"Україна в сильній позиції": Майкл Карпентер підсумував роботу адміністрації Джо Байдена

За кілька днів до того, як адміністрація новообраного президента Дональда Трампа змінить при владі адміністрацію чинного президента Джо Байдена, Українська служба Голосу Америки поспілкувалося з директором з питань Європи у Раді з національної безпеки США Майклом Карпентером.

У ході розмови у Білому Домі Карпентер підсумував політику та діяльність адміністрації Байдена щодо України протягом майже трьох років повномасштабного вторгнення РФ, а також відповів на критику про невикористану допомогу і сповільнення підтримки через російський ядерний шантаж.

Торкнувшись широкого спектра тем - від здатності України звільнити свою територію до масштабних санкцій проти російської нафтової промисловості - Карпентер запевнив, що чинна адміністрація зробила від себе залежне, щоб налаштувати Україну на успіх.

Далі читайте детальніше повний текст розмови журналістки Української служби Голосу Америки Юлії Ярмоленко з Майклом Карпентером.

Юлія Ярмоленко, Голос Америки: Чи залишає президент Байден Україну в найсильнішій позиції?

Майкл Карпентер, директор з питань Європи у Раді з нацбезпеки США: Саме так. Дивіться, Сполучені Штати надали Україні всі військові спроможності, про які вона просила. Завдяки наполегливій дипломатії з нашими партнерами з країн Групи семи ми забезпечили кредит у розмірі 50 мільярдів доларів.

Ми зняли всі обмеження щодо правил застосування на полі бою для наших військових систем, для нашої зброї, яку ми надали Україні. І ми працювали з українськими військовими та українським керівництвом, щоб розробити стратегію, завдяки якій вони могли б захистити себе та в ідеалі вести переговори з позиції сили, в результаті чого вони зможуть досягти своїх цілей щодо збереження суверенної, незалежної, демократичної України. Це завжди було нашою метою і залишається нашою метою.

Я забув згадати про санкції та витрати, які ми наклали на Російську Федерацію. Безпрецедентні санкції в енергетиці та у фінансовій сфері за останні три місяці. Тож ми передаємо справи, я думаю, у дуже гарному стані.

Ю.Я.: Чи означає це, що Україна, на вашу думку, готова наступного року йти на будь-які можливі переговори з Росією з позиції сили?

М.К.: Дивіться, я вважаю дуже важливим, щоб українські лідери, насамперед президент Зеленський, вирішували, коли вони хочуть розпочинати переговори із росіянами.

Я не вважаю, що у цей момент президент Путін хоче почати переговори добросовісно, на будь-яких умовах, окрім як капітуляція України. Тому Україна має вирішувати, коли вона почуватиметься достатньо сильно, аби вступити в ці переговори, і наступна адміністрація повинна буде тиснути на Росію, і забезпечити належні важелі впливу, щоби переконатися, що це не здача українського суверенітету, а переговори, які ведуть до справедливого, міцного, тривалого миру, який збереже Україну як суверенну, демократичну, незалежну державу.

Ю.Я.: Та чи Україна зараз – у найсильнішій із можливих позиції для цього? Бо це було однією із цілей.

М.К.: Так, за даних обставин. Війна – безладна. Війна передбачає всілякі страждання. І Україна, безумовно, постраждала протягом понад 1000 днів жорстокої агресії Росії проти неї. Зрештою, Росія окупувала частини України, і я б хотів, щоб так не було.

Але (війна) також має свою об‘єктивну реальність. І один зі складників цієї реальності пов'язаний з людськими ресурсами з обох сторін. Україна просто має менше людей на полі бою, ніж Росія змогла накопичити. І це призвело до ситуації, яку ми маємо зараз. Я думаю, що Україна в сильній позиції. Я вважаю, що вона має сильну фінансову позицію. Я думаю, що спроможності, які ми надали, інвестиції, які ми зробили в такі речі, як українське виробництво безпілотних літальних апаратів, з погляду спроможностей, бронетехніка, яку ми надали, системи HIMARS, які були дуже ефективними, системи протиповітряної оборони, включно з Patriot, все це було, я вважаю, неймовірно корисним для України.

Звичайно, на окремих ділянках Донбасу ситуація залишається напруженою, і це просто реалії цієї війни.

Ю.Я.: Ви сказали, що адміністрація Байдена досягла своїх цілей щодо України. Та хіба перемога України не була метою у якийсь момент?

М.К.: В ідеалі – Україна змогла б звільнити свої території. Я думаю, що досі є надія, що Україна може продовжити працювати не лише над обороною, але й звільненням частини своїх територій. Але, врешті-решт, це зводиться до того, про що я вже говорив. Це, по суті, фізико-математична проблема щодо кількості людей по обидва боки лінії фронту.

І Росія здатна залучити до цієї війни більше солдатів, ніж змогла Україна. І ми можемо надати всі спроможності – від F-16 до танків Abrams і систем HIMARS, ракет ATACMS – все, що завгодно. Але без людської сили на передовій неможливо досягти того, що ви щойно окреслили, — повного звільнення всієї території України.

І тому знову таки, це українцям вирішувати, коли й за яких обставин вони хочуть домовлятися. Але ми налаштували їх на успіх, враховуючи спроможності, які ми надали, і я просто хочу нагадати вашим глядачам, що це близько 70 мільярдів доларів безпекової допомоги. Це значний обсяг спроможностей, який надали Сполучені Штати.

Ю.Я.: Ви згадали про допомогу. У грудні ви запевняли, що Сполучені Штати та адміністрація Байдена використають усі затверджені кошти для надання військової допомоги Україні. Але нині є 3,8 мільярда доларів, які ця адміністрація залишає наступній.

Чому адміністрація Байдена не використала ці кошти? І чи є у вас побоювання, що наступна адміністрація може не захотіти використати ці кошти на підтримку України?

М.К.: Знаєте, я не хочу вдаватися до складної дискусії про те, як працює наш бюджетний процес, але є різниця між затвердженими коштами та зобов’язаними коштами.

Ми надали озброєння на всі кошти, які Конгрес зобов’язав нас зробити. Це ще не всі затверджені кошти. Але для переміщення всіх цих грошей потрібна координація між адміністрацією та Конгресом. Ми перевели все, що було нам доступне.

Так, наступна адміністрація тепер матиме можливість використати частину цих затверджених грошей, щоб продовжувати надавати допомогу Україні. І певна частина озброєння з тих зобов’язаних коштів вже сплачена за контрактами або в дорозі та прибуде найближчими тижнями. Але всі ці кошти доступні наступній адміністрації, щоб продовжувати підтримувати Україну.

Ю.Я.: Перед завершенням своєї каденції адміністрація Байдена, як ви сказали, запровадила масштабні енергетичні санкції проти Росії. Чи вважаєте ви, що ці заходи можуть підштовхнути російську економіку ближче до краху і справді зупинити російську воєнну машину?

М.К.: Ми сподіваємося, що це додатковий тиск, який є надзвичайним, адже ми запровадили повні блокувальні санкції проти двох найбільших російських нафтових компаній - “Сургутнефтегаз” і “Газпром нефть”, а також проти понад 180 суден російського “тіньового флоту”.

Ми сподіваємося, що накладення додаткових витрат наблизить Путіна до реалістичного та стійкого вирішення цього конфлікту, коли він зрештою сяде за стіл переговорів, коли б це не сталося. Я вважаю, звичайно, що будь-який тип санкцій, який зменшує доходи, доступні Російській Федерації, – це менше грошей в руках тих, хто підживлює російську воєнну машину та агресію Росії проти України. І це дає більше простору Україні для того, щоб вести переговори з позиції сили.

Ю.Я.: Чи можете ви підтвердити, що зараз адміністрація намагається підштовхнути європейців до використання всіх російських заморожених активів?

М.К.: Президент Байден дуже чітко заявив своїм колегам з країн G7 (Групи семи), що ми повинні розглянути всі можливі варіанти, коли мова йде про російські заморожені активи за межами Російської Федерації. І це включає використання самих активів.

Тепер це ні для кого не секрет, що на цей момент у "Групі семи" немає консенсусу щодо цього. Але Сполучені Штати були лідерами в обстоюванні того, що цю опцію також потрібно розглядати.

Ю.Я.: У своїй промові щодо зовнішньої політики 13 січня президент Байден назвав одним зі своїх досягнень те, що він зміг запобігти прямій конфронтації між двома ядерними державами, Сполученими Штатами та Росією.

Багато аналітиків, з якими ми спілкуємося, кажуть, що побоювання ядерної ескалації завадили президенту Байдену допомогти Україні перемогти у війні. Чому російські “червоні лінії” стримали Сполучені Штати, а не навпаки?

М.К.: Нікого це не стримувало. Сполучені Штати надали Україні усі засоби, про які вона просила. І це логічно, що найбільша ядерна держава світу – Сполучені Штати – має враховувати управління ескалацією. Будь-хто, хто каже інакше, безвідповідально ставиться до зовнішньої політики, і не сидить в Овальному кабінеті, змушений ухвалювати ці дуже важкі рішення.

Ю.Я.: Але чи не посилає це сигнал про те, що “ядерна карта” Росії завжди буде переважати над усім іншим?

М.К.: Ні, не посилає, тому що українці надзвичайно добре впоралися на полі бою у певні моменти. Але це принципово повертає нас до питання, яке ви поставили раніше, а саме - людської сили. І це не та змінна, яку контролюють Сполучені Штати.

Ю.Я.: Як, на ваше сподівання, наступна адміністрація мала б підійти до політики щодо України? І як президент Байден ставиться до того факту, що його спадщину щодо України значним чином визначатиме політика наступної адміністрації?

М.К.: Я не буду говорити про те, що наступна адміністрація робитиме чи не робитиме. Я просто скажу, що, знову ж таки, ця адміністрація намагалася передати ситуацію, в якій Росія – у невигідному становищі, завдяки нашим санкціям в енергетичній та фінансовій сферах.

Україна перебуває у міцному макрофінансовому стані завдяки позиці у 50 мільярдів доларів, про яку ми домовилися разом з нашими партнерами з "Групи семи", і Україна має військові спроможності, щоб продовжувати підтримувати оборону своєї території.

Дивіться також:

Салліван і Волц погодились, що Китай є викликом, але не назвали війну Росії проти України проблемою нацбезпеки США