато поранених, з цілої України. І плавно ми зараз будемо йти коридором, в реабілітаційний центр. Щоб ви розуміли, цей унікальний міст ми збудували за три місяці. Це неможливо в Америці, це неможливо в будь-якій країні світу, це можливо тільки в Україні. Тому що там, колись була поліклініка, ми перебудували поліклініку і зараз це є реабілітаційний центр, це є така одна частина. Ми постійно збільшуємо наші можливості, тому що кожного дня нові поранені, і ми постійно повинні шукати нові площі. Зараз, ви можете бачити, що ведуться будівельні роботи, ми тут все добудуємо два поверхи. Ми вже разом будемо мати на цій локації 6 тисяч метрів квадратних для реабілітації
МГ: За цей час ви розповідали про кількість поранених, яких приняла ця лікарня.
АС: Щоб ви розуміли, більше 15 тисяч поранених, це є жінки, це є діти, це є старші особи, ну і це є українські герої. І фактично це триває кожного дня. Кожного дня ми приймаємо поранених, надаємо допомогу. Це і операції, надскладні щоб ви розуміли, деякі унікальні технології. Це є всі види реабілітації, які тільки можливі. Ну, і взагалі ми, вибудовуючи Unbronken, думаємо, де люди мають жити, де вони мають працювати, як вони мають вибудовувати своє життя, як вони спортом мають займатися, тому що ми сьогодні відчуваємо тут у Львові особливу відповідальність, тому що ми все-таки в більшій безпеці. Так, Львів атакують, але це не то, що є в Херсоні, це не то, що є в Запоріжжі.
Тому 90% поранених – це українці з різних регіонів нашої держави. Плюс, щоб ви розуміли, 150 тисяч переселенців зараз у Львові. І також жінки, діти, але слава Богу, всі вплелися в наше життя. Тому Unbroken – це є велика частина життя міста, життя нашої країни.
МГ: Трошки про місто. Ніхто не був готовий до того, що сталося, до цих викликів. І все ж, ви намагаєтесь швидко перебудуватися. Ікі найбільшій складності ви сьогодні бачите в цьому процесі.
АС: Ну, по-перше, ще перед війною ми уважно слухали усі американські новини. І, щоб ви розуміли, ще за півроку до війни ми почали розбудовувати нашу систему інженерного господарства. І ми не півроку потратили для того, щоб вибудувати альтернативну систему подачі електроенергії до підстанції водоканалу. І коли Львів почали атакувати, в перші ми мали воду, хоча світла не було. Це титанічна праця, це ми впровадили систему Resilience, яку ми, до речі, розробляли спільно з колегами за великої Британії. А місяць до війни ми почали готувати локації для прийому переселенців. І всі казали, та ні, що ви там робите. А я казав: ні, хлопці, американці не дурять. Слухайте, американців.
І ми це все вибудували, тому коли в перший день тисячі людей почали приїжджати, вони знали, де вони будуть жити, де ми будемо тут утримувати харчування, це все працювало як вулики. Тому дуже багато експертів, вони не розуміли, як це все відбувається. А це, знаєте, українці мають собі такий код бджоли. Самоорганізація, самодисципліна, самопоміч, один одному помагає. І це, знаєте, показало українців героями насправді.
МГ: Тут проходить реабілітація?.
АС: Тут проходить процес реабілітації. Триває фактично цей процес постійно.
"Unbroken", це спільна праця сотень тисяч людей і структур.Андрій Садовий, мер Львова
МГ: Хто допомагає, в яким чинам фінансується процес?
АС: Дивіться, один з поверхів, присвячений місту Вільнюс. От в них було 700 років. І в мене на 700 років Вільнюса вирішили нам дати 700 тисяч, тому що ми є місто-партнер з Вільнюсом. Мер Варшави, Рафал, преерахував 2 млн злотих. Мер Фрайбурга, Мартін перерахував 500 тисяч євро. Уряд Німеччини взагалі виділив 9 мільйонів євро, щоб ви розуміли.
Тобто, ми маємо колаборацію з дуже багатьма інституціями, з фондами маємо колаборацію, і звичайно, що міський бюджет, звичайно, що громадяни, там компанія Phillips, компанія IKEA, IT-кластер. Фактично, це є спільна праця сотень тисяч людей і структур.
У нас в наглядову раду входить Католицький університет, ІТ-кластер, Академія лідерства. І вони нам помагають, як це правильно робити, тому що я не вмів просити гроші раніше. А сьогодні ми це правильно будуємо, до речі, головою наглядової ради є отець Прас, який багато років був ректором Католицького університету.
“Такі подібні центри мають бути в кожній громаді, тому що сьогодні кожна громада відправляє чоловіків і жінок захищати нашу державу.”Андрій Садовий, мер Львова
МГ: Який приклад от цей центр може дати для інших міст.
АС: Розумієте, зробити сам центр реабілітації, це не є надскладно, але без серйозної операції ти не можеш робити потім реабілітацію. Якщо ти не маєш психологів, то фізична реабілітація не дасть ефекту без психологічної реабілітації.
І друге питання – людина має займатися спортом, мати місце праці, де вона має жити і це все може вирішувати громада. Я закликаю мерів міст долучатися, робити краще, робити більше. Але такі подібні центри мають бути в кожній громаді, тому що сьогодні кожна громада відправляє чоловіків і жінок захищати нашу державу. Сьогодні Львів 30 тисяч львівян має на передовій.
“Наша перемога – це наш проритет. Інших пріоритетів сьогодні немає”Андрій Садовий, мер Львова
МГ: З якими складнощами стикається Львів, як одне з найбезпечніших, але одне з прикордонних міст, який, насправді, приймає весь цей потік.
АС: Тут є питання і функціонування самої громади, тому що сьогодні Львів – це місто мільйонник. Це і переселенці, які в нас живуть, і кожного дня ми повинні думати про їхню підтримку. Це є наші військові, які на передовій. Що ви розуміли, два мільярди гривень,
цього року ми віддаємо на допомогу нашим військовим, це і перерахування коштів, і купівля різного мілітарного обладнання, амуніції. І ми у Львові маємо позитивні приклади, коли ми виробляємо системи, які захищають, обороняють, і самі дрони, антидронові різні системи. Різні еквіпи – бронажилети, каски, ми це все виробляємо, ми це сприяємо. Ми, як місто, купляємо. Дуже часто ми є першим замовником українського виробника, опробовуємо. І потім це вже йде в серію, тобто наша перемога – це наш проритет. Інших пріоритетів сьогодні немає, як ви бачите, там ремонти доріг зупинили.
“Україна повинна усвідомити: кожен чоловік, кожна жінка, мають мати військові навички і бути готовими захищати”Андрій Садовий, мер Львова
Потім, це навчання дітей.Сьогодні діти на трудових уроках навчання, вчаться оперувати дронами. Це важливо. Взагалі, на моє переконання, Україна повинна усвідомити: кожен чоловік, кожна жінка, мають мати військові навички і бути готовими захищати. Тому що Росія була, є і буде, сусідом і агресором. І треба бути настільки сильним, щоб їй навіть в голову не приходило, наступний раз на нас нападати. Але сьогодні треба перемогти, деокупувати всі наші території, тому має бути єдність. І тут приклад Сполучених Штатів, для нас має бути дуже важливим, тому що ви маєте унікальний досвід, перемоги і захисту. І то, що мені подобається, от ваше міністерство ветеранів, ну це і приклад, ви знаєте.
Кожен ветеран має бути під захистом. Тому ми також у Львові цей досвід впроваджуємо. У нас в кожному районі зараз вибудовується центри ветеранів. Ви зрозумієте, це люди, які покалічили своє життя, захищаючи Україну. Це мій сьогодні пріоритет.
“Сьогодні один толковий журналіст – це тисячу депутатів будь-якого парламенту.”Андрій Садовий, мер Львова
МГ: І війна триває. Україна потребує західної допомоги, великої кількості. Наскільки ви відчуваєте світ розуміється війну, з чим Україна сьогодні воює?
АС: Знаєте, українські реалії розуміють ті країни, які розуміють, що така війна.
Сполучені Штати це розуміють, Велика Британія це розуміє. Але коли ти приїжджаєш в Брюссель, говориш про євроінтеграцію, і говорять, ну так, так, так, ми будемо йти шляхом Польщі, балтійських країн, слухайте, тоді війни не було.
Це мають бути інші зовсім реалії. І треба зрозуміти, що цей світ дуже крихкий, що вибачте мене от сьогодні трагедія, яка в Ізраїлі. Ви розумієте, наскільки це все може поширюватися. Чесно вам скажу, що сьогодні один толковий журналіст – це є тисячу депутатів будь-якого парламенту. Треба працювати з людьми, давати їм правдиву інформацію. Тому що, знаєте, політики де-коли знаєте, починають бавитися, а то війна десь там далеко, куди далеко, друже мій, та ракета пролітає тих пару тисяч кілометрів, декілька хвилин. Ми також не вірили, що нас будуть атакувати, що Львів будуть атакувати.
Зараз тривають роботи, коли в липні ракета влупила 4 будинки у Львові, в 10 людей, мирних загинули, розумієте. Ми це все відбудовуємо, приводимо до пуття. Дебати, як йдуть суспільстві на різну тему. І я дивлюся, як Росія зараз використовує пропагандистські методи, пробуючи всередині сварити українців.
На президента наїжджають, на Залужного, на Данілова, керівника секретаріату нацбезпеки та оборони, тобто, ми повинні бути мудрими. Треба вчити людей, навіть цієї медійної гігієни. Це дуже важливо. Тому публічність, відкритість і самопожертва і робота кожного дня, і тоді є результати.
Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.
Форум