Російська війна проти України - це один із найбільших викликів міжнародному порядку з часів Другої світової війни. Про це в інтерв’ю для Голосу Америки заявив Майкл Карпентер, постійний представник США при ОБСЄ. За його словами Росія порушила усі основні принципи Статуту ООН, Гельсінського акту та в Женевських конвенцій. Він також наголосив, що зараз найважливішим є навчити українських військових оперувати сучасною технікою, щоб вони могли отримувати додаткові поставки озброєння. Із американським дипломатом спілкувалась Мирослава Гонгадзе, голова бюро «Голосу Америки» у Східній Європі.
Мирослава Гонгадзе, голова бюро «Голосу Америки» у Східній Європі: Як би ви оцінили ефективність Ради Безпеки ООН, ОБСЄ та усіх міжнародних організацій в цій конкретній кризі?
Майкл Карпентер, постійний представник США при ОБСЄ: Перш за все, криза, яку ми маємо, є одним із найбільших викликів міжнародному порядку з часів Другої світової війни. Усі основні принципи, закріплені в Статуті ООН, Гельсінському Заключному акті та Женевських конвенціях про поводження під час війни, були порушені. Таким чином, ми маємо справу з повним порушенням встановленої системи правил і норм, на яких ми всі виросли, вважаючи, що це непорушні правила. Але те що ми бачимо зараз, це справжній розрив. Міжнародні організації об’єднують людей за спільним столом, за яким кожен окремо може досягти дуже мало. Потрібен консенсус серед усіх членів. До прикладу в ОБСЄ, - де я працюю, - ми сидимо за столом, де приблизно 45-ть держав бачать світ так само, як і Сполучені Штати.
Але там є також Росія та Білорусь і країни Центральної Азії та кілька інших держав, які налякані нинішньою ситуацією і можливо, не бажають чинити прямий спротив Росії. З таким механізмом, ми не можемо досягти великого успіху, з точки зору виконання нових мандатів або роботи інституцій на місцях.
МГ: Довгий час Захід проводив політику умиротворення Росії. Чи бачите ви якісь помилки у діях Заходу? Чи вважаєте ви, що Захід не зрозумів, що відбувається, і не прислухався до деяких застережень, які вже лунали?
МК: Я вважаю, що головна, колективна помилка Заходу в 90-х та 2000-х роках, полягала в тому, що вони запустили процес економічної взаємозалежності з Росією, через торгівлю, через взаємні інвестиції, через допуск Росії до різних міжнародних організацій, таких як Світова організація торгівлі та багато, багато іншого. Вони сподівалися, що якимось чином із часом Росія стане відповідальною зацікавленою стороною в міжнародному співтоваристві.
Але держава, якою керує по суті, невелика група офіцерів КДБ, має зовсім інший погляд на світ. Вони грають в гру на вибування, з точки зору їхнього відношення до Заходу. Ця держава ніколи не зможе стати західною ліберальною демократією. І насправді вона все далі й далі віддалялася від західних ліберальних демократій, починаючи з часів Єльцина. Така відкритість, навпаки, дозволила Кремлю використовувати вразливі місця в Західних системах суспільства.
МГ: Як ви бачите подальший розвиток цієї війни і як ви бачите її завершення?
МК: Зараз найважливіше навчити українські війська оперувати сучасною воєнною технікою, щоб вони могли отримувати додаткові поставки. Тому що, чесно кажучи, радянського обладнання залишилося не так вже й багато, щоб вони могли перевершити російські системи і захиститися від цього жорстокого наступу на їхні домівки, міста, регіони та райони.
І це займе час, про це кажуть наші військові аналітики. Але ми тут надовго. Ми хочемо допомогти Україні захиститися.
МГ: Путін попереджував Захід і, зокрема, США, щоб вони не посилали техніку в Україну. І результати цього попередження ми бачили нещодавно, під час російського бомбардуванні Києва їм вдалося знищити кілька об’єктів. На що, на вашу думку, здатний Путін? Яку зброю він може використати в Україні зараз? І чи боїтеся ви щодо використання хімічного чи ядерного арсеналу?
МК: Очевидно, що лідери Кремля будуть казати, що США та інші Західні держави не повинні надавати зброю Україні. Але тоді ВОНИ не повинні вторгатися в сусідню державу. Тож давайте повернемося назад і подивимось, хто це все почав. Їм не потрібні шляхи відступу, вони в будь-який момент можуть відступити в Росію. Це вони, ті хто вторгся в іншу державу. Я терпіти не можу, що нам завжди закидають можливу ескалацією. Це на них потрібно тиснути, щоб вони негайно покинули територію.
МГ: Коли Україна переможе, яким ви бачите її становище в Європі? І яким ви бачите процес відбудови?
МК: Це буде колосальний проект відновлення усієї інфраструктури в Україні. Переваги, які має Україна, це високоосвічена, кваліфікована робоча сила, так би мовити людський капітал. Але й зараз Україна також має це почуття єдності та спільної цілі, - захистити націю та відбудувати націю.
І я думаю, що шанс, який з’явиться наприкінці війни, — це повне знищення олігархічних структур минулого та створення демократичне суспільство. Я маю на увазі, що Україна завжди була демократичною. Проблема в тому, що олігархічні структури дозволили закріпитись корупції протягом трьох десятиліть з моменту здобуття незалежності. Були авжеж такі знакові події, як Майдан, Революція Гідності, які частково намагалися подолати це. Із певним успіхом, - я хочу додати. Але тепер, я думаю, буде поштовх до повноцінного відновлення. Створення «України 2.0», яка є сильнішою, стійкішою і не має вразливостей минулого.
МГ: Тоді, яким ви бачите майбутнє Росії після закінчення цієї війни та після перемоги України? І що ви думаєте про союз, який зараз формується між Росією та Китаєм? Чи бояться на Заході ймовірного становлення сильного, авторитарного регіону?
МК: Зараз, через санкції та через експортний контроль, Росії буде дуже важко підтримувати будь-який прогрес. За останніми оцінками аналітиків, тільки цього року ВВП Росії буде відкинуто на 15 років назад. І якщо ця тенденція збережеться ще на рік, багато здобутків епохи Путіна можуть бути повністю знищені. І причина тому ніщо інше, як його агресивні. Тому що саме Кремль вирішив розпочати війну проти України. А раніше вирішив анексувати Крим, іще раніше була Грузія і так далі і так далі.
Агресія – не є відповіддю в міжнародній політиці, і вона не стане відповіддю для Росії. Але ця держава буде авторитарною, доки буде існувати цей режим. Тому я не сумніваюся, що вони підтримуватимуть певний зв’язок з Китаєм. Однак думаю, що ці відносини мають межі. Якщо дивитись лише на природні ресурси з точки зору розміру їхніх ринків, то це дві дуже різні країни.
