Намагання британського уряду ускладнити життя нелегальним іммігрантам вилилося у скандал з нагадуванням про відповідальність за колоніальне минуле Великої Британії та вказало на можливі проблеми з останньою багатомільйонною хвилею європейських іммігрантів в країні.
Прем’єр-міністр Тереза Мей була змушена просити вибачення, а міністр внутрішніх справ її уряду Амбер Радд опинилася під тиском закликів подати у відставку через хвилю повідомлень у ЗМІ про значну кількість мешканців Великої Британії, які, не відаючи того, перетворилися на "нелегалів".
Йдеться про певну частину із загалу понад 50 000 осіб, які у період з 1948 до 1971 року прибули до Великої Британії з тодішніх британських колоній у Карибському регіоні.
Після Другої світової війни британській економіці були потрібні робочі руки і нічого особливого не було у тому, що піддані англійської королеви перемістилися з однієї частини її володінь в іншу.
Становище змінилося, коли згодом більшість карибських островів стали незалежними державами, але лише після 2012 року представники того покоління переселенців виявили, що вони не зовсім британці.
Раптом перед людьми, зокрема тими, яких привезли в країну в дитячому віці, постало питання документів, які підтверджували б їхню британськість. Виявилося, що не усі такі документи мали.
Теленовини й газетні шпальти сповнилися розповідями про людей, яких, або не впускали назад до Британії після перебування за кордоном, або позбавляли громадянських соціальних прав, зокрема права на працю і лікування у державних лікарнях, та погрожували депортацією.
Ситуація була створена низкою законів, ухвалених британським урядом під гаслами боротьби з нелегальною імміграцією.
На тлі “Брекзиту”
Чимало прихильників припинення членства Великої Британії у Європейському Союзі вказують на, як вони вважають, ширші перспективи самостійної британської торгівлі та економічної співпраці зі світом і зокрема з державами, яких об’єднує спільне минуле Британської імперії.
Приниження цілого покоління представників того минулого стало одним з ударів для ідеї перспективної співпраці у межах Британської співдружності, що об’єднує більшість колишніх земель імперії.
Прем’єр-міністр Тереза Мей сподівалася, що саме співпраця і торгівля будуть головними темами саміту керівників 12-ти держав Карибського басейну в Лондоні цього місяця.
Натомість провідною новиною стало те, що пані Мей та її уряд просили вибачення за поводження з нащадками мешканців тих країн.
За ситуацією пильно стежать представники Європейського Союзу, які від самого початку процесу “Брекзиту” наголосили, що вважають пріоритетними питання захисту прав громадян країн ЄС.
За останні десятиріччя принаймні 3 мільйони європейців скористалися законами про свободу пересування в межах Євросоюзу й осіли у Великій Британії.
При цьому майже півтора мільйона британців також скористалися цим правом і живуть в різних країнах ЄС з правами, гарантованими громадянам Європейського Союзу.
Лондон докладає зараз значних зусиль, переконуючи, що коли у березні 2019 року Британія офіційно вийде з ЄС, це не створить проблеми для тих багатьох мільйонів людей.
Те, що сталося з нащадками епохи Британської імперії серйозно турбує представників епохи Європейського Союзу.
Дивіться також: Відповідь США та Заходу на дії путінського режиму очима «Ворога Путіна №1»
