Після анексії Криму Росією багато кримчан були змушені залишити півострів. Кількість таких людей, за різними даними, сягає від 20 до 50 тисяч. Як кажуть у громадській Координаційній раді вимушених переселенців з Криму, здебільшого це активні молоді люди – IT-шники і журналісти, громадські діячі і правозахисники. Виїхали також тисячі кримських татар. Хоча минуло 2 роки, більшість із них досі живуть на валізах і вірять: окупація закінчиться, вони зможуть повернутися додому. В гостях у однієї з таких родин побували наші кореспонденти Оксана Лігостова і Руслан Дейниченко.
Знайомі кажуть їй: не варто позбавляти дітей дитинства і віри в казковий світ. Але Ельмаз не згодна і розповідає малим усе як є. Тому восьмирічна Мілана і шестирічний Арлен давно перестали питати, чому їм не можна додому в Феодосію, до бабусі і діда. Вони знають відповідь: тому що Путін захопив Крим. Вони знають: якщо тато туди поїде, Путін схопить його і посадить в тюрму. Отож, купуючи в супермаркеті шоколадки, малі завжди ретельно перевіряють етикетку – чи це, бува, не з Росії.
Родина Мокренюків живе у Києві два роки, від самого початку окупації Криму, і шлях додому для них заказаний. У списку кримського прокурора Поклонської Сергій Мокренюк – серед перших претендентів на арешт. Його вина доведена: він був одним з організаторів кримського Євромайдану.
Ще до появи на півострові «зелених чоловічків» українському активістові різали шини автівки та слали есемески з погрозами, а всі паркани у рідній Феодосії обклеїли постерами з його фото.
Сергій Мокренюк, правозахисник і співкоординатор ради організації вимушених переселенців з Криму, розповідає:
«Це були великі плакати формату А3, якісно, кольорово зроблені, моя фотографія і написано: ця людина вбиває людей за американські гроші, і були фотографії з Майдану».
Коли Путін завів війська, російські спецслужби діяли вже не криючись. Посеред білого дня, на вокзалі у Сімферополі, викрали двох соратників Сергія, координаторів ЄвроМайдану-Крим. Це сталося під час акції до річниці Шевченка, 9 березня 14 року, а наступного дня він з родиною залишив півострів.
«Ми навіть додому не заїжджали. Одразу після акції, коли викрали Щекуна і Ковальського, то я поїхав туди, де була Ельмаз з дітьми, дочекався ночі, і під ранок ми виїхали. Я був впевнений, що якщо я цього не зроблю сьогодні,то я вже цього не зможу зробити завтра».
Їм довелося тікати з однією валізою на всіх. Це вже потім батьки передали дещо з речей. Горнятка для кави є, а блюдечка від них залишились удома, – бідкається Ельмаз, готуючи на кухні київської зйомної квартири запашну татарську самсу.
Колись маленькою дівчинкою вона чула від діда розповіді про жахи депортації. Це було в Узбекистані, де вона народилася і жила до 9 років, аж поки у 92-му їм дозволили повернутися на рідну землю, в Крим. І ось тепер її, онучку депортованих, знов позбавила батьківського дому Росія.
Ельмаз Мокренюк, вимушена переселенка з Криму, говорить:
«Колись давно, у 1944 році, депортували моїх бабусь-дідусів. І тоді Крим був російський. Хто депортував мій народ, яка країна депортувала моїх бабусь-дідусів? Яка?
Я добре пригадую, в мене дідусь був дуже стриманий, батьків батько. І от, коли я запитувала в нього, як це було – у мене досі в Криму ці записи лежать, вони вже такі старенькі, потерті – то він розповідав. Усього лиш кілька фраз, і при цьому витирав сльози».
У Феодосії в неї залишилися мати і батько, бабуся і брат. Рідні не втрачають надії – окупанти заберуться з української землі, і Ельмаз з чоловіком і дітьми зможуть повернутися додому.
«Ніхто не збирається так швидко здаватись. Адже цього тільки й чекають! У сорок четвертому році це зробили силоміць, по вагонах товарних. А тепер не по вагонах, а ось так морально, дипломатично витискають. Але результат той самий: щоб звільнили місце ті, які не згодні».
Вони вірять, що у Києві тимчасово. Не слухають похмурих прогнозів і кажуть – Крим скоро знову буде українським.
Сергій Мокренюк, правозахисник, співкоординатор ради організації вимушених переселенців з Криму:
«В чому наш найбільший козир насправді. Кримчани, хоч би які вони були інфантильні, все одно 24 роки жили за певних умов. Після того як прийшла Росія, все відкотилось на 10-15 років назад. І зараз вони живуть за законами дев’яностих років. Що таке дев’яності роки, не треба розказувати».
Про Крим побутує багато міфів, каже Сергій. Що кримчани підтримали окупацію. Що в них був вибір. Що їхня позиція взагалі щось важила. Він переконаний: питання Криму вирішиться поза Кримом, на міжнародних майданчиках. Тиск світової спільноти, ізоляція та санкції зрештою змусять Росію повернутись у точку відліку, якою була анексія.
«Я абсолютно впевнений, що буде саме так. Просто в певний момент буде поставлена задача: всі встали і всі вийшли. Російські військові піднімуться з Криму і вийдуть, за один день».
Дивіться також: Чого можна чекати від "Маршу Нємцова" у Росії?
