До Вашингтона з’їхалось понад 25 тисяч делегатів – учасників міжнародної конференції з проблем ВІЛ-СНІДу. Протягом п’яти днів представники майже двохсот країн світу, включно з Україною, обговорювали досягнення в лікуванні ВІЛ-інфекції. За роки досліджень медики навчилися контролювати вірус, і СНІД уже не вважається смертельним вироком. А в одному випадку, який надихає науковців, лікарям вдалося взагалі подолати вірус імунодефіциту.
Ім’я цього чоловіка тривалий час було таємницею. У медичних колах його називали «берлінський пацієнт». Два роки тому він перестав бути анонімним хворим. Це дозволило йому відкрито з’являється на всіх форумах, присвячених боротьбі з ВІЛ-СНІДом.
«У мене досі є проблеми з мобільністю, але поза тим почуваюсь я чудово», – розповідає про свій стан колишній ВІЛ-інфікований.
Його ім’я Тімоті Браун, і він був носієм ВІЛ-інфекції. Але з 2007 року вірус у нього відсутній.
«Я функціонально здоровий, це означає, що у мене немає ніякого ефекту від вірусу, мені не потрібно більше приймати ліки», – каже Браун.
Вірус імунодефіциту людини у Тімоті виявили у 1995 році. У той час він мешкав у Берліні, звідти і з’явилося прізвисько «берлінський пацієнт». У 2006-му в нього розвинувся лейкоз.
На той момент медики вже знали, що 1 на 100 чоловіків європейського походження має певний імунітет до ВІЛу. Неприйняття інфекції пов’язано з генетичною мутацією, що не дає вірусу поширюватися на інші клітини організму.
«Навіть якщо вони заражалися, вірус не розмножувався, а з часом просто гинув», – розповідає професор Університету Південної Каліфорнії Пола Кенон.
Шанси Тімоті на виживання були мізерні, і медики вирішили його оперувати. У 2007 році він пройшов курс загального опромінення, потім пересадку кісткового мозку від ВІЛ-стійкого донора.
«Перша пересадка пройшла успішно, а от друга була жахлива, нікому такого не побажаю, навіть ворогу», – пригадує Браун.
Другу пересадку Тімоті робили через те, що після трансплантації повернувся лейкоз.
«Тімоті робили пересадку не тому, що він ВІЛ-інфікований, а через загрозу померти від лейкемії», – пояснює Кенон.
У результаті усіх перенесених операцій у Тімоті сталися неврологічні порушеннями, але вірус імунодефіциту зник.
«Інколи важко, особливо у спілкуванні з людьми, які є носіями вірусу. У мене з’являється почуття провини, що я не інфікований. Тому я багато подорожую і наголошую на важливості проведення подальших досліджень», – каже він.
Тімоті постійно проходить перевірку на ВІЛ-інфекцію. Наразі всі тести негативні, – каже професор Роберт Силікано з Університету Джонса Гопкінса.
«Тіма припинили лікувати 5 років тому, вірус не повертається, так що я думаю, він здоровий», – розповідає Роберт Силікано, професор Університету Джонса Гопкінса.
«Він, насправді, є символом наших можливостей, прагнень, сподівань, нашим натхненням», – каже Кенон.
У Фонді дослідження СНІДу наголошують, що випадок з «берлінським пацієнтом» заохотив їх збільшити витрати на боротьбу з вірусом.
«Цей випадок підштовхнув нас виділити на дослідження 75% нашого фінансування», – говорить Сузан Блументаль, речниця Фонду.
Пола Кенон та її колеги також проводять дослідження, але в області генної терапії, у пошуках клітин, стійких до вірусу імунодефіциту.
Ім’я цього чоловіка тривалий час було таємницею. У медичних колах його називали «берлінський пацієнт». Два роки тому він перестав бути анонімним хворим. Це дозволило йому відкрито з’являється на всіх форумах, присвячених боротьбі з ВІЛ-СНІДом.
«У мене досі є проблеми з мобільністю, але поза тим почуваюсь я чудово», – розповідає про свій стан колишній ВІЛ-інфікований.
Його ім’я Тімоті Браун, і він був носієм ВІЛ-інфекції. Але з 2007 року вірус у нього відсутній.
«Я функціонально здоровий, це означає, що у мене немає ніякого ефекту від вірусу, мені не потрібно більше приймати ліки», – каже Браун.
За роки досліджень медики навчилися контролювати вірус, і СНІД уже не вважається смертельним вироком. А в одному випадку, який надихає науковців, лікарям вдалося взагалі подолати вірус імунодефіциту.
Вірус імунодефіциту людини у Тімоті виявили у 1995 році. У той час він мешкав у Берліні, звідти і з’явилося прізвисько «берлінський пацієнт». У 2006-му в нього розвинувся лейкоз.
На той момент медики вже знали, що 1 на 100 чоловіків європейського походження має певний імунітет до ВІЛу. Неприйняття інфекції пов’язано з генетичною мутацією, що не дає вірусу поширюватися на інші клітини організму.
«Навіть якщо вони заражалися, вірус не розмножувався, а з часом просто гинув», – розповідає професор Університету Південної Каліфорнії Пола Кенон.
Шанси Тімоті на виживання були мізерні, і медики вирішили його оперувати. У 2007 році він пройшов курс загального опромінення, потім пересадку кісткового мозку від ВІЛ-стійкого донора.
«Перша пересадка пройшла успішно, а от друга була жахлива, нікому такого не побажаю, навіть ворогу», – пригадує Браун.
Другу пересадку Тімоті робили через те, що після трансплантації повернувся лейкоз.
«Тімоті робили пересадку не тому, що він ВІЛ-інфікований, а через загрозу померти від лейкемії», – пояснює Кенон.
У результаті усіх перенесених операцій у Тімоті сталися неврологічні порушеннями, але вірус імунодефіциту зник.
«Інколи важко, особливо у спілкуванні з людьми, які є носіями вірусу. У мене з’являється почуття провини, що я не інфікований. Тому я багато подорожую і наголошую на важливості проведення подальших досліджень», – каже він.
Тімоті постійно проходить перевірку на ВІЛ-інфекцію. Наразі всі тести негативні, – каже професор Роберт Силікано з Університету Джонса Гопкінса.
«Тіма припинили лікувати 5 років тому, вірус не повертається, так що я думаю, він здоровий», – розповідає Роберт Силікано, професор Університету Джонса Гопкінса.
«Він, насправді, є символом наших можливостей, прагнень, сподівань, нашим натхненням», – каже Кенон.
У Фонді дослідження СНІДу наголошують, що випадок з «берлінським пацієнтом» заохотив їх збільшити витрати на боротьбу з вірусом.
«Цей випадок підштовхнув нас виділити на дослідження 75% нашого фінансування», – говорить Сузан Блументаль, речниця Фонду.
Пола Кенон та її колеги також проводять дослідження, але в області генної терапії, у пошуках клітин, стійких до вірусу імунодефіциту.
