Напередодні річниці російського вторгнення різні експерти в Україні та на Заході шукають причини, чому воно взагалі стало можливим. Одні називають серед причин російську імперську політику, інші кажуть, що привабливою для агресора стала слабкість та нерішучість передвоєнної України.
Але відомий український культуролог пропонує подивитися глибше і відповісти на питання, чому попри всі запевнення у тому, що жахи Другої світової не повинні повторитися, попри всі «ніколи знову», відповідні умови для нової війни в центрі Європи все ж склалися.
На сторінках впливового американського часопису Foreign Policy київський культуролог Василь Черепанин, який керує київським Центром досліджень візуальної культури та є організатором Київської бієнале, вважає, що «незручна правда про геноцидну війну Росії проти України, настільки очевидна, що її зазвичай не помічають».
Західні країни загалом погодилися та заздалегідь прийняли, що інша європейська нація може опинитися під військовою окупацією
А полягає вона в тому, що війна «стала можливою не лише тому, що її задумав і здійснив агресор, але й тому, що її дозволили сторонні спостерігачі».
Поведінка Західних країн перед великою війною, і навіть у перші дні війни, на його думку, сигналізували, що агресор може залишитись безкарним.
«Європейські та західні країни загалом погодилися та заздалегідь прийняли, що інша європейська нація може бути позбавлена свого суверенітету, свободи та незалежних інституцій, і вона може опинитися під військовою окупацією», – пише Черепанин.
Як докази він наводить розмови з представниками української влади, яким «давали» кілька годин, перш ніж Київ візьмуть російські війська, чи евакуацію західних посольств, чиї співробітники покидали столицю України перед вторгненням.
Західні лідери зараз запевняють, що будуть з Україною стільки, скільки буде потрібно, але тільки деякі з них додають, що це буде «до перемоги». На думку Черепанина, це тому, що «Захід завжди боявся української перемоги».
Перемога України над Росією означала б для Заходу справжню революцію. Це вимагатиме, насамперед, від Європи радикальної трансформації
Причина перша – перемога України вимагатиме радикальних змін від самого Заходу.
Але Захід не любить революції. Сприйняття всього східноєвропейського регіону на Заході полягає у тому, що він «наздоганяє» Захід. Навіть падіння Берлінської стіни сприймали як «надолуження», після якого можна було самовдоволено розслабитися і святкувати «кінець історії», каже Черепанин.
Натомість сталася українська революція і російська війна. Черепанин каже, що багатьом на заході Європи було б спокійніше, якби Україна просто здалася, а тут на війну довелося реагувати, до того ж наслідки української перемоги можуть виявитися ще революційнішими.
«Перемога України над Росією означала б для Заходу справжню революцію. Це вимагатиме, насамперед, від Європи радикальної трансформації», – вважає Черепанин і додає, що розширення НАТО і ЄС – це лише частина майбутніх змін.
«Революція Євромайдану повернула Європу до її витоків демократії, справедливості, антиолігархії та свободи. За своєю революційністю Євромайдан був настільки фундаментально європейським, що виявився занадто європейським для сучасного ЄС. Україна виявилася тестом, який Європа не пройшла», – вважає київський культуролог.
Він додає, що Євромайдан мав вирішальне трансформуюче значення для України, він дозволив їй вижити та ефективно протистояти нинішній жорстокій загарбницькій війні Росії.
Причина друга – власне колоніальне минуле Заходу.
Другою причиною, через яку Захід не може змиритися з перемогою України над Росією, полягає, на думку Черепанина, у його «власній колоніальній спадщині та поточній постколоніальній позиції».
Як вважає експерт, через власний, не до кінця усвідомлений та пропрацьований досвід Захід «заплющує очі на колоніальний досвід в інших частинах європейського континенту».
Для Заходу, вважає Черепанин, Східна Європа протягом довгого часу була задвірками – власними і російськими. Тому, попри те, що багато країн в цій частині Європи «боролися з російським імперіалізмом щонайменше десятиліттями, а в деяких випадках навіть століттями», усі справи продовжували вирішувати з Москвою. Навіть тоді, коли сходу Європи вдалося скинути московське панування, ЄС не поспішав приймати в обійми недоцивілізованих східних європейців.
Але центр Європи лежить на сході континенту і саме там, на думку Черепанина, на полі бою вирішується його майбутнє.
«Небажання колишніх західних метрополій, зокрема Берліна та Парижа, визнавати та сприймати повноцінну суб’єктність пострадянських європейських країн, зумовлене звичною постколоніальною звичкою, власне і пояснює постійні зволікання з поставками зброї в Україну», – вважає експерт.
Український культуролог пояснює, що згідно з колоніальними уявами, колонізовані не мають право на суб’єктність, на застосування сили, на перемогу. «Тільки колонізаторам дозволено повністю володіти і розпоряджатися правом на насильство на власний розсуд», – говорить Черепанин.
Третя причина – за зволіканням стоїть бажання повернути час назад.
І третя причина, чому Захід боїться української перемоги, на думку Черепанина, полягає у тому, що він так повірив у власну мантру «ніколи знову», що не міг навіть уявити, що війна можлива. Західним лідерам, зокрема в Німеччині, хотілося б, щоб все повернулося назад, щоб було так, як було до війни, і це веде до затягування ухвалення рішень.
Але зволікання не поверне минулого, каже київський культуролог, воно лише зробить майбутнє ще небезпечнішим.
«Фактичний вибір, який зараз стоїть перед Заходом, полягає в тому, щоб застосувати всі військові, політичні та економічні засоби, які він має, щоб негайно перемогти російських агресорів і відновити кордони України, або втрутитися, коли ця агресія пошириться деінде і Східна Європа стане знову полем бою», – вважає Черепанин.
Форум