Після свого невдалого виступу на перших дебатах проти колишнього президента США Дональда Трампа президент Джо Байден намагається запевнити Демократичну партію що він може перемогти на виборах президента, а також здатний керувати.
Це привернуло увагу до процедурних варіантів заміни президента у разі неспроможності керувати.
Серед них 25-та поправка, яка регулює те, хто заміщує президента.
Незважаючи на те, що вона стосується важливого питання, 25-та поправка датується лише 1967 роком.
До цього часу єдиною відповідною нормою була стаття II Конституції, яка зазначала, що віцепрезидент бере на себе обов’язки президента у разі смерті президента, відставки або неможливості виконувати свої обов’язки.
Але ця стаття мала серйозні обмеження: у ній нічого не говорилося про заміну віцепрезидента, а також не було зазначено, як буде визначатися неспроможність президента керувати.
Відсутність ясності створювала проблеми в історії США — Джеймс Гарфілд і Вудро Вільсон провели частину свого президентства в основному недієздатними, не надаючи повноважень віцепрезидентові замістити їх.
Після вбивства президента Джона Ф. Кеннеді в 1963 році з'явилася ще більша необхідність уточнити правила.
Поправка описує процес
Подана в 1965 році сенатором Берчом Беєм і ратифікована через два роки, 25-та поправка містить чотири розділи.
Розділ 1 повторює статтю II, але роз’яснює, що в разі вакансії президента віцепрезидент стає новим президентом і повністю обіймає посаду, а не лише виконує обов’язки президента. Це раніше не було зазначено, і спочатку викликало плутанину, коли Джон Тайлер змінив Вільяма Генрі Гаррісона.
Розділ 2 виклав процедуру призначення нового віцепрезидента: висунення президентом і затвердження обома палатами Конгресу.
Розділ показав сою важливість в 1973 році, коли віцепрезидент Спіро Агнью пішов у відставку через звинувачення в корупції. Річард Ніксон залишився без віцепрезидента і перебував під слідством через Вотергейтський скандал. Його мав замінити на посаді спікер Палати представників Карл Альберт згідно з Законом 1947 року.
Натомість Ніксон вперше застосував 25-ту поправку, щоб призначити Джеральда Форда віцепрезидентом. Менш ніж через рік Форд став президентом після відставки Ніксона.
Розділ 3 дозволяв президенту оголосити про нездатність керувати, офіційно повідомивши лідерам Конгресу, тим самим тимчасово передавши свої повноваження та обов’язки, і дозволивши віцепрезиденту виконувати обов’язки президента.
Президент також може скасувати цю дію, повідомивши Конгрес, що він здатний поновити свою діяльність на посаді.
Раніше подібна домовленість була неофіційно прийнята між президентом Дуайтом Д. Ейзенхауером і віцепрезидентом Річардом Ніксоном, причому Ніксон неодноразово замінював Ейзенхауера, коли його госпіталізували.
Відтоді цей розділ використовувався Рональдом Рейганом, Джорджем Бушем та Джо Байденом під час операцій.
Остаточне слово за Конгресом
Розділ 4 є найскладнішою частиною поправки, яка стосується того, хто, окрім президента, може оголосити президента неспроможним виконувати офіційні обов’язки.
Закон надає ці повноваження віцепрезиденту разом з більшістю членів уряду, але дозволяє Конгресу призначати інших посадових осіб.
Конгрес також має останнє слово, якщо президент оскаржує рішення та підтверджує здатність виконувати свої обов’язки. Для визначення того, що президент дійсно нездатний керувати, потрібно дві третини голосів.
Цей розділ подібний до процесу імпічменту, оскільки дозволяє представникам іншої гілки влади звільнити чинного президента.
Але на відміну від імпічменту, Розділ 4 дозволяє лише призупинити виконання президентом своїх обов'язків, а не усунути його з посади, при цьому віцепрезидент виконує обов’язки президента до наступних виборів.
Імпічмент стосується протиправної поведінки або зловживання президентськими повноваженнями, а 25-та поправка стосується здатності виконувати ці повноваження.
Визначення нездатності керувати відсутнє
Визначення неспроможності керувати немає. Найбільш очевидним тлумаченням є надзвичайне погіршення стану здоров’я, але експерти з Конституції вказують і на інші випадки, як-то викрадення, тимчасові порушення або надзвичайна некомпетентність.
Насправді існує кілька формальних обмежень щодо того, що можна вважати нездатністю президента керувати, якщо віцепрезидент, більшість членів уряду і значна більшість Конгресу можуть домовитися про це.
Хоча Розділ 4 ніколи не використовувався, цю можливість нещодавно обговорювали після нападу прихильників Трампа на Капітолій США 6 січня 2021 року.
Демократи та деякі республіканці закликали віцепрезидента Майка Пенса застосувати 25-ту поправку, посилаючись на очевидне небажання Трампа втручатися або використовувати свої президентські повноваження, щоб зупинити заворушення.
Хоча ця поправка не застосовувалася, демократи ініціювали процедуру імпічменту в останній тиждень президентства Трампа.
Тепер віцепрезидентка Камала Гарріс стикається із закликами застосувати 25-ту поправку, щоб усунути Байдена від влади, включаючи офіційну резолюцію, подану представником Республіканської партії Чіпом Роєм.
Проте Конституція встановлює навмисно високий поріг для усунення демократично обраного президента.
Щоб запобігти партійній боротьбі, розробники 25-ї поправки вказали, що її можуть застосувати лише члени адміністрації цього президента.
Віцепрезидент, який планує подати необхідну петицію до Конгресу, можливо повинен буде діяти таємно, щоб переконати достатню кількість членів уряду її підписати, оскільки президент може звільнити будь-якого члена кабінету, який має намір усунути президента з посади.
З цієї причини розробники надали Конгресу можливість призначити альтернативний орган, наприклад незалежну медичну комісію або постійний двопартійний комітет, який би разом із віцепрезидентом вирішував питання неспроможності президента.
Наразі цього немає. Застосування 25-ї поправки малоймовірне, хоча її існування може впливати на внутрішньопартійні дискусії.
