Американське суспільство далі намагається прийти до тями після терактів у Бостоні. У понеділок 15 квітня у результаті двох вибухів саморобних бомб, три людини у натовпі глядачів загинуло і понад 200 отримали поранення. Однак, жертв могло би бути значно більше, якби не миттєва допомога звичайних перехожих та медичного персоналу розташованих неподалік лікарень.
Паніка, страх, хаос… Навряд чи ці слова відтворять картину, що утворилася після вибухів на вулицях Бостона.
Карлос Арендо каже, що його перший інстинкт був перебігти вулицю і допомогти людям.Так він і зробив. Він виніс чоловіка, який втратив від вибуху обидві ноги…
Не розгубився і колишній професійний футболіст Джо Андруці, який кинувся допомагати пораненій жінці. Не стояв осторонь і лікар Дейвид Кінґ, попри те, що тільки закінчив майже 42-кілометровий забіг.
Після вибухів, звичайно ж, усіх потерпілих повезли у лікарню. Дейвид негайно поїхав на роботу, щоби надати поміч потребуючим:
«Я зайшов у відділення швидкої допомоги, і перше що подумав, ніби я знову в Іраку та Афганістані».
Більшість людей привозили у центр швидкої допомоги Тафтс. На подив, медичний персонал лікарні був на місці і, як каже голова відділу екстреної медичної допомоги Браян Бернвлт, готовий до напливу постраждалих:
«Ми були напоготові, команди з надання допомоги у надзвичайних ситуаціях були на місці, коли сталися вибухи».
Справа у тому, що медичний центр Тафтс готується до екстрених ситуацій щороку, коли у місті проводиться марафон. Центр має добру репутацію і знаний у світі. На першому поверсі знаходяться відділи педіатрії і травматології. Так сталося, що розташовані вони у 2-ох хвилинах їзди від місця трагедії, як і ще 6 лікарень, куди прибували постраждалі.
«Те, що лікарні знаходяться поруч, і ми могли розвозити поранених в залежності від поранень і надати їм кваліфіковану допомогу, звичайно ж врятувало життя і кінцівки багатьом люядм», - зазнчив Браян Бернвлт.
Дуже згодилося і те, що медперсонал у більшості бостонських лікарень пройшов спеціальний тренінг на випадок надзвичайної ситуації. Навчання відбувалося прямо у центрі Тафтс, де зазвичай проходять практику студенти-медики.
Знімальна група «Голосу Америки» стала першою телестанцією, якій дозволили там знімати з часу відкриття центру 4 роки тому.
Перед студентами макет пацієнта, що контролюються дистанційним управлінням, кліпає очима і плаче. Завдання майбутніх медиків з’ясувати що сталося і допомогти.
За двостороннім склом (дзеркалом сидить інструктор. Він може спостерігати за усім, що відбувається, віддавати вказівки командам, відповідати за пацієнта. Медики проходять постійні тренінги.
Лікар Горасіо Гойман вважає, що студенти, таким чином, відпрацьовують свої навички:
«Коли привозять пацієнтів, все працює як годинник. Нікому не треба нічого говорити чи пояснювати».
Команди знають кому, де стояти; знають, яким буде наступний рух… а це часто рятує людям життя. Що і сталося у трагічний понеділок 15 квітня, коли у повному складі працювало відділення швидкої допомоги.
«Усі ми… важко було зібратися думками, але у такій ситуації ми просто взялися за роботу», - пригадує члени медичного персоналу.
Тренінг у центрі Тафт не включав сценарію на випадок терактів. Але після останньої трагедії, центр навряд чи матиме вибір.
Паніка, страх, хаос… Навряд чи ці слова відтворять картину, що утворилася після вибухів на вулицях Бостона.
Карлос Арендо каже, що його перший інстинкт був перебігти вулицю і допомогти людям.Так він і зробив. Він виніс чоловіка, який втратив від вибуху обидві ноги…
Не розгубився і колишній професійний футболіст Джо Андруці, який кинувся допомагати пораненій жінці. Не стояв осторонь і лікар Дейвид Кінґ, попри те, що тільки закінчив майже 42-кілометровий забіг.
Після вибухів, звичайно ж, усіх потерпілих повезли у лікарню. Дейвид негайно поїхав на роботу, щоби надати поміч потребуючим:
«Я зайшов у відділення швидкої допомоги, і перше що подумав, ніби я знову в Іраку та Афганістані».
Більшість людей привозили у центр швидкої допомоги Тафтс. На подив, медичний персонал лікарні був на місці і, як каже голова відділу екстреної медичної допомоги Браян Бернвлт, готовий до напливу постраждалих:
«Ми були напоготові, команди з надання допомоги у надзвичайних ситуаціях були на місці, коли сталися вибухи».
Справа у тому, що медичний центр Тафтс готується до екстрених ситуацій щороку, коли у місті проводиться марафон. Центр має добру репутацію і знаний у світі. На першому поверсі знаходяться відділи педіатрії і травматології. Так сталося, що розташовані вони у 2-ох хвилинах їзди від місця трагедії, як і ще 6 лікарень, куди прибували постраждалі.
«Те, що лікарні знаходяться поруч, і ми могли розвозити поранених в залежності від поранень і надати їм кваліфіковану допомогу, звичайно ж врятувало життя і кінцівки багатьом люядм», - зазнчив Браян Бернвлт.
Дуже згодилося і те, що медперсонал у більшості бостонських лікарень пройшов спеціальний тренінг на випадок надзвичайної ситуації. Навчання відбувалося прямо у центрі Тафтс, де зазвичай проходять практику студенти-медики.
Знімальна група «Голосу Америки» стала першою телестанцією, якій дозволили там знімати з часу відкриття центру 4 роки тому.
Перед студентами макет пацієнта, що контролюються дистанційним управлінням, кліпає очима і плаче. Завдання майбутніх медиків з’ясувати що сталося і допомогти.
За двостороннім склом (дзеркалом сидить інструктор. Він може спостерігати за усім, що відбувається, віддавати вказівки командам, відповідати за пацієнта. Медики проходять постійні тренінги.
Я зайшов у відділення швидкої допомоги, і перше що подумав, ніби я знову в Іраку та Афганістані.Дейвид Кінґ, лікар
«Коли привозять пацієнтів, все працює як годинник. Нікому не треба нічого говорити чи пояснювати».
Команди знають кому, де стояти; знають, яким буде наступний рух… а це часто рятує людям життя. Що і сталося у трагічний понеділок 15 квітня, коли у повному складі працювало відділення швидкої допомоги.
«Усі ми… важко було зібратися думками, але у такій ситуації ми просто взялися за роботу», - пригадує члени медичного персоналу.
Тренінг у центрі Тафт не включав сценарію на випадок терактів. Але після останньої трагедії, центр навряд чи матиме вибір.
