За останні роки в Україні зростає кількість дітей, яких батьки за власним бажанням відправляють в інтернати. Дитячі правозахисники переконані, що виховання в інтернаті є порушенням прав дитини. 20 листопада, у річницю прийняття Конвенції ООН про права дитини, згадують і про інші небезпечні факти.
Конвенцію про права дитини прийняли 23 роки тому. Втім, основоположні поняття у документі досі не беруться до уваги українською владою, кажуть правозахисники.
«Основоположне право, яке закріплено у Конвенції про права дитини, – для того, щоб дитина гармонійно і повноцінно розвивалася, їй необхідно зростати в сімейному середовищі, в атмосфері щастя, любові і розуміння», нагадує директор партнерства «Кожній дитині» Василина Дибайло. За її ж словами, так звані неблагополучні сім’ї все частіше замість виховання у родині віддають дітей до шкіл-інтернатів.
«В інтернатах збільшується кількість дітей із неблагополучних сімей, із незабезпечених, тобто таких, які влаштовані там із причин бідності, або з причин, коли дитина насправді не потребує такої форми опіки, але влаштована там за заявою батьків», – каже Василина Дибайло.
Цю інформацію підтверджує і дитячий омбудсмен Юрій Павленко. В інтерв’ю Освітньому порталу уповноважений президента України з прав дитини зазначив, що були виявлені практики «наповнення «сирітських» інтернатів дітьми із сімей, коли селами їздили агітатори з інтернатів і переконували батьків віддавати дитину до закладу».
За словами Юрія Павленка, найголовніше завдання для захисників прав дитини, «щоб кожна дитина жила вдома з батьками, отримувала освіту у загальноосвітній школі, спілкувалася з однолітками, займалась у секціях».
Ще більші порушення прав дитини відбуваються в інтернатах для дітей із особливими потребами. Координатор програм покращення якості життя дітей та дорослих з інвалідністю ГО «Громадська альтернатива» Ганна Геращенко говорить про те, що інтернатні системи ще більше «інвалідизують таких дітей».
«Ця каста дітей недоторканна. Через хвороби, з якими вони з’явилися на цей світ, вони з дитячого будинку потрапляють до дитячих будинків-інтернатів, і якщо ці діти не помруть у такому будинку, вони потрапляють у психоневрологічний диспансер. Таким чином наше суспільство карає їх за те, що вони народилися не такими», – вважає Ганна Геращенко. На її думку, такі діти позбавлені соціалізації, і найчастіше змушені протягом життя дивитися у стелю.
Щоб Україна таки реалізувала базові положення Конвенції ООН про права дитини, у листопаді Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) підписало п’ятирічну програму співпраці з українським урядом. Програма передбачає забезпечення права кожної дитини виховуватись у родинному середовищі, забезпечення здоров’я та розвитку дітей, поліпшення їх харчування, захист дітей від насильства та жорстокого поводження тощо.
«Діти є найбільш цінним ресурсом, який має будь-яка країна. У той же час вони є найбільш незахищеними. Більше 8 мільйонів дітей, що живуть в Україні, потребують більшої уваги та кращого захисту», – зазначила голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо.
Конвенцію про права дитини прийняли 23 роки тому. Втім, основоположні поняття у документі досі не беруться до уваги українською владою, кажуть правозахисники.
«Основоположне право, яке закріплено у Конвенції про права дитини, – для того, щоб дитина гармонійно і повноцінно розвивалася, їй необхідно зростати в сімейному середовищі, в атмосфері щастя, любові і розуміння», нагадує директор партнерства «Кожній дитині» Василина Дибайло. За її ж словами, так звані неблагополучні сім’ї все частіше замість виховання у родині віддають дітей до шкіл-інтернатів.
«В інтернатах збільшується кількість дітей із неблагополучних сімей, із незабезпечених, тобто таких, які влаштовані там із причин бідності, або з причин, коли дитина насправді не потребує такої форми опіки, але влаштована там за заявою батьків», – каже Василина Дибайло.
Цю інформацію підтверджує і дитячий омбудсмен Юрій Павленко. В інтерв’ю Освітньому порталу уповноважений президента України з прав дитини зазначив, що були виявлені практики «наповнення «сирітських» інтернатів дітьми із сімей, коли селами їздили агітатори з інтернатів і переконували батьків віддавати дитину до закладу».
За словами Юрія Павленка, найголовніше завдання для захисників прав дитини, «щоб кожна дитина жила вдома з батьками, отримувала освіту у загальноосвітній школі, спілкувалася з однолітками, займалась у секціях».
Ця каста дітей недоторканна. Через хвороби, з якими вони з’явилися на цей світ, вони з дитячого будинку потрапляють до дитячих будинків-інтернатів, і якщо ці діти не помруть у такому будинку, вони потрапляють у психоневрологічний диспансер. Таким чином наше суспільство карає їх за те, що вони народилися не такими.
Ганна Геращенко
Ще більші порушення прав дитини відбуваються в інтернатах для дітей із особливими потребами. Координатор програм покращення якості життя дітей та дорослих з інвалідністю ГО «Громадська альтернатива» Ганна Геращенко говорить про те, що інтернатні системи ще більше «інвалідизують таких дітей».
«Ця каста дітей недоторканна. Через хвороби, з якими вони з’явилися на цей світ, вони з дитячого будинку потрапляють до дитячих будинків-інтернатів, і якщо ці діти не помруть у такому будинку, вони потрапляють у психоневрологічний диспансер. Таким чином наше суспільство карає їх за те, що вони народилися не такими», – вважає Ганна Геращенко. На її думку, такі діти позбавлені соціалізації, і найчастіше змушені протягом життя дивитися у стелю.
Щоб Україна таки реалізувала базові положення Конвенції ООН про права дитини, у листопаді Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) підписало п’ятирічну програму співпраці з українським урядом. Програма передбачає забезпечення права кожної дитини виховуватись у родинному середовищі, забезпечення здоров’я та розвитку дітей, поліпшення їх харчування, захист дітей від насильства та жорстокого поводження тощо.
«Діти є найбільш цінним ресурсом, який має будь-яка країна. У той же час вони є найбільш незахищеними. Більше 8 мільйонів дітей, що живуть в Україні, потребують більшої уваги та кращого захисту», – зазначила голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо.
