Утримання президента Віктора Януковича у минулому році коштувало українцям – 635 мільйонів гривень. Найбільше грошей пішло на мисливські угіддя та прокладання до них доріг – 123,4 мільйони гривень. Найменша графа витрат – це закупівля квітів – 900 тисяч гривень, ці дані опубліковані у «Віснику державних закупівель».
Подібна інформація про офіційних осіб, які отримують нерухомість та гроші з бюджету, повинна бути відкритою, принаймні, так написано у законі «Про доступ до публічної інформації», який прийняли два роки тому. Утім, представники громадських організацій та журналісти говорять, що не так легко отримати відповіді на питання «скільки коштує ремонт резиденції Межигір’я» чи «скільки Янукович витрачає на одяг».
«Закон про доступ до публічної інформації приніс багато корисного у відкритості влади», - сказав Голосу Америки директор Інституту Медіа Права Тарас Шевченко. «Але закон виконується слабо і судова практика не завжди стає на сторону відкритості. На жаль, закривають інформацію про чиновників, які отримують майно та гроші з бюджету, включаючи інформації про президента та купівлю ним Межигір’я».
За законом, в обмін на інформаційний запит громадянин може дізнатися на що місцева влада витратила його податки, хто з чиновників отримав від держави нерухомість і на скільки схуд бюджет після того, як оновили автопарк депутатів. А головне, говорять журналісти, що закон взагалі дозволив їм ставити подібні запитання і розповідати про це аудиторії.
«Хоча закон працює неідеально, але він дозволив відкрити багато інформації, він змінив тон спілкування з чиновниками, які вже не можуть у відповідь на питання журналістів сказати – а чому я маю тобі це розповідати?», - сказав Голосу Америки координатор бюро журналістських розслідувань «Свідомо» Єгор Соболєв. «У більшості випадків, коли інформація не стосується родини президента або дуже серйозних корупційних схем – вона розкривається, а от коли це стосується корупційних схем чи людей з прізвищем Янукович чи його друзів – така інформація розкривається дуже погано».
Якщо ж чиновник бажає залишити інформацію закритою, то у відповідь на запит, людині надсилають порожню за змістом відписку. За словами журналіста та керівника ГО «Студія медіа-проектів «Вартові демократії» Ігоря Чайки, з відкритим доступом до інформації актуальним стає питання – хто цим буде користуватися. Адже навіть гучні журналістські розслідування, які викривають порушення чиновників не мають резонансу. Кожен залишається на своїй посаді робити те, що й раніше.
«В інших країнах за результатами викривальних розслідувань, винних звільняють з посад. У нас же, ті від кого залежить реагування не звертають на це уваги. Влада працює за принципом – собака гавкає, а караван іде», - сказав Голосу Америки Чайка.
Експерти говорять, якщо інформацію без політичного підтексту відносно просто отримати - потрібно орієнтуватися в законах і вміти скласти запит. Утім, якщо дані за запитом мають політичний інтерес, то справа може дійти далеко і розглядатися у суді за межами України.
«Справи не обмежуються Україною. Ми також маємо досвід звернення у Європейський суд з прав людини», - сказав Шевченко. «Питання навіть не в тому чи складно скористатися законом, а в тому, що у політично вмотивованих питаннях, як би якісно ти не готував документи, на жаль, судді орієнтуються на політичну ситуацію. Ми знаємо про величезну проблему з незалежністю суддів в Україні».
Журналісти переконані, навіть якщо громадянське суспільство зараз не дуже активно реагує на розслідування, які відкривають завісу особливостей роботи політиків, але це формує загальні настрої у суспільстві. Коли терпець вривається, вони використовуються в громадських кампаніях захисту прав та свобод.
Подібна інформація про офіційних осіб, які отримують нерухомість та гроші з бюджету, повинна бути відкритою, принаймні, так написано у законі «Про доступ до публічної інформації», який прийняли два роки тому. Утім, представники громадських організацій та журналісти говорять, що не так легко отримати відповіді на питання «скільки коштує ремонт резиденції Межигір’я» чи «скільки Янукович витрачає на одяг».
«Закон про доступ до публічної інформації приніс багато корисного у відкритості влади», - сказав Голосу Америки директор Інституту Медіа Права Тарас Шевченко. «Але закон виконується слабо і судова практика не завжди стає на сторону відкритості. На жаль, закривають інформацію про чиновників, які отримують майно та гроші з бюджету, включаючи інформації про президента та купівлю ним Межигір’я».
За законом, в обмін на інформаційний запит громадянин може дізнатися на що місцева влада витратила його податки, хто з чиновників отримав від держави нерухомість і на скільки схуд бюджет після того, як оновили автопарк депутатів. А головне, говорять журналісти, що закон взагалі дозволив їм ставити подібні запитання і розповідати про це аудиторії.
«Хоча закон працює неідеально, але він дозволив відкрити багато інформації, він змінив тон спілкування з чиновниками, які вже не можуть у відповідь на питання журналістів сказати – а чому я маю тобі це розповідати?», - сказав Голосу Америки координатор бюро журналістських розслідувань «Свідомо» Єгор Соболєв. «У більшості випадків, коли інформація не стосується родини президента або дуже серйозних корупційних схем – вона розкривається, а от коли це стосується корупційних схем чи людей з прізвищем Янукович чи його друзів – така інформація розкривається дуже погано».
Якщо ж чиновник бажає залишити інформацію закритою, то у відповідь на запит, людині надсилають порожню за змістом відписку. За словами журналіста та керівника ГО «Студія медіа-проектів «Вартові демократії» Ігоря Чайки, з відкритим доступом до інформації актуальним стає питання – хто цим буде користуватися. Адже навіть гучні журналістські розслідування, які викривають порушення чиновників не мають резонансу. Кожен залишається на своїй посаді робити те, що й раніше.
«В інших країнах за результатами викривальних розслідувань, винних звільняють з посад. У нас же, ті від кого залежить реагування не звертають на це уваги. Влада працює за принципом – собака гавкає, а караван іде», - сказав Голосу Америки Чайка.
«Хоча закон працює неідеально, але він дозволив відкрити багато інформації, він змінив тон спілкування з чиновниками, які вже не можуть у відповідь на питання журналістів сказати – а чому я маю тобі це розповідати?».Єгор Соболєв
Експерти говорять, якщо інформацію без політичного підтексту відносно просто отримати - потрібно орієнтуватися в законах і вміти скласти запит. Утім, якщо дані за запитом мають політичний інтерес, то справа може дійти далеко і розглядатися у суді за межами України.
«Справи не обмежуються Україною. Ми також маємо досвід звернення у Європейський суд з прав людини», - сказав Шевченко. «Питання навіть не в тому чи складно скористатися законом, а в тому, що у політично вмотивованих питаннях, як би якісно ти не готував документи, на жаль, судді орієнтуються на політичну ситуацію. Ми знаємо про величезну проблему з незалежністю суддів в Україні».
Журналісти переконані, навіть якщо громадянське суспільство зараз не дуже активно реагує на розслідування, які відкривають завісу особливостей роботи політиків, але це формує загальні настрої у суспільстві. Коли терпець вривається, вони використовуються в громадських кампаніях захисту прав та свобод.
