Джеккі трималась подалі від публіки, саме тому вона до себе і притягала
Ця жінка змінила уявлення про першу леді Америки. Вона швидко стала законодавцем моди, на яку рівнялись тогочасні жінки, та прикладом для наслідування.
Січень 1961 року. Новий президент та перша леді виходять з Білого дому. У Вашингтоні починається нова доба. Автор багатьох книжок про роки президентства Кеннеді Терстон Кларк каже:
«Перша леді завжди була вдягнута бездоганно. Жінки обожнювали її наслідувати».
Захоплення публіки Джеккі Кеннеді почалось ще під час президентської кампанії. Вона сказала:
«Близькість до політики – це найбільше, про що може мріяти будь-яка жінка, бути заміжньою за політиком. Кожна жінка хоче, щоб її потребували, а у великій політиці ти постійно при справі».
Однак, як на це звертає увагу історик Терстон Кларк, часом публічне життя для Джеккі Кеннеді не було легким:
«Вона була дещо таємничою, її було важко спіймати, як Кеннеді. До певної міри Джеккі трималась подалі від публіки, саме тому вона до себе і притягала».
Привабливість першої леді виходила далеко за межі Сполучених Штатів. Джеккі Кеннеді стала зіркою світового масштабу після того, як здійснила з президентом турне Європою. Опісля президент сказав:
«Я чоловік, який супроводжував Жаклін Кеннеді до Парижа, і я отримав величезне задоволення».
Історик Терстон Кларк підкреслює ще одну сторону подорожі:
«Будучи експертом з французької історії, Джеккі просто зачарувала де Ґолля. Пізніше де Ґолль сказав Кеннеді: «Ви знаєте. Ваша дружина знає історію Франції краще, ніж більшість французів».
Зіркові якості Джеккі Кеннеді стали в нагоді і під час подорожей президентського подружжя до Індії та Пакистану. Загалом вона дуже цінувала роль неофіційного посла доброї волі свого чоловіка.
А вдома, як каже Терстон Кларк, Джеккі була прикладом господині класичної американської родини:
Джеккі чудово їздила верхи і з задоволенням вчила своїх дітей Керолайн та Джона молодшого.
Втім, за закритими дверима їх стосунки були не такими простими, на що звертає увагу історик Терстон Кларк:
«Багато років їй доводилось вдавати, що їх шлюб був ідеальним. Звичайно, так не було. Вона знала, навіть коли ще виходила за нього заміж, що її чоловік мав репутацію Дон Жуана».
Часто, рятуючись від напруженого життя у Вашингтоні, вони разом з друзями їздили на відпочинок на узбережжя Нової Англії. Джеккі чудово їздила верхи і з задоволенням вчила своїх дітей Керолайн та Джона молодшого.
Через тиждень після вбивства її чоловіка Джеккі Кеннеді порівняла життя родини у Білому домі з життям у фортеці легендарного короля Артура – Камелоті.
Історик Терстон Кларк продовжує:
«Уже тоді Джеккі думала про те, яке місце займе її чоловік в історії та ту роль, яку Кеннеді відіграв, у, як він говорив, Найвищому Дворі історії. Саме про цей двір і думав він безперестанно під час усіх трьох років президенства».
Багато істориків вважають, що Кеннеді вдалось ідеально поєднати в собі форму та сутність. Такої думки історик Терстон Кларк:
«В останні місяці життя він нарешті зробив те, що йому радив зробити поет Роберт Фрост у своєму вірші під час інавгураційної церемонії – внести поезію у велику політику».
Через півстоліття після загибелі Кеннеді, його час у Білому домі продовжує вважатись золотою добою Камелоту американської політики.
